"04" листопада 2013 р. Справа № 917/1023/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 14.06.2013)
відповідача - Сундалової М.В. (дов. № 02/6398 від 18.10.2013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава (вх. №2817П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.13 р. у справі № 917/1023/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава
про визнання недійсним рішення
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Полтава, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 11.04.2013р № 02/32-рш по справі № 01-02-50/73-2012р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.13 р. по справі № 917/1023/13 (суддя Солодюк О.В.) в позові відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.13 р. по справі № 917/1023/13, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення відповідача базується на копіях документів, які містять невірну назву населеного пункту, а також суперечать вимогам «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003», посилаючись при цьому на те, що в супереч вимогам «Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту», затвердженого наказом Мінтранс зв'язку України від 07.05.2010 р. № 278, таблиця вартості проїзду не засвідчена печаткою позивача; вважає, що «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» не містять жодних обмежень в питаннях ціноутворення щодо включення податку на додану вартість, які стосуються платників і не платників податку; позивач посилається на те, що відповідач не дав йому змоги ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі з листом ДПІ у м. Полтаві. Крім того, на думку позивача, відповідач невірно застосував «Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», а також вважає, що вимога відповідача щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_3 привести тарифи на пасажирські перевезення до економічного обґрунтованого рівня не має під собою сенсу.
Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує наведені позивачем доводи, заперечує повністю вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 законним та прийнятим за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на те, що дії ФОП ОСОБА_3, які полягали у включенні у 2011 році до вартості проїзду за тарифом та стягнення з пасажирів додаткових 20%, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 04 листопада 2013 року.
Відповідач надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу щодо порядку здійснення перевезення пасажирів на міжміських маршрутах, встановлення тарифів та вартості проїзду у відповідності до вимог чинного законодавства, а також відносно документів, на підставі яких виконуються перевезення. Як вказує відповідач, включення ФОП ОСОБА_3 до вартості проїзду додаткових 20%, які оплачують пасажири, неправомірно збільшує вартість проїзду на зазначеному маршруті, що було б неможливе за умови існування значної конкуренції на ринку.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи 11.04.13р. адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесено рішення про порушення законодавства України про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 02/32- рш по справі № 01-02-50/73-2012, яким постановлено:
Визнано, що ФОП ОСОБА_3 займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху на міжміському пасажирському маршруті загального користування в територіальних межах населених пунктів "Котельва" та "Кам'яне", (по понеділках) та "Котельва", "Чернещина", "Михайлове", (по четвергах) в частині слідування через них міжміського маршруту загального і користування "Полтава -Кам'яне - Михайлове", рейси № 542/541 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 6.30 год. (через Котельву АС) та в зворотньому напрямку з Михайлового о 9.20 год. (через Котельва АС);
четвер, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Михайлове о 16.55 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси № 542/541 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 6.30 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Кам'яне о 9.20 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Кам'яне о 16.55 год. (через Котельва АС) з часткою 100 відсотків за 2011 рік.
Визнано дії ФОП ОСОБА_3, які полягали у включенні у 2011 році до вартості проїзду за тарифом та стягнення з пасажирів додаткових 20%, що не відповідає чинному законодавству порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху на міжміських пасажирських маршрутах загального користування в територіальних межах населених пунктів "Котельва" та "Кам'яне" (по понеділках) та "Котельва", "Чернещина", "Михайлове", (по четвергах) в частині слідування через них міжміського маршруту загального користування "Полтава - Кам'яне - Михайлове", рейси № 542/541 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 6.30 год. (через Котельву АС) та в зворотньому напрямку з Михайлового о 9.20 год. (через Котельва АС);
четвер, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Михайлове о 16.55 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси № 542/541 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 6.30 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Кам'яне о 9.20 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Кам'яне о 16.55 год. (через Котельва АС), у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів (пасажирів).
За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП ОСОБА_3 накласти штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 привести тарифи на пасажирські перевезення у відповідність до економічно обґрунтованого рівня згідно діючого законодавства у 10-ти дений строк з дня отримання рішення (а.с. 67-72).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з позовом до суду про визнання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 11.04.2013р № 02/32-рш по справі № 01-02-50/73-2012р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно ст. 19 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року № 5007-VI державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу... державних регульованих цін, а перелік товарів, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері ціноутворення та порядок його проведення визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 13.06.2002 року №803 "Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку" із змінами перевезення пасажирів автобусами не зазначено в переліку соціально значущих товарів і послуг, за якими проводитиметься постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів. Згідно з п.3 "Порядку проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку" моніторинг проводиться Держцінінспекцією та її територіальними органами. Згідно з п.8 зазначеного "Порядку..." перевірка цін і тарифів, як зазначає позивач, теж належить до компетенції Держцінінспекції та її територіальних органів. Не зазначено повноважень по перевірці цін і тарифів і в Законі України "Про Антимонопольний комітет України".
Позивач зазначає, що стосовно адміністрування податків і зборів згідно з п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючим органом та органом стягнення є Державна податкова служба України.
Також, позивач вважає, що територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не враховано відповідні приписи «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», а при установленні монопольного (домінуючого) становища не були спростовані доводи позивача щодо відсутності монопольного становища.
Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок не повідомлення його про початок розгляду справи, про що зазначено у ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", він був позбавлений права визначити частку ринку і встановити конкурентів. Йому не дали можливості ознайомитися з матеріалами справи і було відмовлено в наданні копії роз'яснень ДПІ в м. Полтаві від 11.12.2012р. №18650/9122-527. Таким чином, позивач вважає, що порушено його право на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень, тощо.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з аналізу положень ст.ст. 1, 13, 50, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в зв'язку з чим визнав, що Полтавським обласним територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді справи № 01-02-50/73-2012 не було допущено порушення процедурних правил, повно встановлено всі обставини та у відповідності до законодавства. Дії ФОП ОСОБА_3, які полягали у включенні у 2011 році до вартості проїзду за тарифом та стягнення з пасажирів додаткових 20%, що не відповідає чинному законодавству, правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджувальному ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
З даним висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.
Повторно переглядаючи дану справу, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відповідно до статей 121, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає рішення від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України; адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Згідно з пунктами 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), при доведенні вчинення порушення, залежно від обставин у справі, може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 є автомобільним перевізником, який протягом 2011 року на території Полтавської області здійснював перевезення пасажирів за маршрутом "Полтава-Кам'яне-Михайлове".
Згідно листа ТДВ "Полтаваавтотранс" № 3а/410 від 17.05.12 р. (а.с.38) замовником міжміських пасажирських перевезень на території Полтавської області на маршрутах загального користування в звичайному режимі руху є Полтавська обласна державна адміністрація, з якою автомобільними перевізниками укладаються договори про організацію перевезень пасажирів (а.с. 23-27).
Таким чином, ФОП ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання у розумінні статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"(далі по тексту - Закон) економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Стаття 12 Закону визначає поняття монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку товару.
Так, визначення монопольного (домінуючого) становища ФОП ОСОБА_3 на ринку надання послуг з перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі міжміському пасажирському маршруті загального користування, правомірно здійснено відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 та статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як було встановлено територіальним відділенням, протягом 2011 року на території Полтавської області ФОП ОСОБА_3 - автомобільний перевізник здійснював обслуговування міжміського автобусного маршруту загального користування: "Полтава - Кам'яне - Михайлове".
ФОП ОСОБА_3 обслуговує автобусний маршрут "Полтава - Кам'яне - Михайлове" четвер, рейси № 542/541 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 6.30 год. (через Котельву АС) та в зворотньому напрямку з Михайлове о 9.20 год. (через Котельва АС);
четвер, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Михайлове о 16.55 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси №-542/541 з часом відправлення з Полтава АС- З о 6.30 (через Котельва - АС) та в зворотньому напрямку з Камінне о 9.20 год. (через Котельва АС);
понеділок, рейси № 544/543 з часом відправлення з Полтава АС-3 о 14.50 (через Котельва АС) та в зворотньому напрямку з Камінне о 16.55 год. (через Котельва АС) на підставі договору з Полтавською ОДА № 897/09 від 21.09.2009 року.
Відповідачем встановлено, що зазначений маршрут обслуговує виключно ФОП ОСОБА_3 в звичайному режимі руху з 16.11.2008 року. Згідно розкладу руху міжміського маршруту сполученням "Полтава - Кам'яне - Михайлове" (рейси № 542/541 та № 544/543) від початкової зупинки "Полтава АС-3" перевезення здійснюється:
- по четвергах до 13-ти зупинок: "Стасі поворот", "Диканька (траса)", "Чернечий Яр",
"Великі Будища", "Олефірщина", "Лихачівка", "Дем'янівка", "пов.Мар'їне", "пов.Деревки","Деревки", "Котельва АС", "Чернешина" та кінцева "Михайлове" на одній з яких є Автостанція.
- по понеділках до 12-ти зупинок: "Стасі поворот", "Диканька (траса)", "Чернечий Яр",
"Великі Будища", "Олефірщина", "Лихачівка", "Дем'янівка", "пов.Мар'їне", "пов.Деревки", "Деревки", "Котельва АС" та кінцева "Кам 'яне" на одній з яких є Автостанція.
Територіальним відділенням Антимонопольного комітету України також встановлено, що міжміський маршрут "Полтава - Кам'яне - Михайлове", який обслуговує ФОП ОСОБА_3 частково перетинається з маршрутами інших суб'єктів господарювання в частині через населені пункти:
- через зупинку пов. Стасі: ПП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6
- через пов.Деревки: ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12
- через пов.Стасі, Диканька (траса): ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15
- через пов.Диканька, Великі Будища: ВАТ "Зіньківське АТП-15339", ФОП ОСОБА_17
- через Стасі, Диканька (траса), Великі Будища: ФОП ОСОБА_18
- через Стасі, Диканька (траса), Чернечий Яр, Великі Будища, Олефірщина, Лихачівка, пов.Мар'їне, пов.Деревки: ФОП ОСОБА_20,
-через Стасі, Диканька (траса), Чернечий Яр, Великі Будища: ФОП ОСОБА_6
- через Стасі: - ФОП ОСОБА_19
Порушень у застосуванні органом Антимонопольного комітету України Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 №49-р Закону України судом не встановлено.
Згідно до п.15, 4., п. 15. 5. Постанови Вищого господарського суду України № 15 від 26.12. 2011 р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав переліку своїх конкурентів з зазначенням територіальних меж, де він зазнає значної конкуренції.
Таким чином, відповідач правомірно, у відповідності до Методики визначив, що ФОП ОСОБА_3 був в 2011 році єдиним суб'єктом господарювання, що надавав послуги з перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху на міжміському маршруті загального користування "Полтава - Кам'яне - Михайлове", не мав конкурентів, тобто займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху на вказаному міжміському пасажирському маршруті загального користування в територіальних межах зазначених населених пунктів, а також з вище визначеними часовими межами.
Слід зазначити, що тарифи на перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху регулюються Державою і застосовуються після затвердження органами влади та місцевого самоврядування, тарифи на міжміські пасажирські перевезення, що діяли протягом 2011 року та на даний час, встановлені Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 19.11.2005 року № 447 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполучені", Наказом Міністерства транспорту України від 25.05.2006 № 503 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування", якими зокрема визначено, що тарифна вартість (для приміських та міжміських маршрутів) установлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони.
Таблицю вартості проїзду на маршруті самостійно розробляє перевізник, враховуючи вищевказане та відстань між зупинками в розкладі руху. Таблиця вартості проїзду є складовою паспорту маршруту, який входить до переліку документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (ст.ст.1, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Вартість квитка складається з тарифу, ПДВ, страхового збору (міжміський - 1,5%), автостанційного збору.
Страховий збір визначається відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 року № 1523.
Відповідно до діючого законодавства, право на здійснення пасажирських перевезень за маршрутами перевезень перевізники виборюють на конкурсі з пасажирських перевезень на маршрутах загального користування, які проводять замовники пасажирських перевезень, зокрема, як зазначалось вище, замовником на міжміських маршрутах виступає Полтавська обласна державна адміністрація.
Із переможцем конкурсу замовник укладає договір про організацію перевезень на окремо визначеному маршруті та затверджує розклад руху.
Згідно таблиць вартості проїзду на міжміських маршрутах загального користування, які складені перевізником (а.с.40) і є складовою частиною паспорту маршруту, наданих ТДВ "Полтаваавтотранс", в таблицях закладений тариф за 1 км. проїзду в розмірі 0,25 грн., 20 % ПДВ та страховий збір 1,5%. У вартість проїзду не включені витрати, пов'язані з обслуговуванням пасажирів на автостанціях.
В роз'ясненнях, наданих відповідачу Державною податковою інспекцією у м. Полтаві листом від 11.12.12 № 18650/9/22-527 (а.с.57-58) зазначено, що Розпорядженням Голови Полтавської ОДА від 04.05.11 № 183 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, у приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні" встановлені тарифи за 1 км проїзду пасажира без урахування ПДВ і відповідальність за застосування тарифів на перевезення покладається на суб'єктів підприємницької діяльності - перевізників. Підприємство автостанція не має повноважень ревізувати таблицю вартості проїзду пасажирів на маршруті загального користування та зобов'язано на підставі діючого законодавства приймати її до керівництва при оформленні від імені перевізника договору на перевезення з пасажиром, а обов'язок щодо погодження таблиці вартості покладається на перевізника. ТДВ "Полтаваавтотранс" здійснювало на протязі 2011 року продаж квитків пасажирам за вартістю, яка була надана згідно таблиць вартості проїзду пасажирів, в яких включені і додаткові 20 % (за даними ТДВ "Полтаваавтотранс - ПДВ).
Відповідно до таблиць вартості проїзду на зазначених маршрутах (а.с. 40) та інформації про перерахування коштів автомобільним перевізникам за надані послуги автостанції, наданих ТДВ "Полтаваавтотранс" (а.с.46-47), позивач включав до вартості проїзду додаткові 20 % (за інформацією ТДВ "Полтаваавтотранс" - ПДВ"), хоча був платником єдиного податку.
Таким чином, включення ФОП ОСОБА_3 до вартості проїзду додаткових 20%, який оплачували пасажири, неправомірно збільшує вартість проїзду на зазначеному маршруті, що було б неможливе за умов існування значної конкуренції на ринку.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що вимога відповідача щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_3 привести тарифи на пасажирські перевезення до економічного обґрунтованого рівня не має під собою сенсу.
Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинення порушення про захист економічної конкуренції. В даному випадку в резолютивній частині оскаржуваного рішення територіального відділення вказано про вжиття заходів суб'єктом господарювання щодо припинення порушення діючого законодавства шляхом вчинення позивачем певних дій.
Таким чином, при визначенні зобов'язань для суб'єкта господарювання, відповідач діяв виключно в рамках норм діючого законодавства.
Не змінюють обґрунтованих висновків, викладених в рішенні, посилання позивача на те, що документи відповідача містять невірну назву населеного пункту, оскільки помилка в рішенні територіального відділенням від 11.04.13 № 02/32-рш, а саме в назві міжміського пасажирського маршруту, який обслуговує ФОП ОСОБА_3, де замість "Полтава - Камінне - Михайлове ч/з Котельву" зазначено "Полтава - Кам'яне - Михайлове" не впливає на суть рішення територіального відділення про наявність в діях позивача порушення конкурентного законодавства щодо нарахування до вартості проїзду за тарифом та стягнення з пасажирів додаткових 20%, що не відповідає чинному законодавству та призвело до ущемлення інтересів споживачів (пасажирів).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічно конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкті господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до частини другої статті 52 цього Закону, якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки ФОП ОСОБА_3 не надав інформації щодо доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік, відповідач за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції правомірно наклав на позивача штраф в розмірі 34 000 грн. та зобов'язав ФОП ОСОБА_3 привести тарифи на пасажирські перевезення у відповідність до економічно обґрунтованого рівня згідно діючого законодавства у 10-ти денний строк з дня отримання рішення.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про те, що відповідач порушив визначену Законом компетенцію, оскільки повноваження щодо перевірки цін та тарифів не містяться в Законі України "Про Антимонопольний комітет України".
Згідно з Наказом від 2 лютого 2005 року №1/27 "Про організацію взаємодії між Антимонопольним комітетом і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у сфері контролю за цінами" Антимонопольний комітет України контролює додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, в частині встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Крім того, про можливість здійснення органами Антимонопольного комітету України контролю за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при ціноутворенні у сфері застосування вільних цін і тарифів зазначалось і в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 24.10.2006 p. N 01-8/2361 та від 03.12.2004 № 04-5/3180 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції", в яких є посилання також на постанову Верховного су України від 27.06.01 № 04-1/24.
Зазначене підтверджується і пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року, в якому зазначено, що "Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосуванню цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів."
Також, є безпідставним і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, твердження позивача про те, що територіальним відділенням не було додержано процедурних правил, зокрема, не було повідомлено про початок розгляду справи, внаслідок чого, він був позбавлений права визначити частку на ринку і встановити конкурентів. Є також необґрунтованим і безпідставним посилання позивача на те, що він був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи, а саме, йому було відмовлено в наданні копії роз'яснень ДПІ м. Полтави.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачу було направлено розпорядження про початок розгляду справи від 24.07.12 р. супровідним листом від 25.07.12 № 01/4135 (а.с. 55) на адресу: АДРЕСА_1. Але конверт з розпорядженням повернувся до територіального відділення з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.56).
Посилання позивача на те, що йому було відмовлено в наданні копії роз'яснення ДПІ м. Полтави від 11.12.12 № 18650/9/22-527 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 40 Закону "Про захист економічної конкуренції", особи, які беруть участь у справі, мають право, ознайомлюватись з матеріалами справи, одержувати копії лише рішень у справі. Одержання інших копій документів, які знаходяться в матеріалах справи, чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, оскаржуване рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства України про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 02/32- рш по справі № 01-02-50/73-2012 від 11.04.2013 прийняте прийнято у межах наданих йому повноважень, з дотриманням приписів чинного законодавства. Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним вказаного рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в рішенні Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення правомірно визнано відповідні дії ФОП ОСОБА_3 порушенням конкурентного законодавства, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, а тому правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.2013 року у справі № 917/1023/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2013 року
Головуючий суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Істоміна О.А.