ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14088/13 31.10.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ларікс" ЛТД
до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Про"
про визнання припиненим договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.2011 року.
Суддя Полякова К.В.
Представники :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Мельник І.В. (дов. №б/н від 21.01.2013)
Від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ларікс" ЛТД звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" про визнання договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.2011 припиненим.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим що у позивача, як поручителя за Договором поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 збільшився обсяг відповідальності за забезпеченим зобов'язанням. До того ж, позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 559 Кодексу України, стверджує, що Договір поруки № 09/2010-04 припинився оскільки позичальником виконано частину забезпеченого порукою зобовязання.
Ухаплою суду від 26.07.13 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом, залучено до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на ст ороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Про" - боржника за основними зобов'язаннями, вимоги відповідача за якими були забезпечені договором поруки та призначено справу до розгляду на 16.09.13 року.
Розгляд справи 16.09.13 відкладено на 03.10.13, про що судом винесено відповідну ухвалу.
Враховуючи, що суддя Самсін Р.І. призначений на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/901 від 02.10.13 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14088/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 03.10.2013 року.
За наслідками судового засідання 03.10.13 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.10.13 року.
Позивач у призначене судове засідання 31.10.13 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявністю підпису уповноваженого представника на розписці від 03.10.13, яка міститься у матеріалах справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.10.13 засіданні проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Третя особа не направила свого представника до суду для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення.
Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що позивач та тертя особа не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача , суд, -
20.03.06 між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно-фінансовий банк "Контракт", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт", (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальностю "Полі-Про" (Позичальник) Договір про відкриття кредитної лінії № 22/06 (далі - Договір кредитної лінії 1) (а. с. 16-21).
Згідно з п. 2.1. Договору кредитної лінії 1, банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування, що не перевищує 220000,00 дол. США. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 19.03.2008 року. (п. 2.2.).
Пунктом 2.3. Договору № 22/06 передбачено, що ставка за наданими кредитними коштами згідно цього договору встановлюється на рівні 16,5% відсотків річних.
У подальшому до Договору кредитної лінії 1 вносились зміни, шляхом укладання додаткових угод до даного договору.
Так, 31.03.11, відповідно до змісту Додаткової угоди № 9 до Договору кредитної лінії 1 сторонами погоджено збільшення максимального ліміту кредитної лінії до 335 000,00 дол. США та змінення остаточної дати повернення кредитних коштів до 30.03.13 року.
Разом з тим, відповідно до п. 2.3. Договору кредитної лінії 1, у редакції Додаткової угоди № 9, процентна ставка за наданими кредитними коштами згідно цього Договору встановлюється у розмірі 16 % річних. На випадок виникнення у Позичальника простроченої заборгованості по кредиту, останній сплачує проценти, виходячи із процентної ставки 21% річних (п. 3.5 Додаткової угоди № 9 до Договору кредитної лінії 1).
Надалі, 07.05.12 між сторонами укладено Додаткову угоду № 10 до Договору про відкриття кредитної лінії 22/06 від 20.03.06, якою сторонами погоджено відсоткову ставку у розмірі 12% річних та 17% річних, у випадку порушення позичальником графіку зниження ліміту кредитної лінії та виникнення простроченої заборгованості.
На виконання вимог Договору кредитної лінії 1 банк надав позичальнику кредит. Під час розгляду справи, факт отримання грошової суми кредитних коштів та її розмір, за даним договором, сторонами не заперечувався.
16.03.10 між банком та позичальник укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 09/2010, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом, що не перевищує 174575,00 дол. США, кредит за якою ТОВ "Полі-Про" зобов'язалось повернути до 30.03.11 із сплатою 17,5% відсотків річних. До вказаного договору 31.03.11, шляхом укладання Додаткової угоди № 1, внесені зміни щодо визначення максимального ліміту кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 74575,00 дол. США, а також встановлений остаточний строк повернення кредитних коштів 30.03.2013 року (далі - Договір кредитної лінії 2).
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полі-Про" склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Полі-Про" за Договором кредитної лінії 1 та Договором кредитної лінії 2 між ПАТ Банк "Контракт" (Кредитор) та ТОВ Фірма "Ларікс" ЛТД (Поручитель) укладено Договір поруки № 09/2010-04 від 31.03.2011 року.
Розділом 2 Договору поруки № 09/2010-04 визначено зміст зобов'язання забезпеченого порукою, а саме: - повернення фактично отриманих коштів Позичальником за Договором кредиту 1 з максимальним лімітом у сумі 74575,00 дол. США у строк до 30.03.13 та/або отриманих коштів позичальником за Договором кредиту 2 з максимальним лімітом у сумі 335000,00 дол. США у строк до 30.03.13; - сплата процентів та комісій за користування Кредитом в розмірі, визначеному Договорами кредиту; - сплата можливих штрафних санкцій, збитків, визначених Договорами кредиту.
При цьому сторони домовились та зазначинили у пункті 3.3.1 Договору поруки, що Кредитор зобов'язаний до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання, не змінювати умови кредиту, що призводять до збільшення обсягу відповідальності Поручителя без попереднього письмового повідомлення.
Між тим позивач, посилаючись на положення частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, стверджує, що договір поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 є припиненим з огляду на те, що обсяг його відповідальності збільшився внаслідок укладання додаткової угоди № 9 та додаткової угоди № 10 до Договору про відкриття кредитної лінії № 22/06, на що ним письмової згоди не надавалось. Іншою підставою припинення Договору поруки № 09/2010-04 позивач визначає виконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання за Договором кредитної лінії 2.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що часткове виконання забезпеченого порукою зобовязання, не створює юридичного наслідку у вигляді припинення Договору поруки № 09/2010-04. Крім того, відповідач наголошує на тому, що обсяг відповідальності відповідача не збільшився, а навпаки зменшився, оскільки відсоткові ставки за Договором про відкриття кредитної лінії № 22/06 змінювались у бік зменшення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час розгляду даної господарської справи судом встановлено, що ТОВ "Полі-Про" виконало зобов"язання щодо повернення фактично наданих кредитних коштів за Договором кредитної лінії 2, на підтвердження чого до суду надані платіжні доручення та банківську виписку про рух коштів на позичковому рахунку ТОВ "Полі-Про". Відповідачем у межах розгляду справи дана обставина не заперечується.
Предметом Договору поруки № 09/2010-04 визначено зобов'язання ТОВ Фірми «Ларікс» ЛТД у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником, зобов'язань, що випливають з Договору про відкриття кредитної лінії № 09/2010 від 16.03.10 та Договору про відкриття кредитної лінії № 22/06 від 20.03.06 року.
Так, оскільки порука за Договором поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 забезпечує виконання зобов'язань щодо повернення фактично отриманих коштів Позичальником за Договором кредитної лінії 1 з максимальним лімітом у сумі 74575,00 дол. США та/або отриманих коштів позичальником за Договором кредитної лінії 2 з максимальним лімітом у сумі 335000,00 дол. США, сплати процентів та комісій та сплати можливих штрафних санкцій, збитків, тому повернення позичальником фактично отриманих коштів у розмірі 74575,00 дол. США є лише частиною забезпеченого порукою зобов'язання, з огляду на що твердження позивача, щодо припинення Договору поруки № 09/2010-04 у зв'язку із виконанням забезпеченого порукою зобов'язання визнаються судом хибними та такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються встановленими під час розгляду справи фактами.
Отже, часткове виконання забезпеченого порукою зобов'язання, не є підставою припинення Договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.11, відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 559 ЦК України, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Судом встановлено, що внаслідок укладання Додаткової угоди № 9 та Додаткової угоди № 10 до Договору кредитної лінії 1, відсоткова ставка, що підлягає сплаті Банку Позичальником за користування кредитними коштами, змінювалась у бік зменшення. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що початкова процентна ставка визначена у розмірі 16,5% відсотків річних (п. 2.3. Договору про відкриття кредитної лінії № 22/06 від 20.03.06), надалі, згідно внесених змін - відсоткова ставка дорівнює 16,0% річних (Додаткова угода № 9 від 31.03.11) та 12,0% (Додаткова угода № 10 від 07.05.12), отже із наведеного вбачається зменшення відсоткової ставки.
Крім того, доводи позивача щодо збільшення обсягів його відповідальності без надання його згоди на такі зміни спростовуються умовами Договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 року, а саме пунктом 3.1.3., яким передбачено, що Кредитор зобов'язаний до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання, не змінювати умови кредиту, що призводять до збільшення обсягу відповідальності Поручителя без попереднього письмового повідомлення.
У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що внесені зміни до договору забезпеченого порукою зобов'язання не збільшили обсяг відповідальності поручителя, а згода поручителя, як то передбачено умовами Договору поруки № 09/2010-04, необхідна лише у разі збільшення обсягу відповідальності, а тому у суду відсутні підстави застосування положення частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України до Договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 року.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання Договору поруки № 09/2010-04 від 31.03.11 припиненим, відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, з огляду на що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ларікс" ЛТД задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністию "Фірма "Ларікс ЛТД" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товарисства з обмеженою відповідальністю "Полі-Про" - відмовити повністю.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова
Повне рішення складено
та підписано 05.11.13 року