м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
09.04.2009 року Справа № 16/287
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів : Баннової Т.М.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Торбенко Є.В., головний спеціаліст відділу земельних відносин УФЕАтаП Лисичанської міської ради, довіреність № 5234-01/16 від 25.12.08;
від відповідача: Бондарєв В.В., директор ТОВ „Ручеёк”;
Могильний О.Є., юрисконсульт ТОВ „Ручеёк”
за довіреністю № 2, від 05.01.09;
та прокурора Русінова Ю.В., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 722, від 02.02.09
розглянувши
апеляційне подання Прокурора міста Лисичанська,
м. Лисичанськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 02.03.09
у справі № 16/287 (суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ручеёк”, м. Лисичанськ
про стягнення 23463 грн. 64 коп.
Прокурор міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ручеёк” про стягнення 23463 грн. 64 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.03.09 по справі № 16/287 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор міста Лисичанська звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення суду від 02.03.09 по справі № 16/287.
Відповідач проти апеляційного подання заперечує, рішення вважає законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, присутніх у засіданні, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів вважає, що апеляційне подання до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач набув у власність за договором купівлі-продажу об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці територіальної громади міста Лисичанська, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, буд. 59.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір виник з приводу шкоди, спричиненої місцевому бюджету м. Лисичанська, тобто, правовідносини по сплаті загальнообов'язкових платежів та податків до місцевого бюджету є об'єктом спричинення шкоди, а сама шкода - це є збитки у вигляді недоїмки обов'язкового платежу - не сплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку. Орендна плата не сплачена в результаті відсутності договору на оренду земельної ділянки.
Земельним кодексом України встановлено, що використання землі без оформлення для цього правових підстав заборонено. Відповідальність у вигляді стягнення збитків в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин як упущеної вигоди для місцевого бюджету за фактичне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди Земельним кодексом України не встановлена, як не встановлена така відповідальність Цивільним та Господарським кодексами України.
Крім того, суд зазначає, що міська рада не є суб'єктом господарювання, який може мати прибуток. Норма ст. 225 Господарського кодексу України визначає втрачену вигоду, як доход суб'єкта господарювання, і обчислюється такий доход шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. За таких обставин визначення предмету спору, позивача у справі та обґрунтування позовних вимог не відповідає фактичним правовідносинам між сторонами спору.
Також суд першої інстанції вказує, що за відсутністю між сторонами договору оренди та державного акту на землю, безпідставно планувати надходження плати за землю до місцевого бюджету, тобто, реальне одержання доходу.
Заявником, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського кодексу України, не доведено суду правомірність зробленого висновку про розмір фактично зайнятої відповідачем земельної ділянки. Відсутня технічна документація (у повному обсязі) по землевідводу та грошової оцінці земельної ділянки. Відсутнє обґрунтування визначення розміру збитків. Площа земельної ділянки розрахована, виходячи з площі забудови.
За таких обставин, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Прокурор міста Лисичанська вважає рішення необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що відповідачем не оформлене право власності або право користування відповідною земельною ділянкою, позовні вимоги прокурора міста Лисичанська стосуються стягнення збитків, заподіяних внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою, а не недоїмки з обов'язкового платежу.
Скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що: „Відповідальність у вигляді стягнення збитків внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин як упущеної вигоди для місцевого бюджету за фактичне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди, Земельним кодексом України не встановлена, як не встановлена така відповідальність Цивільним та Господарським кодексами України”, тому що він не відповідає ст. 156 Земельного кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.
Скаржник зазначає, що 02.03.09 на вимогу суду позивачем надано пояснення, щодо розміру площі земельної ділянки, застосованого задля розрахунку спричинених збитків, а також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Також позивачем було пояснено суду, що оригінали документів, в яких зазначено розмір площі нерухомого майна, зберігаються у відповідача. Але відповідачем, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не було доведено невідповідність розміру площі земельної ділянки, застосованого позивачем задля розрахунку розміру збитків.
Щодо відсутності технічної документації з землевідводу -саме внаслідок бездіяльності відповідача не виконано технічну документацію з відводу земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель та споруд, які належать відповідачу.
Судова колегія, розглянувши доводи апеляційного подання, вважає, що воно до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
В позовній заяві прокурором заявлена до стягнення сума визначена як збитки, до позовної заяви надано „розрахунок розміру збитків” -додаток № 1. В апеляційному поданні прокурор також зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції статті 156 Земельного Кодексу України, яка передбачає відшкодування збитків. Про це ж наголошувалося в судовому засіданні. Така ж позиція підтримана і позивачем. Проте, стаття 156 Земельного Кодексу України містить вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. І правовідносини сторін у даній справі вказана стаття не регулює. Слід також погодитися з тим твердженням відповідача, що земельна ділянка зайнята ним не безпідставно. Позивач набув право власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу державного майна від 21.05.1996 року та актом приймання-передачі державного майна від 23.07.1996 /а.с.15/, тобто у період дії Земельного Кодексу України 1990 року, а відтак набув і право користування земельною ділянкою, оскільки інше не встановлено договором купівлі-продажу державного майна від 21.05.1996 /а. с.8-14/ .
Дійсно, відповідач використовує своє право без відповідного оформлення, але прокурор та позивач, вимагаючи саме стягнення збитків, у даному випадку невірно обрали спосіб захисту порушеного права.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
Інші твердження суду першої інстанції, зокрема, про відсутність документальних підтверджень площі земельної ділянки, розміру грошової оцінки земель, коефіцієнтів, а також про сплату відповідачем єдиного податку, відсутність податкової заборгованості відповідають фактичним обставинам справи і не призвели до неправильного прийняття рішення.
З огляду на викладене, апеляційне подання прокурора міста Лисичанська задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційне подання прокурора міста Лисичанська на рішення господарського суду Луганської області від 02.03.09 по справі № 16/287 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 02.03.09 по справі № 16/287 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя Т.М. Баннова
Суддя І.В. Семендяєва