83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.04.09 р. Справа № 39/79
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіной Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” с. Миронівський
до відповідача: Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ
про стягнення 8956грн.15коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Козачишена Л.А. - за довіреністю;
від відповідача: Дмитренко І.О. - за довіреністю;
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Бетон Нова” с. Миронівський, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ, про стягнення заборгованості 8956грн.15коп., яка складається з основного боргу в сумі 8470грн.00коп., 3% річних в сумі 62грн.65коп., індексу інфляції в сумі 423грн.50коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 95 від 01.08.2008 р., специфікацію № 1 до договору № 95 від 01.08.2008 р., протокол розбіжностей до договору № 95 від 01.08.2008 р., видаткову накладну № 1444 від 29.08.2008 р., рахунок-фактуру № 1444 від 29.08.2008 р., довіреність № 432 від 29.08.2008 р., акт звірки розрахунків, претензію № 10-18гд від 05.12.2008 р., поштове повідомлення, лист № 2/37 від 12.01.2009 р., розрахунок, договір про надання операторських послуг № 1 від 10.07.2008 р.
Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, заперечив проти нарахування 3% річних та індексу інфляції через те, що означені штрафні санкції не передбачені умовами договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.08.2008 р., між позивачем, Закритим акціонерним товариством “Бетон Нова” с. Миронівський (Постачальник), та відповідачем, Державним підприємством “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ (Покупець), укладено договір поставки № 95, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Договір між сторонами укладено з протоколом розбіжностей.
Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця залізобетонні вироби з якісними характеристиками, погодженими сторонами у цьому Договорі.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткової накладної № 1444 від 29.08.2008 р. поставив відповідачеві Товар на загальну суму 18600грн.00коп.
Представлені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладна, рахунок-фактура, довіреність безпосередньо не містять посилань на договір поставки № 95 від 01.08.2008 р., проте, враховуючи, що сторонами факт поставки товару на підставі видаткової накладної № 1444 від 29.08.2008 р. в межах договору № 95 від 01.08.2008 р. не заперечувався, а також приймаючи до уваги фактичну можливість ідентифікації товару, поставленого згідно означеної накладної та товару, визначеного специфікацію № 1 до договору № 95 від 01.08.2008 р., суд дійшов висновку що поставка бетоніту та піддонів на суму 18600грн.00коп., відбулася саме в межах договору поставки № 95 від 01.08.2008 р.
Поставлений товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 432 від 29.08.2008 р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на означеній видатковій накладній.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 18600грн.00коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 2.5 Договору в редакції (протоколу розбіжностей) оплата здійснюється протягом 60-ти банківських днів з моменту отримання товару.
Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № 1444 від 29.08.2008 р. сплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 8470грн.00коп., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2008 р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 95 від 01.08.2008 р. позивачем на адресу останнього направлено претензію № 10-1829 від 05.12.2008 р.
Відповідач листом № 62/37 від 12.01.2009 р. означену претензію визнав у повному обсязі, повідомив, що наявна заборгованість утворилася внаслідок систематичного недофінансування та ускладненнями в реалізації вугільної продукції.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 8470грн.00коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 8470грн.00коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована та не оспорюється, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% в розмірі 62грн.65коп., нарахованих за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р., та індексу інфляції в сумі 423грн.50коп. - за період з грудня 2008 р. по січень 2009 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню
3% річних частково в сумі 62грн.59коп., з огляду на невірне визначення відповідачем кількості календарних днів у 2008 році, за арифметичним розрахунком суду (8470грн. * 3% / 100% / 366днів * 31день) + (8470грн. * 3% / 100% / 365днів * 59днів);
індекс інфляції в сумі 423грн.50коп.
Заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування 3% річних та втрат від інфляційних процесів, через те що такий вид відповідальності не передбачений умовами договору судом до уваги не приймаються, оскільки відповідний обов'язок боржника, що допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми прямо випливає з положень ст. 625 ЦК України.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” с. Миронівський - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ на користь Закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” с. Миронівський основний борг в сумі 8470грн.00коп., 3% річних в сумі 62грн.59коп., індекс інфляції в сумі 423грн.50коп, витрати за державним митом в сумі 102грн.00коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя