Україна
Харківський апеляційний господарський суд
13 квітня 2009 р. Справа №18/135-08
Колегія суддів у складі:
головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів -Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі -Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Беліба Ю.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№668С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009 року по справі №18/135-08
за позовом - ТОВ Виробничо-комерційного підприємства «Аккад», м. Суми
до - Дочірнього підприємства «Інвобуд»ТОВ «Інвестор-96», м.Суми
про стягнення 5600,00 грн.,-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5600 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію відповідно до накладної № От - 00007353 від 22.11.2007р., а також стягнути 102 грн. 00 коп. держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2009 р. (суддя Заєць С.В.) по справі №18/135-08 позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5600 грн. 00 коп. заборгованості, 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на іформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що борг відповідача за отриману та несплачену у позивача продукцію на суму 5600 грн. 00 коп. підтверджений матеріалами справи. Відповідач доказів сплати боргу не надав, вимогу про сплату боргу залишив без задоволення, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення було порушено норми процесуального права.
Як зазначає відповідач у своїй скарзі, судом першої інстанції було встановлено, що в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідачу була направлена претензія (а.с. 13) б/н від 06 листопада 2008 року з вимогою погасити заборгованість на протязі семи днів з моменту отримання претензії, яка була залишена відповідачем без відповіді. Згідно ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. В порушення даної статті позивач подав позов до суду 17 листопада 2008 р. Крім того, відповідачем 11 листопада 2009 року вих. № 87 надано відповідь позивачу на претензію (а.с. 13) б/н (додається) з метою забезпечення досудового врегулювання спору і заявлено суду клопотання від 15 грудня 2008 р. щодо необхідності складення акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем.
Також відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, оскільки позивач, не надав жодного документу суду в якому був би зазначений строк зобов'язання.
Свого представника в судове засідання відповідач не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Доказів неможливості прибуття та клопотання про відкладення розгляду справи також не направив (не надав). Оскільки будь-яких додаткових пояснень (доказів), що не були розглянуті судом першої інстанції відповідач не направив, враховуючи строк розгляду встановлений ст. 102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги, справа по заявлений скарзі розглядається за наявними в ній матеріалами.
Позивач та його представник в засіданні судової колегії вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.
Посилання відповідача на те, що позивачем та судом першої інстанції порушені вимоги ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, а саме те, що позивачем був заявлений позов до перебігу місячного строку встановленого для розгляду претензії, а судом безпідставно прийнятий до розгляду зазначений позов, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмовою в задоволенні позову, оскільки зазначені твердження самі суперечать нормам процесуального та матеріального права.
Відповідно до вимог ст.5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.
Доказів домовленості сторонами щодо заходів досудового врегулювання господарського спору за здійсненим правочином відповідач не надав.
Відповідно до вимог ст.6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
До того ж, відповідно до вимог ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції не було підстав для повернення без розгляду позовної заяви позивача, або відмови в задоволенні позову на підставі заперечень, вказаних у скарзі.
Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в своєму рішенні, що відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції позивач 22 листопада 2007р. здійснив відповідачу поставку продукції - Промізол БМК (СхКПРэ) 4,0 пос. сер. гр. 10 кв. м. на загальну суму 9600 грн. 00 коп., що підтверджується наданими до справи накладною № От - 00007353 від 22.11.2007р. та довіреністю ЯОР № 289407 від 22.11.2007р. на Собаєва O.I., які належним чином оформлені сторонами (а.с. 9 - 10).
Однак, 18 лютого 2008 року відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару на суму 4 000 грн. 00 коп., тобто своїми діями підтвердив погодження на укладання зазначеного правочину з отримання товару, а також обов'язок щодо його сплати. Заборгованість відповідача на час розгляду справи судом першої інстанції склала 5600 грн. 00 коп.
06 листопада 2008 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу про оплату заборгованості за отриманий товар в семиденний термін з моменту отримання вимоги. Тобто, вимога була надіслана відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що надало право позивачу на звернення до суду з відповідним позовом про примусове стягнення заборгованості.
Доказів сплати боргу на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав. Таких доказів не надано і апеляційному суду.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 526, 530 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009 р. по справі №18/135-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 16.04.2009 року.