14 квітня 2009 р.
№ 5020-7/141
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Севастополь,
на рішення господарського суду міста Севастополя від 29.12.2008
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2009
зі справи № 5020-7/141
за позовом державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" (далі -Підприємство), м. Севастополь,
до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення АМК),
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - мале приватне підприємство "Парис" (далі -МПП "Парис"), м. Севастополь,
закрите акціонерне товариство "Капрембуд" (далі -ЗАТ "Капрембуд"), м. Севастополь,
закрите акціонерне товариство "ЕММ" (далі -ЗАТ "ЕММ"), м. Севастополь,
про визнання недійсним та скасування рішення,
Підприємство звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом (з урахуванням подальших змін та доповнень позовних вимог) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 04.09.2008 № 27/32-08-РШ у справі № 27/27-08 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і про накладення штрафу" (далі -Рішення АМК).
Рішенням названого суду від 29.12.2008 (суддя Альошина С.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М. -головуючий суддя, судді Прокопанич Г.К., Фенько Т.П.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано недоведеністю Відділенням АМК обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, фактичним обставинам справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення АМК просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а провадження у справі припинити.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники учасників у судове засідання не з'явилися.
З приводу підвідомчості даної справи касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.
У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-Ш "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам, якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме -вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, зокрема, що:
- оспорюваним Рішенням АМК від 04.09.2008:
· визнано, що Підприємство, МПП "Парис", ЗАТ "Капрембуд" та ЗАТ "ЕММ" вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50, частиною першою статті 6, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
· на Підприємство накладено штраф у сумі 5 000 грн.;
· на МПП "Парис" накладено штраф у сумі 3 000 грн.;
· на ЗАТ "ЕММ" накладено штраф у сумі 2 000 грн.;
· на ЗАТ "Капрембуд" накладено штраф у сумі 2 000 грн.;
- 03.11.2008 (у межах двомісячного строку з дня одержання Рішення АМК) Підприємство з приводу оскарження Рішення АМК зверталося до господарського суду за правилами КАС України, але ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.11.2008 у відкритті провадження у справі згідно з статтею 109 КАС України було відмовлено з посиланням на підвідомчість даного спору господарським, а не адміністративним судам України (а.с. 15).
Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності належних підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Посилання попередніх судових інстанцій на своєчасність оскарження позивачем Рішення АМК до суду в порядку КАС України (у відкритті відповідного провадження відмовлено) з огляду на встановлену законодавством підвідомчість даного спору господарським судам України та присікальний характер двомісячного строку, визначеного частиною першою статті 60 Закону № 2210, не є належним обґрунтуванням прийнятих ними зі справи судових рішень.
Отже, для правильного застосування у спірних правовідносинах наведеної норми, а відтак і для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі важливе значення мають день (дата) одержання Підприємством оспорюваного Рішення АМК та питання дотримання позивачем встановленого законом присікального двомісячного строку шляхом звернення з даним позовом до суду в порядку господарського судочинства (день/дата).
Проте попередні судові інстанції відповідні фактичні обставини не з'ясували і належними засобами доказування не перевірили, про що свідчить відсутність у прийнятих ними судових рішеннях відомостей щодо встановлення дня (дати) одержання Підприємством Рішення АМК та дня (дати) його звернення до господарського суду з даним позовом.
Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотну складову предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями й норм матеріального права, зокрема, Закону № 2210.
Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та іншим обставинам справи належну правову оцінку і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 29.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 зі справи № 5020-7/141 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов