від "16" квітня 2009 р. по справі № 1/51-77
За позовом Приватного підприємства "Європацукор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс і Д"
про стягнення 400800 грн.
Суддя Гончар М.М.
від позивача: Оксентюк А.М., довір. №412 від 02.04.2009 року, Мандзик П.І., довір. №455 від 03.04.02009 року
від відповідача: Федоров О.В., довір. від 01.04.2009 року
02.04.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 9 год. 30 хв. 08.04.2009 року для подачі питань на експертизу.
08.04.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 16.04.2009 року для дослідження доказів у справі.
Суть спору: позивач -Приватне підприємство "Європацукор" в заяві від 17.03.2009 року просив суд зобов'язати відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікс і Д", повернути товар полутуши свинної, замороженої в кількості 20040 кг, переданий згідно договору зберігання №20-05-08 від 20.05.08р. на суму 400800,00 грн.
02.04.2009 року позивачем подана заява про зміну предмету позову -стягнути з відповідача на користь позивача вартість полутуш свинних заморожених в сумі 400800грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечував: ТзОВ "Мікс і Д" за час свого існування ніяких господарських договорів з ПП "Європацукор" не заключало і не виконувало. Просив витребувати від позивача оригінали договору та акту приймання-передачі.
В судовому засіданні 02.04.2009 року представник відповідача просив оголосити перерву для подачі письмового клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
02.04.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2009 року для подачі відповідачем питань на експертизу.
06.04.2009 року відповідачем надіслане на адресу суду письмове клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з переліком питань і долучені додаткові документи.
Позивачем 08.04.2009 року подані заперечення на письмові пояснення відповідача із спростуванням тверджень відповідача і запереченнями на проведення експертизи:
- відповідач був своєчасно повідомлений про дату, час та місце передачі майна;
- оскільки на зазначену дату за місцезнаходженням ТзОВ "Мікс і Д": м. Луцьк, пр. Молоді, 23-68 представників відповідача не було, тому представники позивача прибули за адресою місця передачі товару: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а (територія ТзОВ "Торговий дім Любарт"). За цією адресою були представники ТзОВ "Мікс і Д" з директором; в їх присутності був складений акт про пред'явлення вимоги і відповідно складений акт про відмову відповідача у видачі позивачу належного йому майна;
- вивантаження товару по договору №20-05-08 здійснювалося в холодильні камери, які вказав відповідач і в ПП "Європацукор" не викликало сумнівів в його зберіганні;
- відповідачем не заявлявся позов щодо визнання договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року недійсним, тому договір є чинним і його умови обов'язкові для виконання сторонами.
Представником відповідача 08.04.2009 року подане суду клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підприємця Дричика Сергія Миколайовича, який в травні 2008 року зберігав м'ясні продукти фірми "Європацукор" на складі -холодильнику за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а.
З поданим клопотанням представники позивача не погодились з тих підстав, що за зазначеною адресою існує не один склад -холодильник, тому можливо декілька орендарів.
Клопотання про залучення в якості третьої особи підприємця Дричика С.М. судом відхилене, т. я. воно не відповідає вимогам ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 08.04.2009 року представниками подані додаткові докази по справі, для їх дослідження оголошено перерву до 16.04.2009 року.
14.04.2009 року ПП "Європацукор" подані письмові доповнення до заперечення на пояснення відповідача по суті позовних вимог:
- на договорі зберігання представлена печатка відповідача, юридичної особи, обов'язковий реквізит, що підтверджує укладення договору; печатка може використовуватися лише з відома директора, а наявність її на документі стверджує про погодження його (документу) такою особою; достовірність печатки як на договорі зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року так і на акті приймання-передачі майна від 20.05.2008 року до цього договору не оспорюється відповідачем;
- жодних документів щодо викрадення печатки заяви в органи міліції щодо неправомірного її використання в період заключення договору відповідачем не надано, тому твердження відповідача щодо незаконного використання печатки, не підтверджено належними доказами.
Твердження відповідача про неукладення договору спростовуються матеріалами справи:
- на виконання договору відповідач прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.05.2008 року.
Заперечення позивача на пояснення відповідача і його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи суд визнав належно аргументованими і відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, господарський суд,
20.05.2008 року між сторонами укладено договір зберігання №20-05-08, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався прийняти на відповідальне зберігання майно, а саме: полутушу свинну, заморожену в кількості 20040 кг, загальною оціночною вартістю 400800,00 грн., переданих йому позивачем, і повернути цей товар в схоронності .
У відповідності до п.1.2 договору сторони визначили, що право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача.
В п.5.1.9 договору, зазначено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватись майном, а також передавати його у користування іншим особам.
Пунктом 5.1.7 договору зберігач зобов'язувався на першу вимогу повернути прийняте на зберігання майно поклажодавцю.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення майна переданого на зберігання, що підтверджується листом вих. № 28/09 від 16.01.2009 року і телеграмою від 17.01.2009 року, які останній залишив без розгляду.
Згідно п.3.1 договору, поклажодавець передає майно зазначене в п.2 цього договору, в м. Луцьк, відповідно до акту приймання-передачі, а згідно п.3.2 цього ж договору, підтвердженням приймання майна від поклажедавця зберігачу є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі. Позивач виконав свої зобов'язання щодо передачі майна, підтвердженням чого являється акт приймання-передачі від 20.05.2008 року, згідно якого, відповідачу було передано майно у відповідності до договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року полутуша свинна, заморожена в кількості 20040 кг. загальною (оціночною ) вартістю 400800,00 грн. Вищевказаний акт підписаний сторонами і завірений печатками обох сторін. Щодо відсутності претензій з боку обох сторін зроблено відмітку в акті. Враховуючи вищевказане, вимоги відповідача щодо надання позивачем підтвердження отримання ним майна згідно договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року накладними і дорученнями на отримання товарно-матеріальних цінностей являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Отже, з моменту укладення договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями, що стосуються зберігання.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).
В судовому засіданні з'ясовано, що товар, переданий на зберігання , був імпортований позивачем з Польської народної республіки, що підтверджується вантажно-митною декларацією №0035558 і доставлений до місця зберігання в м. Луцьк перевізником -підприємцем Зуб Аллою Володимирівною , підтвердженням чого являється Акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.05.2008 року.
Безпосередньо в судовому засіданні відповідач стверджував, що майно , зазначене в акті приймання-передачі від 20.05.2008 року в нього відсутнє. Позивач, враховуючи дане , змінив предмет позову, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ст.951 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача оціночну вартість переданого на зберігання майна в розмірі 400 800 грн. 00 коп. Вищевказане відповідає нормам чинного законодавства і відповідає умовам Договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року. Так , згідно п.6.4.1 вищевказаного договору зберігач в зв'язку з втратою (нестачею) майна відшкодовує поклажодавцеві збитки у розмірі його вартості. Аналогічне передбачене нормами ст.951 Цивільного кодексу України. Оціночна вартість майна, переданого на зберігання, визначена і узгоджена сторонами в п.2 договору зберігання , а також в акті приймання передачі майна від 20.05.2008 року і становить 20грн. за 1 кілограм полутуши свинної, замороженої і в загальному становить 400800 грн.
В судовому засіданні відповідач, в заперечення вимогам позивача заявив, що підпис, проставлений і скріплений печаткою ТзОВ "Мікс і Д" на договорі зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року не являється підписом директора підприємства. Вищевказане на думку відповідача являється підставою для визнання угоди неукладеною. Дані заперечення відповідача є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачена обов'язкова письмова форма укладення правочину між юридичними особами, причому згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, на правочинах що укладаються юридичною особою проставляється печатка юридичної особи , обов'язковий реквізит. Порядок використання і зберігання печаток передбачено в Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затверджена Наказом МВС України від 11 січня 1999 р. № 17.
Згідно п.34.1 даної Інструкції , відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто саме з відома директора відповідача дана печатка має використовуватись і наявність її на договорі стверджує про погодження його такою особою.
Належних доказів викрадення печатки, чи використання її без відома директора відповідачем не надано. Наявність відбитку печатки саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс і Д" як на договорі зберігання №20-05-08 від 20.05.2008 року, так і на акті приймання-передачі від 20.05.2008 року не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем.
Твердження відповідача щодо неукладення договору №20-05-08 від 20.05.2008 року спростовуються матеріалами справи, в тому числі тим , що на виконання даного договору відповідач прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.05.2008 року. Тобто дії відповідача підтверджують схвалення укладеного сторонами і зокрема відповідачем, договору зберігання № 20-05-08 від 20.05.2008 року, а також свідчать про наміри вважати себе зобов'язаним за цим договором, а також спростовують доводи відповідача, що цей договір є неукладеним і ніколи не породжував будь-яких обов'язків відповідача. Вищевказане підтверджується і нормами ст.241 Цивільного кодексу України, яка передбачає наслідки схвалення правочину особою - це виникнення цивільних прав і обов'язків по такій угоді з моменту вчинення цього правочину.
Як наслідок, усна вимога відповідача, щодо визнання договору зберігання неукладеним ,визнається судом необґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Вимога про визнання договору зберігання № 20-05-08 від 20.05.2008 року недійсним не заявлялась відповідачем і не була предметом судових розглядів в даній справі.
Правочин, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, що стосується договорів по наданню послуг (зберігання, оренди тощо), оскільки неможливо повернути все одержане за ними, то вони припиняються на майбутнє в разі визнання їх недійсними.
Вищевказане знайшло підтвердження в ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, а також п.3.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року. При цьому, як при визнанні договору зберігання недійсним, так і неукладеним, в сторони виникає зобов'язання щодо повернення отриманого майна ( або відшкодування його вартості) відповідно до ст.208 Господарського кодексу України і до ст.ст.1212,1213 Цивільного кодексу України.
Тому суд приходить до висновку , що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 4008 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 936, 351 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс і Д" , м. Луцьк, просп. Молоді ,23/68 , код ЄДРПОУ 35683914 (р/р260094944 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 303569) на користь Приватного підприємства "Європацкур", смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, Волинської області, код 31979894 (р/р26006080304121 в ВОД АКБ "Укрсоцбанк" м. Нововолинськ, МФО 303019) 400 800 грн. 00 коп., 4008 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.М. Гончар