83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.04.09 р. Справа № 15/79
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Роллекс ЛТД” м. Марганець (код ЄДРПОУ 13444905)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00191164)
про стягнення основного боргу в сумі 62750,02 грн., інфляції в сумі 5302,15 грн., 3% річних у розмірі 773,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Поляков В.В. за довіреністю б/н від 14.04.2009 р.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Роллекс ЛТД” м. Марганець до відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 62750,02 грн., інфляції в сумі 5302,15 грн., 3% річних у розмірі 773,63 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/79, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
14.04.2009 р. від відповідача до суду надійшло клопотання № 17/98 від 13.04.2009 р. про відкладення розгляду справи на більш пізній строк. Вказане клопотання судом до уваги не приймається, тому що воно підписано не уповноваженою особою, тобто такою, повноваження якої довіреністю не посвідчені.
У порушення вимог ухвали суду від 20.03.2009 року відповідач в судове засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 25.03.2009 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -
03.06.2008 р. сторони уклали договір № 5500007540, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти наступну продукцію: головка шпинделя, черт.185649 в кількості 3 шт., шайба включення, черт.185649 в кількості 1 шт., хвостовик трефовий, черт.1783802 в кількості 3 шт. на загальну суму 145500,01 грн., і своєчасно оплатити її на умовах, передбачених даним договором. Строк поставки складає - не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Згідно п. 8 договору оплата за кожну партію продукції, що поставляється, здійснюється наступним способом: 50% - авансовий платіж, 50% - оплата по факту поставки продукції на підставі виставленого постачальником рахунку в строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту отримання покупцем платіжної вимоги-доручення (рахунку). Сторони можуть прийняти інший спосіб оплати, зокрема, шляхом видачі простого безпроцентного векселя з погодженим строком погашення.
Відповідно до п. 12 договору за порушення договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.
Пунктом 14 договору передбачено, що будь-які зміни, доповнення до даного договору набувають чинності у разі, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно п. 15 договору строк дії договору встановлений до 31.12.2008 р. Завірена копія договору додана до позовної заяви.
На виконання умов вказаного договору позивач у період з 26.08.2008 р. по 22.09.2008 р. передав відповідачу товар на загальну суму 145500,02 грн. за накладними № 196 від 26.08.2008 р. на суму 56500,00 грн. та № 196/1 від 22.09.2008 р. на суму 89000,02 грн, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Факт отримання відповідачем товару на суму 145500,02 грн. підтверджується крім вказаних накладних довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБІ № 901086/475 від 26.08.2008 р. та серії НБІ № 901190/579 від 22.09.2008 р., податковими накладними: № 174 від 11.06.2008 р. на суму 30000,00 грн., № 175 від 13.06.2008 р. на суму 42750,00 грн., № 263 від 26.08.2008 р. на суму 56500,00 грн., № 291 від 22.09.2008 р. на суму 16250,02 грн., завірені копії яких також додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 5500007540 від 03.06.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей мають посилання на договір № 5500007540 від 03.06.2008 р., а в накладних умовою поставки зазначено договір.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем продукція, отримана за даним договором, була оплачена частково в формі авансового платежу в розмірі 82750,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 11.06.2008 р. на суму 30000,00 грн., від 13.06.2008 р. на суму 42750,00 грн., від 22.09.2009 р. на суму 10000,00 грн., які в оригіналі додані до позову. За розрахунком позивача неоплаченим залишився товар на загальну суму 62750,02 грн. (145500,02 грн. - 82750,00 грн. = 62750,02 грн.). Розрахунок позивача також доданий до позову.
Позивач на виконання п. 8 договору направив відповідачу вимогу на оплату у формі претензії № 21/10/2008-1 від 21.10.2008 р., в якій вказується найменування товару, одиниця вимірювання, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставленої продукції на суму 145500,02 грн., а також зазначено, що відповідачем здійснено авансовий платіж в розмірі 82750,00 грн. Таким чином, оплаті підлягає частина продукції на суму 62750,02 грн. Також вказані платіжні реквізити позивача, а саме номер розрахункового рахунку, найменування та МФО банку отримувача. Тобто дана претензія фактично є платіжною вимогою. Факт відправлення вказаної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 6133 від 21.10.2008 р. та описом № 51277 вкладення до цінного листа. Зазначені документи в оригіналах додані до позовної заяви.
Відповідач надіслав позивачу відповідь № 17/9вх від 28.11.2008 р. на претензію, яка в оригіналі додана до позову. Згідно даної відповіді відповідач пропонує погасити заборгованість наявною продукцією. Позивач з вказаною пропозицією не погодився та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення основного боргу в сумі 62750,02 грн., інфляції в сумі 5302,15 грн., 3% річних у розмірі 773,63 грн.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки позивачем претензія направлена відповідачу 21.10.2008 р., то строк виконання грошового зобов'язання для відповідача наступив у період з 27.10.2008 р. по 05.11.2008 р. включно (з урахуванням часу поштового перебігу, оскільки відрахування строку виконання грошового зобов'язання відповідачем починається з моменту отримання ним вимоги), а вже з 06.11.2008 р. почалося прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 62750,02 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. в розмірі 5302,15 грн. (розрахунок доданий до позову).
Оскільки позивач при розрахунку застосовував неправильний період нарахування інфляції, це призвело до збільшення суми інфляційних втрат. У зв'язку з цим розрахунок позивача суд до уваги не приймає. За розрахунками суду сума інфляції (з урахуванням середнього індексу інфляції за листопад 2008 р. - січень 2009 р. 106,64%) складає: 62750,02 грн. х 106,64% = 66916,62 грн. - 62750,02 грн. = 4166,60 грн. Позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 5302,15 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4166,60 грн. В частині стягнення інфляції на суму 5302,15 грн. - 4166,60 грн. = 1135,55 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з жовтня 2008 р. по лютий 2008 р. в сумі 773,63 грн. (розрахунок доданий до позову). Але позивач при розрахунку застосовує не правильну кількість днів прострочення. У зв'язку з цим розрахунок позивача суд до уваги не приймає. Розрахунки суду наступні: період нарахування 3% річних з 06.11.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання, встановлений договором) по 28.02.2009 р. (кінець періоду прострочення, який вказує позивач у тексті позовної заяви) - 115 днів прострочення, 62750,02 грн. х 3% х 115 днів : 365 днів = 593,12 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 773,63 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 593,12 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 773,63 грн. - 593,12 грн. = 180,51 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на банківський рахунок відповідача, а в клопотанні № 14/04/2009-1 від 14.04.2009 р. також і на майно відповідача.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Донецький металургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. І.Ткаченко, 122; код ЄДРПОУ 00191164; розрахунковий рахунок 26008198000922 в ДФ ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Роллекс ЛТД” (юридична адреса: 53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 162; код ЄДРПОУ 13444905; розрахунковий рахунок 2600330175949 в “Промінвестбанк” м. Нікополь, МФО 305534) суму 67509,74 грн. (а саме: основний борг у сумі 62750,02 грн., інфляційні нарахування у сумі 4166,60 грн., 3% річних в сумі 593,12 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 675,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,75 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляції на суму 1135,55 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 180,51 грн.
У судовому засіданні 15.04.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя