"16" квітня 2009 р. Справа № 09/834
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі Лавріненко С.І., за участю представника позивача -Єрмоленко П.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом дочірнього підприємства "Дьолер Україна" товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер ГмбХ" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод безалкогольних напоїв "СЕСА" м. Черкаси про стягнення 1 670 047,43 грн., -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 1 670 047,43 грн., у тому числі: 1 513 781,83 грн. основного боргу за договором №123/08 від 21 березня 2008 року та 156 265,60 грн. договірної пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 березня 2008 року між сторонами був укладений договір №124/08 на виконання якого позивач поставляв відповідачу компоненти і матеріали для виробництва безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, компоненти для харчової промисловості. Відповідач отримав поставлений товар, однак в порушення умов договору сплачував його вартість несвоєчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Тому, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу та нарахована договірна пеня.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позов не визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що у розрахунку відсутня дата початкового залишку основного боргу, у матеріалах справи міститься копія накладної №0000000267 від 30.01.2009 року, на яку здійснюється посилання у розрахунку, хоча строк оплати вартості товару по цій накладній не настав, також послався на те, що розрахунок пені містить недоліки. Окрім цього, відповідач послався на те, що позивач сам допустив наявність заборгованості на суму більш ні 1 000 000 грн., вимога про сплату вартості була направлена позивачем 22 січня 2009 року, тому пеня повинна нараховуватись через сім днів після цього і лише на суму, яка перевищує 1 000 000 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явися, не повідомивши про причини, що, за наявності письмового відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, спростовуючи доводи відповідача вказав на те, що вартість товару, поставлена відповідачу по накладній №0000000267 від 30.01.2009 року на суму 100646,63 грн. не враховувалась у розрахунку основного боргу, оскільки згідно банківської виписки №19 від 30.01.2009 року була оплачена відповідачем у повному обсязі.
На підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
21 березня 2008 року сторони уклали договір №124/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався передавати у власність, а покупець (відповідач у справі) приймати та оплачувати концентрати, допоміжні матеріали для виробництва безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, компоненти для харчової промисловості (далі - товар), на умовах, передбачених цим Договором або додатками до нього (п.1.1 Договору).
Поставка товару, згідно п.1.2 Договору, здійснюється партіями на підставі замовлення покупця, кількість, найменування та строк поставки кожної партії товару вказується у замовленні. У замовленні зазначається вартість товару, визначена відповідно до додатку №1 до Договору.
Згідно п.3.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW -Київ, Україна (ІНКОТЕРМС-2000) за адресою постачальника -м. Київ, вул. Леніна, 2. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару згідно видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.1 Договору постачальник передає покупцю товар у власність на умовах відстрочення платежу строком на 90 календарних днів, від дня отримання партії товару покупцем, за умови, що розмір заборгованості покупця за попередньо відвантажений товар не перевищує 1000 000 грн.
На виконання умов Договору позивач за період з 19 березня 2008 року по 25 вересня 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 430 476,85 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.03.2008 року №0000000767, від 21.03.2008 року №0000000812, від 01.04.2008 року №0000000928, від 07.04.2008 року №0000000993, від 07.04.2008 року №0000000994, від 11.04.2008 року №0000001050, від 21.04.2008 року №0000001137, від 07.05.2008 року №0000001301, від 15.05.2008 року №0000001405, від 23.05.2008 року №0000001490, від 23.05.2008 року №0000001491, від 27.05.2008 року №0000001529, від 28.05.2008 року №0000001563, від 03.06.2008 року №0000001638, від 09.06.2008 року №0000001694, від 10.06.2008 року №0000001721, від 18.06.2008 року №0000001807, від 27.06.2008 року №0000001922, від 03.07.2008 року №0000001981, від 07.07.2008 року №0000002001, від 08.07.2008 року №0000002031, від 08.07.2008 року №0000002031, від 18.07.2008 року №0000002133, від 06.08.2008 року №0000002335, від 27.08.2008 року №0000002533, від 10.09.2008 року №0000002683, від 25.09.2008 року №0000002824 та довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.
В порушення умов Договору відповідач розраховувався за отриманий товар з порушенням строків оплати та не в повному обсязі, заборгувавши позивачу станом на день розгляду справи 1 513 781,83 грн., з врахуванням вхідного сальдо на 19.03.2008 року, що підтверджується банківськими виписками та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.01.2009 року, який підписаний представниками обох сторін.
У пункті 8.1 Договору сторони встановили, що при порушенні покупцем грошового зобов'язання, встановленого в пункті 5.1 цього Догвору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 513 781,83 грн. основного боргу за поставлений товар.
Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР
Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.1 Договору сторони домовилось, що покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення. Таким чином, сторони відмовились від обмеження періоду нарахування пені, що є їх правом.
Позивач нарахував відповідачу 156 265,60 грн. договірної пені із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені судом перевірено, він є обґрунтований та нарахований правильно.
Доводи відповідача, викладені ним у письмовому відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та спрямовані на ухилення від виконання договірного зобов'язання.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 1 670 047,43 грн., у тому числі: 1 513 781,83 грн. основного боргу та 156 265,60 грн. договірної пені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 16700,50 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 16818,50 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод безалкогольних напоїв "СЕСА", м. Черкаси, вул. Пацаєва, 2/1, ідентифікаційний код 34338196 на користь дочірнього підприємства "Дьолер Україна" товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер ГмбХ", м. Київ, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24918719 -1513781,83 грн. основного боргу, 156265,60 грн. договірної пені та 16818,50 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя Н.М.Курченко
Повне рішення підписане 21 квітня 2009 року.