79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.04.09 Справа № 17/2-35
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача - Гунда М.М.
від відповідача (скаржник) - не з'явився
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль», вих.№136-1 від 27.02.2009 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.02.2009 року (підписане 13.02.2009 року), суддя Андрусик Н.О.
у справі № 17/2-35
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця», м.Львів
до відповідача Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль», м.Тернопіль
про стягнення 25318,82 грн.
рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.02.2009 року по справі №17/2-35 позов ТзОВ «Лімниця»задоволено частково, стягнено з ПП «Продторг-Сервіс»на користь ТзОВ «Лімниця»21377,77 грн. - основного боргу, 1006,19 грн. - пені, 1968,51 грн. - інфляційних нарахувань, 425,80 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 509, 526, 530, 712 ЦК України, ст.173, 193, 265 ГК України.
Поряд з цим, суд враховуючи п.6.1 договору на поставку товарів від 01.01.2008 року №1-01/08-Т, положення ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.625 ЦК України та провівши арифметичний підрахунок, вважає такими, що підлягають до задоволення: 1006,19 грн. - пені, 1968,51 грн. - інфляційних нарахувань, 425,80 грн. - 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПП «Продторг-Тернопіль»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 10.02.2009 року по справі №17/2-35 в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних нарахувань та основного боргу в сумі 650 грн., вказуючи на те, що судом порушено норми матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що оскільки сторонами в договорі на поставку товарів від 01.01.2008 року №1-01/08-Т передбачено за неналежне виконання зобов'язання нарахування пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача одночасно пені та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, так як, на думку скаржника, одночасне застосування стягнення пені та 3% річних від простроченої суми господарським законодавством не передбачене. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано повернення товару зі сторони ПП «Продторг-Тернопіль»на суму 650 грн.
Апелянт (відповідач) вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2009 року не виконав, доказів повернення позивачу товару на суму 650 грн. не подав. Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт визнання відповідачем боргу в сумі 21377,77 грн., представив суду для огляду оригінал акту звірки, підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками останніх, який підтверджує суму боргу. Крім того, вказував на те, що при розрахунку суми боргу, позивачем враховано суми на які відповідачем повертався товар, та не включено такі до суми боргу, яку заявлено до стягнення.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
01 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лімниця” (в тексті договору - Постачальник) та Приватним підприємством “Продторг-Тернопіль” ( в тексті договору - Покупець) укладено договір на поставку товарів № 1-01/08-Т, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу товар згідно заявки, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Зазначений договір сторонами підписано згідно з протоколом розбіжностей, що є його невід'ємною частиною, згідно з яким, сторонами викладено п. 4.7 договору на поставку товарів від 01.01.2008 року №1-01/08-Т в новій редакції та зазначено, що відповідач залишає за собою право, за письмовою згодою позивача, повернути товар, що не користується попитом, а позивач зобов'язаний прийняти його у відповідача. Позивач забирає товар, що підлягає поверненню за власний кошт і власним транспортом в термін 7 (семи) робочих днів.
Як встановлено судом, поставка товарів побутового призначення здійснювалася позивачем на умовах СТР із завезенням товару у магазин (склади) підприємства відповідача, відпуск товару здійснювався без довіреності у відповідності до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.
Пунктами 2.1., 2.2. договору на поставку товару - ціна товару, що постачається, визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах позивача, які діють на момент виконання останнім заявки відповідача і вказуються у накладних. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (позивача) або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах: відтермінування платежу з дня отримання товару на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня.
На виконання умов договору на поставку товарів від 01.01.2008 року №1-01/08-Т, позивач за період з 28.02.2008 року по 21.03.2008р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 22877,71 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та засвідчені печаткою магазину відповідача накладними: від 28.02.2008 року: №Л-05045, №Л-05046, №Л-05047, №Л-05048, №Л-05049, №Л-05052, №Л-05053, №Л-05054, №Л-05055, №Л-05056, №Л-05057, №Л-05059, №Л-05060, №Л-05061, №Л-05086, №Л-05087, №Л-05088, №Л-05089, №Л-05090, №Л-05091, №Л-05092, №Л-05093; від 03.03.2008 року №Л-05200; від 20.03.2008 року: №Л-07756, №Л-07757, №Л-07758; від 21.03.2008року: №Л-07837, №Л-07838, №Л-07839, №Л-07844, №Л-07845, №Л-07846, №Л-07847, №Л-07848, №Л-07849, №Л-07850, №Л-07851, №Л-07852.
Проте, відповідачем в порушення умов договору розрахунок за отриманий товар не проведено.
Станом на 10.12.2008 року заборгованість відповідача за поставлений товар, згідно договору від 01.01.2008 року, з урахуванням поверненого відповідачем товару на суму 929,36 грн. та проведеного взаємозаліку на суму 570,58 грн. становить 21377,77 грн.
Стосовно посилань апелянта на те, що судом не враховано повернення товару ПП «Продторг-Тернопіль»позивачу на суму 650 грн., то як уже зазначалось вище, скаржник в підтвердження наведеного жодних доказів не подав.
Слід також зазначити, що як вбачається із акту звірки від 16.09.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2008 року становить 21377,77 грн. Крім того, у даному акті враховані повернення товару відповідачем та проведений взаємозалік.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1. Договору на поставку товарів від 01.01.2008 року №1-01/08-Т встановлено, що у разі прострочення відповідачем оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 1006,19 грн. - пені, а також виходячи з кінцевого строку оплати товару (12.04.2008р.), прийшов до висновку про задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних частково, а саме 425,80 грн. 3 % річних, нарахованих з 12.04.2008 р. по 11.12.2008р. та 1968,51 грн. інфляційних, нарахованих за період з квітня 2008 р. по листопад 2008 р.
Твердження апелянта про неможливість одночасного стягнення пені та 3% річних від простроченої суми є безпідставним, оскільки діючим законодавством такого не передбачено, а скаржником не наведено жодної правової норми в підтвердження своєї позиції.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.02.2009 року по справі №17/2-35 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.