Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"15" квітня 2009 р. Справа № 60/166-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Бухан А.І.,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача: Коновалової В.В., довіреність № 28/11-08 від 28.11.2008 р.,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 641 Х/3-9 від 17.03.2009 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. по справі № 60/166-08
за позовом Закритого акціонерного товариства «Утиліта», м. Новомосковськ Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія завод»м. Мерефа Харківської області
про стягнення 694 436,61 грн.,
встановила:
Позивач - ЗАТ «Утиліта»(далі -позивач) - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -ТОВ «Мерефянська скляна компанія» (далі -відповідач) 694 436,61 грн., з яких 629 677,70 грн. сума основного боргу, 10 822,27 грн. інфляційних, 4 243,86 грн. 3 % річних, 33 950,84 грн. пені, 15 741,94 грн. штрафу, а також судові витрати. Позивач посилався на недотримання відповідачем умов передбачених п.3.4., 3.5. договору поставки № 18 07/08-ПС від 18.07.2008 р.
26.01.2009 року позивач надав уточнення та доповнення до позовної заяви, згідно до яких збільшив суму позову до 755 449,35 грн., а саме просить стягнути з відповідача основну суму боргу -629 677,70 грн., пеню -60 863,09 грн., 3% річних в сумі -7 607,89 грн., штраф -15 741,94 грн. та інфляційні збитки -41 558,73 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. (суддя Чистякова І.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Мерефянська Скляна Компанія» на користь ЗАТ «Утиліта»заборгованість в сумі 629 677,70 грн., пеню в сумі 60 863,09 грн., штраф в сумі 15 741,94 грн., інфляційні в сумі 41 558,73 грн., 3% річних в сумі 7 607,89 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 7 554,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Рішення мотивовано тим, що заборгованість відповідача в сумі 629677,70 грн. не сплачена на підставі виставлених позивачем рахунків. Відповідач не надав на вимогу суду докази належного виконання своїх зобов'язань або заперечення.
Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково в сумі 589 647,80 грн. Відповідач посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, апелянт зазначив, що згідно зазначеного рішення суду, відповідач на момент розгляду справи та винесення рішення має заборгованість перед позивачем за Договором поставки №18/07/08-ПС від 18.07.2008 р. в розмірі 629 677,70 гривень, що не відповідає дійсності, оскільки реальний розмір заборгованості ТОВ «Мерефянська скляна компанія» складає 598647,80 гривень. У зв'язку із чим, позивачем невірно та неправомірно нараховані до виплати пеня, 3% річних, інфляційні, штраф та ці нарахування призначенні судом до виплати.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ «Мерефянська скляна компанія» було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 13.04.2009 р. о 15:00 год.
Позивач - ЗАТ «Утиліта»- надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. по справі № 60/166-08 законним і обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує, що відповідачем не наведені будь-які докази в обґрунтування вказаної ним суми заборгованості в 598 647,80 грн.
В судове засідання 13.04.2009 р. з'явився уповноважений представник позивача і надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.03.2009 р.
В судовому засіданні 13.04.2009 р. оголошено перерву до 9 год. 30 хв. 15.04.2009 р. та запропоновано позивачу надати бухгалтерську довідку про розмір заборгованості відповідача.
В судове засідання 15.04.2009 р. позивач надав довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, з якої вбачається, що станом на 14.04.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання № 18/07/08-ПС від 18.07.2008 р. складає 629 677,70 грн.
Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008 р. між сторонами було укладено договір поставки № 18/07/08-ПС, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити (передати у власність) по письмовій заявці відповідача, а відповідач прийняти та оплатити склобій безкольоровій очищений якісно згідно ТУ У 85-02126811-029-2000, на умовах викладених у договорі. (п.1.1. договору).
Сторони передбачили, що позивач поставляє товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності із Специфікаціями та/або накладними до цього договору (п.3.1. договору).
Сторони також встановили, що ціна товару встановлюється за домовленістю сторін в гривнях і складає 660,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна кожної певної партії товару вказується у накладних до договору та у рахунках, на підставі яких відповідач оплачує вартість товару. (п.3.2. договору).
Відповідач зобов'язався сплатити вартість отриманого товару у вигляді передплати 100% вартості конкретної партії товару (п.3.4. договору).
Відповідно до п. 3.5. договору відповідач здійснює оплату отриманого за договором товару шляхом внесення/перерахування визначеної в накладній та/або Специфікації до договору суми на розрахунковий рахунок позивача.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 797 174,60 гривень, що підтверджується видатковими накладними за № РН-0000145 від 18.07.2008 р., № РН-0000149 від 23.07.2008 р., № РН-0000150 від 25.07.2008 р., № РН-0000152 від 30.07.2008 р., № РН-0000153 від 30.07.2008 р., № РН-0000156 від 05.08.2008 р., № РН-0000157 від 05.08.2008 р., № РН-0000158 від 06.08.2008 р., № РН-0000163 від 13.08.2008 р., № РН-0000165 від 16.08.2008 р., № РН-0000166 від 18.08.2008 р., № РН-0000167 від 18.08.2008 р., № РН-0000168 від 19.08.2008 р., № РН-0000162 від 21.08.2008 р., № РН-0000169 від 24.08.2008 р., квитанціями про приймання вантажу (наявні в матеріалах справи).
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату отриманого товару, а саме: №№ СФ-0000078 від 18.07.2008 р. на суму 94 816,80 грн., СФ-0000080 від 23.07.2008 р. на суму 141 998,40 грн., СФ-0000081 від 25.07.2008 р. на суму 94 764,60 грн., СФ-0000082 від 30.07.2008 р. на суму 95 641,80 грн., СФ-0000083 від 30.07.2008 р. на суму 94 632,60 грн., СФ-0000091 від 05.08.2008 р. на суму 141 074,40 грн., СФ -0000092 від 05.08.2008 р. на суму 47 596,80 грн., СФ-0000093 від 06.08.2008 р. на суму 141 569,40 грн., СФ-0000095 від 13.08.2008 р. на суму 142 559,40 грн., СФ-0000097 від 16.08.2008 р. на суму 94 335,60 грн., СФ-0000100 від 18.08.2008 р. на суму 92 365,20 грн., СФ-0000101 від 18.08.2008 р. на суму 142 790,40 грн., СФ-0000102 від 19.08.2008 р. на суму 184 836 грн., СФ - 0000094 на суму 50 863,20 грн., СФ - 0000103 від 24.08.2008 р. на суму 237 330 грн.
Вказані рахунки - фактури позивачем направлені відповідачу поштою, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями виписок з реєстру відправлень позивача та поштовими чеками.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши позивачу 1 167 496,90 грн., та залишилася несплаченою вартість товару в сумі 629 677,70 грн. Вказане підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.09.2008 року.
Заборгованість відповідача в сумі 629 677,70 грн. не сплачена, і відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в розмірі 629 677,70 грн.
Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що дійсний розмір заборгованості складає 598 647,80 грн., є необґрунтованими і не підтверджується матеріалами справи, а тому до уваги не приймаються.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч.1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на те, що за договором поставки № 18/07/08-ПС від 18.07.2008 р. покупець зобов'язався здійснювати передплату кожної партії товару, і матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу рахунків за поставлений товар, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що в даному випадку передбачений ст.530 ЦК України семиденний строк повинен обліковуватися з моменту отримання відповідачем рахунків на оплату поставленого товару.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.6.2 договору поставки № 18/07/08-ПС від 18.07.2008 р. сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем була нараховані сума пені в розмірі 60 863,09 грн., відповідає вимогам договору та діючому законодавству України.
П.6.4 договору поставки № 18/07/08-ПС від 18.07.2008 р. встановлено, що у випадку необґрунтованої односторонньої відмови від виконання обов'язків, взятих на себе за договором, винна сторона сплачує на користь протилежної сторони штраф у розмірі 2,5% від вартості невиконаного зобов'язання.
Позивачем була нарахована сума штрафу у розмірі 15 741,94 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені до стягнення 3% річних, нарахованих станом на 25.01.2009 р., що складає 7 607,89 грн., а також інфляційні, нараховані відповідачу за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року, що складає 41 558,73 грн.
Вказані нарахування підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Мерефянська скляна компанія» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» ст.ст. 99, 100, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2009 р. у справі № 60/166-08 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя В.В.Афанасьєв
Суддя А.І.Бухан