79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.04.09 Справа№ 9/55
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Марочканич І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Івано-Франківський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін, Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Гірничорятувальна, 1,
До відповідача: Стебницького державно-хімічного підприємства «Полімінерал», Львівська область, місто Стебник, вул. Дрогобицька, 127.
Про стягнення заборгованості в сумі 919859 грн. 17 коп. та судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Мельник Л.М. -п/к за довіреністю від 16 лютого 2009р № 33, командир загону Круглий М.В., посвідчення № 37, (оригінал посвідчення № 37 оглянуто в судовому засіданні),
Від відповідача: Четиркін В.С. - п/к за довіреністю від 25.02.09р. № 322.
Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.
Представники подали письмове клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Івано-Франківського воєнізованого аварійно-рятувального (гірничорятувального) загону, Івано-Франківська область, м. Калуш, до відповідача: Стебницького державно-хімічного підприємства «Полімінерал», Львівська область, місто Стебник, про стягнення заборгованості в сумі 919859 грн. 17 коп. та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 18.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.04.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: Позивач -24.03.02.2009р., а Відповідач -23.04.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно за № 4103817 та № 4103809 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали -для огляду, копії -у справу), просить позов задовільнити повністю.
Відповідач, подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково, в сумі 915246 грн. 58 коп. та пояснив, що не проводив оплати за відсутністю коштів, так як фінансується з державного бюджету, фінансування проводилося з бюджету в недостатній мірі, що коштів, які підприємству виділялися не вистачало на поточні видатки та нормального функціонування підприємства, в т.ч. на виплату зарплати, за спожиту електроенергію, послуги спеціалізованим організаціям, платі за землю, тощо, в частині 4612 грн. 59 коп. позову не визнає, так як вважає цю суму боргом позивача перед відповідачем за спожиту електроенергію, що позивачем на цю суму не додано належних підтверджуючих документів, просить в цій частині позову -відмовити.
Представник позивача, в судовому засіданні, подав письмове клопотання про уточнення позовних вимог, просить в порядку статті 22 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача 915246 грн. 58 коп. боргу, в решті позову просить відмовити через відсутність підтверджуючих документів (оригінал клопотання від 02.04.2009р. в матеріалах справи).
В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:
Позивач - Івано-Франківський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін, місце знаходження: Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Гірничорятувальна,1, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33926446, державна реєстрація проведена Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області, дата державної реєстрації: 13.12.2005р., зареєстровано за № 1 120 102 0000 000499, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців серії АА № 490608, довідкою про включення до ЄДРПОУ АБ № 081630, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 045105, Статутом, зареєстрованим у встановленому законом порядку (докази в матеріалах справи).
Відповідач - Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 5762281, місце знаходження: 82172 Львівська область, місто Дрогобич, місто Стебник, вул. Дрогобицька, 127, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 16 жовтня 1996р., Статутом Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал»(нова редакція), державна реєстрація якого проведена Дрогобицькою міською радою, дата державної реєстрації: 25.11.2002р., реєстраційний № 0202 (докази -в матеріалах справи).
Між Позивачем та Відповідачем укладено договори № 14/99 від 31.12.98р., № 2/01 від 02.01.2001р., № 27 на постійне і обов»язкове гірничорятувальне (аварійно-рятувальне) обслуговування від 01.07.2001 року, № 4 на постійне і обов»язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об»єктів та окремих територій від 2 січня 2003р., з додатком № 1 до договору № 4, договір № 5 на постійне та обов»язкове обслуговування від 01.03.2004р., Угоду про внесення змін до договору на постійне та обов»язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об»єктів та окремих територій від 01.03.2004р. до договору № 5 від 01.03.04р., договір № 14-П00 від 02.01.06р. на постійне та обов»язкове обслуговування, договір № 14 П00 на постійне та обов»язкове обслуговування, договір № 14 П00 на постійне та обов»язкове обслуговування від 05 січня 2007 року, договір № ГРЗ/14 на постійне та обов»язкове обслуговування від 2 червня 2008 року, договір № 3 на постійне та обов»язкове обслуговування від 02 січня 2009 року.
Предметом укладення вищевказаних договорів, є організація та здійснення «Аварійно-рятувальною службою»(Позивачем) аварійно-рятувального обслуговування «Об»єкта»(Відповідача) з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об»єкті»надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення безпеки об»єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об»єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відповідач, як об»єкт, підлягає постійному та обов»язковому обслуговуванню аварійно-рятувальною службою, що підтверджується вищевказаними договорами, які підписано уповноваженими особами двох сторін та засвідчено печатками двох сторін, вказані договори не визнані не дійсними, не скасовані, не відмінені, в силу статей 207 та 204 ЦК України є правомірними правочинами.
Позивач (за договорами -Аварійно-рятувальна служба) свої зобов»язання, передбачені умовами вищевказаних договорів, перед Відповідачем виконав, здійснював добір основного особового складу відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров»я, придатного для роботи в екстремальних умовах, забезпечувала функціонування структурних підрозділів у режимі готовності з 8.00 год. до 16.00 год. при 5-ти денному робочому тижні до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації, створювала та підтримувала у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози її виникнення у кількості 2- оперативних одиниць згідно з нормативом виїзду на «Об»єкт», організовувала ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення, силами основного складу здійснювали профілактичні роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, під час ліквідації надзвичайних ситуацій забезпечувала виконання всіх заходів, передбачених планами реагування на надзвичайні ситуації, оперативно визначала обстановку, що склалася , вживала термінових заходів для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, вживала заходів для пошуку і рятування людей у зоні надзвичайних ситуацій тощо.
Відповідач, в свою чергу, зобов»язувався виконувати вимоги вищевказаних договорів, та оплачувати відповідно до умов договору виконані позивачем роботи, відшкодовувати витрати, пов»язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.
Вартість обслуговування визначалася договорами, а саме: за договором № 14/99 від 31.12.98р. (п. 3.1.) вартість обслуговування складала 134808 грн.00 коп., за договором № 2/01 від 02.01.2001р. - 12120 грн. 00 коп. (п. 3.1.), за договором № 27 на постійне і обов»язкове гірничорятувальне (аварійно-рятувальне) обслуговування від 01.07.2001 року -121200 грн. (п. 2.1.), за договором № 4 на постійне і обов»язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об»єктів та окремих територій від 2 січня 2003р. - 145440 грн. 00 коп. (п. 4.1. договору), за договором № 5 на постійне та обов»язкове обслуговування від 01.03.2004р. - 717120 грн. ( п. 4.1.), згідно внесених змін до п. 4.1. договору № 5 Угодою про внесення змін до договору на постійне та обов»язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об»єктів та окремих територій від 01.03.2004р. ( п. 4.1.) -200000,00 грн., за договором № 14-П00 від 02.01.06р. на постійне та обов»язкове обслуговування (п. 4.1.) -360000,00 грн., за договором № 14 П00 на постійне та обов»язкове обслуговування, договір № 14 П00 на постійне та обов»язкове обслуговування від 05 січня 2007 року ( п. 4.1.) -360000,00 грн., за договором № ГРЗ/14 на постійне та обов»язкове обслуговування від 2 червня 2008 року ( п. 4.1.) -3600000,00 грн., за договором № 3 на постійне та обов»язкове обслуговування від 02 січня 2009р. - 300000,00 грн.
Станом на 01 лютого 2009р. Відповідач заборгував за виконані Позивачем роботи у згаданий період 919859 грн. 17 коп., а саме: за договором № 3 від 02.01.09р. за січень 2009р. - 25000,00 грн., за період 1999-2000р.р. за договором № 14/99 від 31.12.98р. -190797,17 грн., за 2001-2002р.р. за договором № 2/01 від 02.01.01р. та договором № 27 від 01.07.01р. -247297,30 грн., за 2003р. за договором № 4 від 02.01.03р. -26133,47 грн., за 2004-2005р.р. за договором № 5 від 01.03.04р. -186637, 27 грн., за 2006р. за договором № 14-П00 від 02.01.06р. -58993,94 грн., за 2007р. за договором № 14-П00 від 05.01.07р. -40000,00 грн., за 2008 рік за договором № ГРЗ/14 від 02.06.2008р. -145000,00 грн.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач виставляв відповідачеві претензії, а саме: 20.12.2007р. виставив претензію за № 218, 17.03.2008р. за № 71, 25 березня 2009 року за № 84 та вимогу про оплату від 24 листопада 2008р. № 299 (докази в матеріалах справи).
Однак вищезазначені претензії та вимога позивача залишені відповідачем без виконання, що підтверджується відповіддю відповідача від 25.11.08р. за № 1471 - за відсутністю фінансування із державного бюджету.
Сторони також склали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 січня 2009р. для аудиторської перевірки згідно наказу РВ ФДМУ по Львівській області «Про приватизацію підприємства», з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивача станом на 31 січня 2009р. складає 915246 грн. 58 коп.
Цей Акт підписано повноважними представниками двох сторін та засвідчено печатками двох сторін, є відповідно до статей 207, 204 ЦК України, правомірним правочином.
Згідно відзиву на позовну заяву від 25.03.09р. за № 439/юр у справі № 9/55, який надійшов на адресу господарського суду за вхідним № 6010 від 30.03.2009р., вбачається, що відповідач свою заборгованість перед позивачем визнає частково, в сумі 915246 грн. 58 коп. і в сумі 9152,41 грн. держмита.
Вказане було підтримано представником відповідача в судовому засіданні.
Представник позивача, в судовому засіданні, 02.04.2009р., подав письмове клопотання про уточнення позовних вимог, просить в порядку статті 22 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача 915246 грн. 58 коп. боргу, в решті позову просить відмовити через відсутність підтверджуючих документів в цій частині вимог (оригінал клопотання від 02.04.2009р. в матеріалах справи).
Виходячи із вищенаведеного, заборгованість відповідача перед позивачем, на час розгляду справи в господарському суді, складає 915246 грн. 58 коп. основного боргу.
При постановленні рішення у справі, суд керувався Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, які набрали чинності з 01.01.2004р.
Так, частиною другою статті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Частиною другою статті 4 розділу Х Прикінцеві положення ГК України передбачено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов»язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Отже, як вбачається із вищезазначених договорів, які укладено між позивачем та відповідачем, Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31 січня 2009р., претензій, заявлених позивачем відповідачу, вимоги позивача від 24 листопада 2008 року за № 299, відповіді відповідача від 25.11.2008р. за № 1471, відзиву на позовну заяву від 25.03.09р. № 439/юр, суд приходить до висновку, що права та обов»язки сторін, які виникли з 1999р. по 01.01.2004р. продовжують існувати на даний час, відтак до них слід застосовувати відповідні положення ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із позовної заяви, яка подана до господарського суду 17.03.2009р. за вхідним № 1729, Позивач просить стягнути основний борг, який виник за період з 1999р. по січень 2009р.
В частині вимог позивача, які стосуються періоду з 1999р. по 17.03.2006р. (по день звернення до господарського суду з позовом), позов заявлено поза межами загального строку позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, у три роки.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК України, на час розгляду справи в господарському суді, не подано, в судовому засіданні представником відповідача -не заявлено, а виходячи із змісту відзиву на позовну заяву від 25.03.09р. № 439/юр -відповідачем зазначено, «…, що підприємство свою заборгованість визнає, але не у заявленій сумі …», а лише в сумі «…до 9152246 грн. 58 коп. і державне мито до 9152,41 грн.».
Виходячи із вимог визначених у частині 3 статті 267 ЦК України, суд не має права застосовувати позовну давність за власною ініціативою, а лише за заявою зробленою зацікавленою стороною на будь-якій стадії процесу до винесення рішення судом першої інстанції.
Як зазначено вище у цьому рішенні, такої заяви відповідачем суду не подано.
Суд, заслухав пояснення представника позивача та відповідача, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний в частині 915246 грн. 58 коп. основного боргу, що підтверджується відзивом на позовну заяву, вхідний № 6010 від 30.03.09р., підлягає до задоволення частково, в т.ч. з урахуванням клопотання позивача, поданого в судовому засіданні.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Позивачем за даним позовом платіжним дорученням № 223 від 13 березня 2009р. сплачено державне мито у розмірі 9198 грн.60 коп. та платіжним дорученням № 224 від 13 березня 2009р. сплачено 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення позову (докази -в матеріалах справи).
Відтак, розмір держмита пропорційно задоволеного позову складає 9152 грн. 47 коп. (915246,58 грн. -розмір задоволених судом вимог позивача х 9198,60 грн. - розмір сплаченого державного мита) : 919859,17 грн. -заявлена ціна позову).
Розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеного позову складає 117 грн. 40 коп. (915246,58 грн. -розмір задоволених судом позовних вимог х 118 грн. 00 коп. -розмір сплачених позивачем витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) : 919859,17 грн. -ціна позову).
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал»(код ЄДРПОУ 5762281, місце знаходження: 82172, Львівська область, місто Стебник, вулиця Дрогобицька, 127) на користь Івано - Франківського воєнізованого аварійно - рятувального (гірничорятувального) загону (місце знаходження: Івано - Франківська область, місто Калуш, вулиця Гірничорятувальна, 1, код ЄДРПОУ 33926446) 915246 грн. 58 коп. основного боргу, 9152 грн. 47 коп. державного мита та 117 грн. 40 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.