Постанова
Іменем України
30 березня 2009 року
Справа № 2-11/10479-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Наумчук Наталія Вікторівна, довіреність № б/н від 27.03.09, Спільне Українсько-Естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД";
відповідача: Торшина Лада Олександрівна, довіреність № 12 від 15.10.08, товариство з обмеженою відповідальністю "НьюБер";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 26.02.2009 у справі № 2-11/10479-2008
за позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (вул. Кіквідзе, 18-а,Київ,01103)
до товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" (вул. Морозова, 2/59,Сімферополь,95000)
про стягнення 393650,06 грн.
Позивач, спільне Українсько-Естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер", про стягнення заборгованості за договором поставки товару №10828 від 12.09.2007 в сумі 393650,06 грн., у тому числі 385692,37 грн. основного боргу і 7957,69 грн. пені, з приводу несвоєчасної оплати відповідачем одержаного за договором товару, посилаючись на приписи статей 610, 623, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 у справі № 2-11/10479-2008 (суддя С.С. Потопальський) позов Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" на користь позивача стягнуто 294782,31 грн. заборгованості, 7957,69 грн. пені, а також 3936,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині провадження у справі припинено.
26.01.2009 відповідач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про надання розстрочки виконання зазначеного рішення суду від 15.01.2009 згідно з наданим графіком погашення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 у справі № 2-11/10479-2008 (суддя С.С. Потопальський) у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати.
Заперечуючи обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки доказам важкого фінансового стану підприємства відповідача, а саме оборотно-сальдовим відомостям за рахунками: 601 Кредити (кредитні договори № 11226281000, № 148 на загальну суму 2 439103,75 грн.), 6311: Контрагенти (загальна сума заборгованості у розмірі 1 336040,82 грн.).
Також, на думку відповідача, судом не враховано тієї обставини, що відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 62482,99 грн.
У доповненнях до апеляційної скарги відповідач повідомив про те, що станом на 30.03.2009 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 75842,90 грн., зменшивши таким чином суму заборгованості до 156456,42 грн., що свідчить про те, що він приймає усі можливі заходи до погашення заборгованості.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 30.03.2009 року, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як свідчать матеріали справи, 29.01.2009 товариство з обмеженою відповідальністю "НьюБер" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2009 у справі № 2-11/10479-2008, яким задоволені позовні вимоги спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" 294782,31 грн. заборгованості, 7957,69 грн. пені на підставі статей 525, 530 Цивільного кодексу України (т. 4, а.с. 56-57).
Заяву мотивовано тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не може у строк погасити заборгованість, у зв'язку з чим ненадання розстрочки призведе до порушення господарської діяльності товариства та може ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виключного випадку, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, а також доказів неможливості стягнення боргу за рахунок майна та доказів відсутності інших доходів чи активів, за рахунок яких може бути здійснено погашення боргу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали.
В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Підстави для розстрочки виконання рішення передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що тільки при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять виконання рішення неможливим господарський суд у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Згідно із Роз'ясненнями Вищого господарського суду від 12.09.96 № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України“, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Господарським судом встановлено, що відповідач як на головну причину невиконання судового рішення посилається на те, що він здійснює поставки лікарських засобів насамперед лікувальним закладам Криму, які є бюджетними установами та несвоєчасно здійснюють розрахунки за поставлений товар, що в свою чергу призводить до порушень зобов'язань по сплаті підприємством перед постачальниками, зокрема, перед позивачем.
Дійсно, за змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочення або зміни способу виконання рішення суду є обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання такого рішення.
Однак, такі обставини не встановлені ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій. Так, на момент подання відповідної заяви наказ на примусове виконання рішення у даній справі не був виданий і, отже, рішення не було звернуто до виконання. Фактично, обставини, на які відповідач посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, відповідно до статті 64 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Таким чином, у разі відсутності у боржника грошових коштів, стягнення звертається на інше майно боржника.
Судова колегія приймає до уваги й те, що позивач у справі, будучи імпортером лікарських засобів та виробів медичного призначення, має велику кількість зобов'язань перед виробниками (постачальниками) лікарських засобів, потерпає на даний час значні збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 12 місяців 2008 року (т. 4, а.с. 63-64), балансом на 31.12.2008 (т. 4. а.с. 61-62). До того ж, при співробітництві з відповідачем в рамках договору № 10828 від 12.09.2007, що був предметом спору у даній справі, останньому надавалась відстрочка платежу за поставлений товар.
Приймаючи до уваги посилання представника відповідача на ті обставини, що однією з підстав ускладнення виконання відповідачем судового рішення є наслідки мирової фінансової кризи, суд апеляційної інстанції не може не враховувати й інтереси позивача, представник якого також посилався на скрутне становище його підприємства у зв'язку з фінансовою кризою.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо того, що зазначені вище обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим не є тим винятковим випадком, залежно від обставин якого господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду першої інстанції, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 у справі № 2-11/10479-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді