Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"14" квітня 2009 р. Справа № 15/396-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Лобода Л.Г. (дов. № б/н від 06.01.09р.)
відповідача - Михайлик Л.Г. (дов. № 2 від 11.03.09р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми (вх. № 619 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 24.02.09р. по справі № 15/396-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія", м. Суми
про стягнення 19186,40 грн., -
встановила:
У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія", м. Суми про стягнення 19186,40 грн. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період червень 2006р. по жовтень 2007р. відповідно до договору №255 від 14.03.2006р. про надання телекомунікаційних послуг згідно акції "Телефон плюс Інтернет".
Рішенням господарського суду Сумської області від 24.02.2009р. по справі № 15/396-08 (суддя Резниченко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і судові витрати по справі покласти на відповідача.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 14 березня 2006 року між сторонами у справі укладено договір № 255 про надання телекомунікаційних послуг згідно акції «Телефон плюс Інтернет», за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги згідно акції «Телефон плюс Інтернет»за обраним відповідачам тарифним планом (згідно із додатком до Договору), а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати отримані послуги згідно обраного тарифного плану.
Відповідно до пункту 2.1. Договору послуги акції «Телефон плюс Інтернет»включають в себе комплекс послуг, що надаються відповідачеві за його власним бажанням відповідно до даного Договору та Типового договору про надання послуг електрозв'язку, Договору на надання послуг ADSL-доступу до мережі Інтернет.
Розділом 4 даного Договору позивач та відповідач обумовили порядок розрахунків за надані телекомунікаційні послуги, відповідно до пункту 4.1. якого послуги, що надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
11 квітня 2006 року між сторонами укладено Типовий договір про надання послуг електрозв'язку за № 118, пунктом 4.2. якого встановлено, що відповідач сплачує послуги зв'язку за кредитною системою оплати за поданими позивачем розрахунками, а пунктом 4.5. передбачено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що протягом строку дії Договору відповідач своєчасно сплачував рахунки, які виставлені позивачем відповідно до умов Договору № 255 від 14.03.2006р., що позивач не оспорює. Таким чином, відповідачем вживалося всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов договорів.
Однак, в жовтні 2007 року позивач провів донарахування відповідачеві 19186,40 грн. за спожиті послуги Інтернет у червні 2006 року - жовтні 2007 року, про що повідомив відповідача у лютому 2008 року. В обґрунтування вимог по стягненню зазначеної суми заборгованості позивач послався на те, що в результаті порушень в автоматизованій інформаційній системі розрахунків відповідачу не нараховувалась плата за фактично спожиті послуги.
Даючи правову оцінку цим позовним вимогам суд першої інстанції відзначив відсутність доказів, які б свідчили про факт існування порушень в автоматизованій інформаційній системі розрахунків, що призвели до додаткових нарахувань, а також встановив, що позивачем на надано документів в підтвердження обставин та причин виникнення цих порушень і в чому саме вони полягають. Крім того, в ході з'ясування обставин справи та при розгляді справи по суті, господарським судом визначено, що позивач в підтвердження свої вимог не надав жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо усунення цих порушень на протязі тривалого періоду, а також не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг Інтернет за період червень 2006р. - жовтень 2007р. на суму проведених донарахувань.
Отже, проаналізувавши надані сторонами докази на підтвердження їх позицій у справі, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 19186,40 грн. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період червень 2006 року по жовтень 2007 року відповідно до договору №255 від 14.03.2006р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені відповідними доказами.
При цьому, статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою позивач звертає увагу колегії суддів на те, що господарським судом при винесенні оскарженого рішення в порушення норм матеріального та процесуального права не з'ясовано всі обставини справи і не надано правової оцінки наявним у справі матеріалам, що надані в підтвердження позовних вимог.
Так, на думку заявника апеляційної скарги господарським судом не враховано, що заборгованість відповідача на суму проведених позивачем донарахувань виникла внаслідок збою в автоматизованій системі розрахунків позивача, а тому відповідачу протягом червня 2006 року - жовтня 2007 року не нараховувалась плата за фактично спожиті ним послуги за цей період. Однак, в зв'язку з тим, що причини такого збою зафіксувати технічно неможливо, тому їх не було усунуто позивачем на протязі тривалого часу. Заборгованість була виявлена лише під час інвентаризації рахунків споживача.
Однак вказані посилання позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не узгоджуються з нормами чинного законодавства та не відповідають наявним у справі матеріалам, оскільки не містять жодних доказів на підтвердження вимог позивача про стягнення суми заборгованості, донарахованої відповідачу в результаті порушень в його автоматизованій інформаційній системі розрахунків та доказів, які б свідчили про фактичне споживання відповідачем послуг Інтернет у спірному періоді на донараховану суму.
Так, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що правовідносини між сторонами у справі, що виникли внаслідок укладення Договору про надання послуг по підключенню споживача до мережі Інтернет, відносяться до телекомунікаційних послуг, порядок надання та отримання яких, а також відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг регулюються, зокрема, Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.03р. № 1280-IV та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.05р. № 720 (далі - Правила...).
Відповідно до визначення, встановленого у статті 3 Правил..., послуга з доступу до Інтернет -це забезпечення можливості роботи в Інтернет кінцевого обладнання (окремого комп'ютера або пристрою локальної мережі).
В даному випадку, як правомірно встановлено господарським судом, відповідач користувався телекомунікаційними послугами, згідно із Законом "Про телекомунікації" та Правилами..., та відповідно належним чином розраховувався за надані позивачем послуги.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Статтею 39 цього ж Закону передбачено, що оператори телекомунікацій зобов'язані: надавати послуги за встановленими показниками якості відповідно до стандартів та інших нормативних документів, умов договору та наданої ним інформації про умови надання послуг; зобов'язаний вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачам; забезпечувати правильність застосування тарифів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач правильність нарахування плати за надані послуги протягом спірного періоду не перевіряв, перевірку обладнання та програмного забезпечення, яке використовується при наданні телекомунікаційних послуг відповідачеві, не проводив. Відповідні докази в підтвердження цих обставин позивачем не надані і у справі не містяться. Документів, які б свідчили про дотримання позивачем спеціальних та обов'язкових вимог при наданні відповідачеві телекомунікаційний послуг у спірному періоді, позивач як суду першої так і апеляційної інстанції не представив. Крім того, позивач жодним чином не довів факт існування будь-яких порушень в автоматизованій системі розрахунків, що призвели до додаткових нарахувань, вимога про стягнення яких є предметом даного господарського спору.
Також в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення позивача щодо причин виникнення порушень та збою в його автоматизованій системі розрахунків, а також не вказаний зміст цих порушень. Водночас, колегія суддів визначає, що позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів вжиття відповідних заходів, спрямованих на уникнення або запобігання цих порушень протягом тривалого часу.
В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач надав господарському суду розрахунок суми позову, оформлений у формі таблиці, яка містила лише загальну вартість всіх послуг, наданих за Договором, та донараховані позивачем суми за спірний період.
Як свідчать матеріали справи, для з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд неодноразово зобов'язував позивача надати детальний розрахунок суми боргу за спірний період із зазначенням розміру плати за фактично спожиті послуги Інтернет понад фіксовану вартість тарифного плану згідно умов Договору № 255 від 14.03.2006р., а також надати належні докази надання відповідачу послуг на донараховану суму за кожен місяць окремо, що заявлена у позові.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
За загальним правилом, господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Позивач на виконання вимог господарського суду в підтвердження факту надання відповідачеві послуг Інтернет на донараховану суму за спірний період надав до справи розрахунки, які містять інформацію лише стосовно початку та кінця з'єднання, кількості переданої та прийнятої інформації в Мегабайтах (а.с. 73-74, 91-101, 117-129). Однак, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що надані ним документи є його власною статистичною відомістю і не містять жодних посилань на найменування абонента, номер його особового рахунку та інших даних, на підставі яких можливо зробити висновок, що послуги Інтернет на донараховану суму у спірний період надавались саме відповідачеві і ним споживались. Слід зазначити, що всі три надані позивачем до матеріалів справи розрахунки ціни позову містять суттєві розбіжності по донарахованій відповідачу сумі вартості спожитих ним послуг Інтернет.
Із вищенаведеного випливає, що беззаперечні докази споживання відповідачем послуг Інтернет на донараховану суму у спірному періоді позивачем не надані і у справі відсутні.
Таким чином, на думку колегії суддів, позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача, оскільки надані ним документи жодним чином не підтверджують факту надання відповідачу послуг Інтернет за період червень 2006р. - жовтень 2007р. на суму проведених донарахувань. Разом з цим, обставини, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги та виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Укладений між сторонами Договір № 255 від 14.03.2006р. за своєю правовою природою є Договором про надання послуг, до яких повинні застосовуватись положення Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також глава 63 Цивільного кодексу «Послуги. Загальні положення».
Колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Аналогічне положення міститься у статті 526 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
А відповідно до частини 1 статті 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Наведена норма матеріального права пов'язує обов'язок з оплати послуги замовником з обов'язковим наданням йому такої послуги. З цим приписом кореспондується й з'ясоване судом першої інстанції положення Договору № 255 від 14.03.2006р., за яким оплаті підлягають надані згідно з цим Договором послуги.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов Договору № 255 від 14.03.2006р. здійснював на протязі спірного періоду оплату вартості наданих йому телекомунікаційних послуг згідно із наданими позивачем рахунками своєчасно та у повному обсязі, а позивач приймав оплату цих послуг без будь-яких зауважень. Жодних претензій щодо неналежного виконання зобов'язань по сплаті вартості послуг з боку відповідача позивач у спірному періоді не висував та з відповідними вимогами у визначеному законодавством порядку не звертався, тому колегія суддів вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення, яким суд надав належний юридичний аналіз в контексті спірних правовідносин.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що позивач не довів жодними доказами, що його право порушене в результаті протиправних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов'язань, і тому підлягало б відновленню шляхом стягнення з останнього донарахованої суми.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 24.02.2009 року по справі № 15/396-08 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 39, 63 Закону України "Про телекомунікації", статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 614, 901, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, статтями 32, 33, 34, 36, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 24.02.2009 року по справі № 15/396-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Бухан А.І.