"06" листопада 2013 р. м. Київ К/800/7745/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року
у справі № 2а-8973/12/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА»)
до Київської регіональної митниці (далі - відповідач, Київська регіональна митниця)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» звернулось у липні 2012 року до суду з адміністративним позовом Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 162 від 20.06.2012 року та № 163 від 19.06.2012 року.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року постанова окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» № 162 від 20.06.2012 року та № 163 від 19.06.2012 року.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.04.2012 року по 07.05.2012 року Київською регіональною митницею на підставі наказів № 460-к від 19.04.2012 року, № 469 від 26.04.2012 року та № 451 від 24.04.2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «вироби з мінеральної вати» та «кокосові волокна» за період з 21.10.2010 року по 20.04.2012 року.
Перевіркою було встановлено, що через невірне декларування коду товару «вироби з мінеральної вати» ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, що призвело до порушення правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів Закону України «Про Митний тариф України», вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України.
До зазначеного висновку митний орган дійшов виходячи з того, що позивач, у тому числі, здійснював імпорт товару «вироби з мінеральної вати виготовлені з базальту, призначені для використання у сільському господарстві для вирощування квітів та овочей» за кодом « 6815 99 90 00» (ставка ввізного мита - 5%) згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з описом товарної позиції « 6815 99 90 00» до неї включаються вироби з каменю або інших мінеральних речовин (включаючи вуглецеві волокна, вироби з цих матеріалів і торфу), в іншому місці не зазначені.
Товар, імпорт якого здійснювало ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА», являє собою вироби у вигляді кубиків та матів, виготовлені з плавленого базальту, з отворами та пазами, призначені для використання в сільському господарстві для вирощування квітів та овочів (в якості замінника ґрунту).
Згідно з текстовим описом та поясненнями до товарної позиції 6806 УКТЗЕД, до неї включаються «шлаковата, мінеральна вата і аналогічні види мінеральної вати; відшарований вермикуліт, пучені глини, спінений шлак та аналогічні спучені мінеральні продукти; суміші та вироби з теплоізоляційних, звукоізоляційних або звукопоглинальних матеріалів, крім виробів товарних позицій 6811 - 6812 або групи 69».
З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що базальт відноситься до теплоізоляційних та звукоізоляційних матеріалів, відповідно до правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, товар «вироби з мінеральної вати, виготовленої з базальту, призначені для використання в сільському господарстві для вирощування квітів та овочів», на думку відповідача, класифікується в товарній підкатегорії УКТЗЕД 6806 90 00 00 (ставка ввізного мита - 8%).
За результатами перевірки складено акт № н/39/12/100000000/34585710 від 07.05.2012 року.
20.06.2012 року на підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» визначено податкові зобов'язання № 162 від 20.06.2012 року за платежем - мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем на суму 44 638,53 гривень та за штрафними санкціями на суму 20 222,60 гривні та № 163 від 19.06.2012 року за платежем - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем на суму 8927,10 гривень та за штрафними санкціями на суму 4045,32 гривень.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що митні органі наділені виключною компетенцією щодо здійснення митної справи, в рамках якої вони, зокрема, здійснюють митне регулювання пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів та контроль за порушенням митних правил, та мають право самостійно визначати форму та обсяг такого контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. При цьому незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів митний контроль за ними, зокрема контроль щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, може здійснюватися на підставі письмового розпорядження керівника митного органу, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення чинного законодавства. Суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно віднесено товар «вироби з мінеральної вати виготовлені з базальту, призначені для використання у сільському господарстві для вирощування квітів та овочей» до позиції «6815» УКТЗЕД та класифіковано в товарній підкатегорії УКТЗЕД 6806 90 00 00 (ставка ввізного мита - 8%), а позивачем було необґрунтовано класифіковано зазначений товар в товарній підкатегорії УКТЗЕД 6815 99 90 00 (ставка ввізного мита - 5%). Таким чином відповідачем було правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 44 638,53 гривень та за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем у розмірі 20 222,60 гривні. Крім того, враховуючи те, що в діях позивача наявна ознака повторності, а також те, що частина порушень була вчинена в період з 01.01.2011 рокупо 30.06.2011 року, відповідачем було правомірно накладено на позивача штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 4045,32 гривень та з ввізного митна у розмірі 8927,71 гривень.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 162 від 20.06.2012 року та № 163 від 19.06.2012 року.
Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог повністю, виходив з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність визначення позивачем коду товару за УКТЗЕД за період з 21.10.2010 року по 20.04.2012 року та винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 162 від 20.06.2012 року та № 163 від 19.06.2012 року, а отже до спірних правовідносин мають застосовуватись норми права, які були чинні на момент існування зазначених правовідносин.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Код 6815999000 для даного товару, було встановлено рішенням Відділу митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці, про визначення коду товару від 20.10.2010 року № КТ-100-3088-10.
Судом першої інстанції зазначене рішення не було враховано при вирішенні справи, оскільки відповідно до розпорядження № 16/2-р від 31.01.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи, воно вважається таким, що втратило чинність.
Відповідно до ч. 1 статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що застосуванню до правовідносин підлягають лише ті нормативно-правові акти, що били чинними на момент їх виникнення, в даному випадку - станом на момент здійснення імпорту товару позивачем та присвоєння йому коду за УКТ ЗЕД « 6815 99 90 00».
Тобто рішенням Відділу митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці, про визначення коду товару від 20.10.2010 року № КТ-100-3088 10, яким було встановлено для виробів з мінеральної вати код « 6815999000», було чинним та діяло до 31.01.2011 року, тобто до моменту визнаним його таким, що втратило чинність розпорядженням Київської регіональної митниці № 16/2-р, а тому саме воно підлягає застосуванню при визначенні коду вказаного товару за УКТ ЗЕД.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час здійснення Митного контролю з боку посадових осіб митниці зауваження до ВМД поданих TOB «ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА» були відсутні, а тому Київська регіональна митниця підтвердила правильність та достовірність заповнених ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки в графі «D».
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно здійснював імпорт товару «вироби з мінеральної вати виготовлені з базальту, призначені для використання у сільському господарстві для вирощування квітів та овочей» за кодом « 6815 99 90 00»(ставка ввізного мита - 5%) згідно УКТ ЗЕД. Отже помилковими є висновки відповідача про порушення позивачем норм митного законодавства, викладені ним в акті перевірки № н/39/12/100000000/34585710. А зважаючи на протиправність висновків зазначеного акту та враховуючи, що саме він став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі № 2а-8973/12/2670 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько