"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/40885/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військового інституту телекомунікацій та інформації, Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військового інституту телекомунікацій та інформації, Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України про стягнення компенсації за продовольчий пайок в розмірі 50662,48 грн., за речове майно в розмірі 1607 грн. 29 коп., матеріальної допомоги за 2009 рік в розмірі 3250,05грн., компенсацію податку в розмірі 8 327 грн. А також визнання неналежного реагування військового інституту телекомунікацій інформатизації на заяву від 25 грудня 2009 року та 26 жовтня 2010 року неправомірним та зобов'язання внести до трудової книжки новий запис про військову службу урахуванням навчання в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 25 грудня 2009 року про внесення до його трудової книжки запису про проходження військової служби неправомірною. Зобов'язано військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» внести до трудової книжки позивача запис про проходження військової служби на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року. Визнано бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» щодо ненадання відповіді на заяви позивача на його звернення від 26 жовтня 2010 року щодо надання довідки про посадовий оклад та інформацію про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 27 жовтня 2010 року про надання довідки про неотримання речового майна та продовольчого забезпечення неправомірною. Визнано бездіяльність Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України щодо ненадання відповіді позивача на його звернення від 26 жовтня 2010 року неправомірною. Решту позовних вимог залишено без розгляду
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині залишення його позовних вимог без розгляду та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 13 серпня 1996 року по 11 червня 1999 року навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, а з 26 червня 2004 року по 26 червня 2009 року проходив військову службу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Поновлення строку звернення до суду можливе лише на підставі клопотання позивача, відповідно до вимог статті 102 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 26 червня 2009 року звільнений з публічної служби, проте, до суду із зазначеним позовом про проходження та виплату компенсацій при звільненні із військової служби, звернувся лише 26 листопада 2010 року, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви ОСОБА_2 в частині стягнення компенсації за продовольчий пайок в розмірі 50662,48 грн., речове майно в розмірі 1607 грн. 29 коп., матеріальної допомоги за 2009 рік в розмірі 3250,05грн. та компенсації податку в розмірі 8 327 грн. - без розгляду, на підставі заяви відповідача щодо застосування положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни та враховуючи відсутність доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військового інституту телекомунікацій та інформації, Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко