"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/88782/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Цимбалюка М.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді,-
встановила:
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 травня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано накази Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 29.11.2010 № 1427/01-13 в частині підпункту 1 пункту 3 та пункту 5, та від 06.12.2010 № 10148-02-8. Поновлено ОСОБА_2 на посаді Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції з 17.12.2010. Стягнуто з Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.12.2010 по 18.05.2011, виходячи з середньомісячної заробітної плати в розмірі 1473, 11грн. (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів) та середньої заробітної плати в розмірі 70, 14грн. (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів). Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць у розмірі 70, 14грн. (без урахування утримання обов'язкових податків та платежів). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року апеляційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим було залишені без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 травня 2011 року - без змін.
Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 07.04.2003 був прийнятий на роботу на конкурсній основі на посаду державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Сімферополя.
Наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 06.12.2010 № 1048/02-8, ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законі про працю України, у зв'язку з невідповідністю займаній посаді. Підставою для прийняття цього наказу стало рішення прийняте начальником Головного управління юстиції за підсумками проведеної 24.11.2010 атестації в 2010 році про його невідповідність займаної посаді, оформлене наказом від 29.11.2010 № 1427/01-13.
Відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Вимогами пункту 1 Положення про проведення атестації державних службовців, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 N1922, з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 9, цього Положення передбачено, що на кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації.
Під час кожної атестації до комісії подаються щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації.
Відповідно до пункту 11 вищевказаного Положення, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень, зокрема не відповідає займаній посаді.
З матеріалів справи вбачається, що на засіданні атестаційної комісії Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 24.11.2010 розглянуто питання про атестацію державних службовців Сімферопольського міського управління юстиції, зокрема ОСОБА_2
При проведенні атестації позивача, було досліджено службову характеристику на ОСОБА_2, надану начальником Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції від 22.10.2010, досліджено останню щорічну оцінку позивача, яка була зроблена в 2009 році, та надавала задовільну оцінку роботі позивача.
Крім того, при проведенні атестації було досліджено наказ Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 18.02.2010 № 08/02-13, яким позивачу було оголошено догану за систематичне невиконання посадової інструкції, підставою для чого було неодноразова неявка позивача, як представника Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції до Севастопольського апеляційного господарського суду для представництва інтересів по справі № 2-17/3745-2009, що підтверджується матеріалами справи. Наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 04.11.2010 № 30/02-13 позивачу було оголошено догану за результатами розгляду звернення громадянина ОСОБА_3, що проводилось прокуратурою Київського району м. Сімферополя та Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, якими було встановлено порушення позивачем вимог статей 5,7,25 Закону України «Про виконавче провадження».
На час проведення атестації, дані накази скасовані не були, а з огляду на зміст статті 151 Кодексу законів про працю України, дія дисциплінарних стягнень за даними наказами не сплинула.
Разом з цим, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Тобто, не можливо визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановлено, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2, чи під час прийняття наказу за результатами атестації від 29.11.2010 №1427/01-13, а також ні під час прийняття наказу про звільнення від 06.12.2010 №1048/02-8, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим не вчинено дії, щодо з'ясування питання про можливість переводу позивача на іншу посаду.
Враховуючи, що неможливість переведення працівника на іншу посаду є обов'язковим елементом предмету доказування спорів про звільнення за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, а належні докази Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, яке є суб'єктом владних повноважень та зобов'язане доводити факт своєї невинуватості в справі адміністративної юрисдикції, суду не надані, колегія суддів вважає недоведеним факт здійснення усіх заходів щодо працевлаштування позивача за іншою посадою.
Таким чином, колегія судді вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що Головним управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим при звільнення ОСОБА_2 з займаної посади було порушено норми Кодексу законів про працю України, що виявилось у не запропонуванні працевлаштування позивачу за іншою посадою.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній