Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6579/13-ц
іменем україни
08 листопада 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Федій О.М.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії, треті особи ОСОБА_3 міське управління юстиції (Реєстраційна служба), Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» ОСОБА_3 міської ради, виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю по Полтавській області, Головне управління у справах містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради,-
Позивач ОСОБА_1 18 вересня 2013 року звернулася в суд з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання винити дії, який уточнила в поданій до суду 08 жовтня 2013 року заяві.
В поданих до суду заявах вказувала, що є власником квартири АДРЕСА_1. Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради від 30 листопада 2005 року № 350 їй надано дозвіл на переобладнання зазначеної квартири під перукарню.
Також вказувала, що актом державної комісії перукарня була прийнята в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт. В червні 2013 року звернулася до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції з питання реєстрації приватної власності на перукарню, але рішенням реєстратора від 19 липня 2013 року було відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
В уточненій позовній заяві просила суд визнати за нею право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення перукарні, розташованої в м. Полтаві по вул. Опитна, 6. Також просила суд зобов'язати ОСОБА_3 міську раду вчинити дії, пов'язані з виключенням з житлового фонду приміщення квартири АДРЕСА_2 та переведення його в нежитлове. Просила також зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції вчинити дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник ОСОБА_3 міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 03 вересня 2002 року є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано в Полтавському бюро технічної інвентаризації.
Встановлено, що будинок по вул. Опитна, 6 в м. Полтаві належить до комунальної власності міста, знаходиться на балансі КП «ЖЕО № 2».
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 350 від 30 листопада 2005 року приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання квартири АДРЕСА_3 під перукарню.
Станом на час вирішення справи термін дії рішення виконкому закінчився, рішення про продовження його дії відсутнє.
Згідно зі ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Нормами ст. ст. 7, 8 ЖК України передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Як встановлено судом, рішення уповноваженого органу про переведення квартири АДРЕСА_1 з житлового фонду в нежитловий не приймалося.
Більш того, позивач ОСОБА_1 до уповноважених органів з зазначеного питання не зверталася, зазначена обставина визнавалася позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, на яку посилається позивач в поданій до суду позовній заяві, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач ОСОБА_1, будучи власником квартири АДРЕСА_4, звернулася з вимогами про визнання за нею права власності на зазначену квартиру як на нежитлове приміщення, при цьому рішення уповноважено органу про переведення житлового приміщення в нежитлове відсутнє.
За таких обставин, враховуючи відсутність рішення уповноваженого органу про переведення житлового приміщення в нежитлове, вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлове приміщення є безпідставним и та не підлягають задоволенню.
Наявність у позивача акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - перукарні після переобладнання квартири № 146 будинку по вул. Опитна, 6 в м. Полтаві, не звільняє позивача від обов'язку вирішення питання переведення житлового приміщення в нежитлове.
При вирішенні справи суд також виходить з того, що за загальним правилом цивільного судочинства кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 міська рада жодним чином не порушувала права позивача.
ОСОБА_3 міська рада в діє в межах наданих їй повноважень, до яких не належить саме обов'язок вчинення дій, пов'язаних з виключенням приміщення з житлового фонду та переведення його в нежитлове, за умови відсутності про те звернення особи.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що позивач з питання переведення житлового приміщення в нежитлове не зверталася, відповідне рішення уповноваженого органу відсутнє, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дослідженими в справі доказами не встановлено будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 міське управління юстиції, що якого входить реєстраційна служба, порушувало права позивача.
Крім того, вимоги щодо зобов'язання вчинити дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, пред'явлені позивачем до особи, яка не є відповідачем в справі.
З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко
08.11.2013