Справа № 2213/1162/2012
Провадження № 22-ц/792/1923/13
23 жовтня 2013 року м. Хмельницький
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.,
суддів: Спірідонової Т.В.,
Переверзєвої Н.І.
при секретарі: Чебан О.М.
з участю: представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1923/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, поданою їх представником ОСОБА_5 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до виконкому Полонської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_7, Відкрите акціонерне товариство «Полонський райавтодор», Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор», Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому від 20 грудня 2000 року та 17 січня 2001 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, Полонської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, філії «Полонський райавтодор», Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор», Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень сесії Полонської міської ради та визнання незаконним зруйнування гаражу та самочинного будівництва, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,
Головуюча в першій інстанції - Горгулько Н.А. Категорія № 45
Доповідач - Харчук В.М.
В лютому 2001 року ОСОБА_6 звернулася до суду із первинним позовом до ОСОБА_2, виконкому Полонської міської ради, в якому просила визнати незаконним рішення виконкому Полонської міської ради від 20.12.2000 року № 555 та від 17.01.2001 року про надання земельних ділянок ОСОБА_2 для індивідуального будівництва та ведення підсобного господарства та зобов'язати останнього звільнити належну їй земельну ділянку, площею 0,08 га, відновити за власні кошти огорожу 22 метри і в подальшому не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В процесі розгляду справи ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги, просила встановити порядок користування прибудинковою територією між співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати рішення Полонського міськвиконкому № 555 від 20.12.2000 року про виділення ОСОБА_2 ділянки під будівництво та рішення сесії Полонської міської ради № 7 від 21.05.2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_8 0,10 га. землі, яка входить у прибудинкову територію.
Ухвалою судді Полонського райсуду від 21 березня 2001 року до участі в справі в якості відповідача залучено Полонську філію «Райавтодор».
Ухвалою Полонського районного суду від 30 квітня 2001 року до участі в справі в якості відповідача притягнутий ОСОБА_7 - співвласник будинку.
18 червня 2003 року ОСОБА_2 заявив зустрічний позов до ОСОБА_6, Полонської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішень Полонської міської ради від 09.08.2002 року № 143 та від 12.03.2002 року № 1424.
Справа судами розглядалася неодноразово протягом тривалого часу.
25.09.2007 року ОСОБА_6 подала до суду заяву з проханням залишити без розгляду її позовні вимоги, оскільки спір розглядається відповідно до вимог адміністративного судочинства.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2008 року позовну заяву ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення виконкому Полонської міської ради № 555 від 20.12.2000 року про надання ОСОБА_2 земельної ділянки 0,10 га залишено без розгляду.
Крім того, ОСОБА_2 подав заяву про доповнення зустрічних позовних вимог, просить визнати незаконним зруйнування гаражу та самочинного будівництва.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він разом зі своєю сім'єю проживає в квартирі АДРЕСА_1, будинок складається з трьох квартир та господарських споруд. Проте, ОСОБА_6 та її син ОСОБА_9, що проживають в квартирі № 1 без дозволу власника, а саме ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Хмельницький облавтодор» зруйнували гараж, який був розташований на земельній ділянці біля зазначеного будинку і самочинно збудували на його місці новий гараж вдвічі більший за попередній, чим перегородив під'їздний шлях для санітарного обслуговування надвірного туалету загального користування.
ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 побудували гараж без відповідних дозволів компетентних органів та не питали його згоди як квартиронаймача квартири в спільному будинку.
Позивач за зустрічним позовом зазначав, що такими діями позивачі за первісним позовом чинять йому перешкоди в користуванні загальним двором та порушують його законні права та інтереси.
Тому ОСОБА_2 просив визнати незаконним зруйнування гаража та визнати незаконним самочинне будівництво на спільній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відновити порушенні права землекористувачів та квартиронаймачів квартири № 2 та усунути перешкоди в користуванні спільним двором, туалетом загального користування, визнати незаконною заборону ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в користуванні спільною земельною ділянкою.
В подальшому ОСОБА_6 подала позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення виконкому від 20 грудня 2000 року та 17 січня 2001 року, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири в будинку АДРЕСА_1 в якому проживає з 1984 року, біля будинку є прибудинкова територія частиною якої вона користується з моменту вселення в будинок.
Зазначала, що чітких меж земельної ділянки ніхто не встановлював, однак рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради від 20 грудня 2000 року та від 17 січня 2001 року, ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га, якою вона користується. Зазначені рішення виконкому були винесені без погодження із співвласниками прибудинкової території та визначення меж. Окрім цього, не визначивши межі виділеної земельної ділянки ОСОБА_2 розпочав будівництво будинку.
Таким чином її було позбавлено земельної ділянки якою вона користувалася і яка перейшла їй в користування у зв'язку з переходом права власності на квартиру.
ОСОБА_6 зазначала, що рішеннями виконавчого комітету Полонської міської ради від 20 грудня 2000 року та 17 січня 2001 року про надання для ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,10 га та 0,02 га, грубо порушено вимоги ч.ч. 6, 8 ст. 17, ч.ч. 12-16 ст.ст. 19, 22, ч. 1, 6 ст. 31 Земельного кодексу України, тому просила їх скасувати.
В ході розгляду справи ОСОБА_6 та її представник свої позовні вимоги підтримували, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечували.
Представник Полонської міської ради підтримував позов ОСОБА_6, проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви заперечував.
ОСОБА_2 та його представник проти позову ОСОБА_6 заперечували, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримували.
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи, відношення до позову не висловили.
Представник ВАТ «Полонський райавтодор», ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», ДП «Хмельницький облавтодор» зазначав, що до позовних вимог ОСОБА_6 вони ніякого відношення не мають, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечували.
ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій заперечував проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено, рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року про вилучення та надання ОСОБА_2 земельних ділянок 0,10 га та 0,02 га в користування скасовано.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково, рішення сесії Полонської міської ради № 14 від 12 березня та №14 від 09 серпня 2002 року про закріплення за житловим будинком по АДРЕСА_1 земельної ділянки у приватну власність площею 0,269 га скасовано.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погодилися частково із таким рішенням суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу.
Апелянти зазначають, що судом безпідставно було прийнято до уваги позовні вимоги ОСОБА_6 в позовній заяві від 16 липня 2011 року, оскільки ці вимоги ідентичні з позовними вимогами, які вона зазначала в своїй позовній заяві від 14.02.2001 року. За результатами розгляду позовної заяви від 14.02.2001 року була постановлена ухвала якою позовні вимоги ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Зазначають, що рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року ніяким чином не порушують вимоги законодавства України, тому були безпідставно скасовані рішенням суду.
Посилаються на те, що судом навмисно залишено поза увагою, той факт, що земельна ділянка на якій розташований трьохквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1, перебуває в користуванні ОСОБА_8, який не має ніякого відношення до цього будинку, оскільки проживає у власному будинку по АДРЕСА_2.
Крім того, земельна ділянка була передана в користування як ОСОБА_8, так і ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у відповідь на звернення до виконавчого комітету Полонської сільської ради, але судом чомусь упереджено та вибірково визнано рішення щодо надання земельної ділянки лише ОСОБА_2 незаконним.
Зазначають, що межі земельної ділянки на місцевості були встановлені землевпорядником Полонської міської ради, що підтверджується узгодженим з Управлінням архітектури Будівельним паспортом та наявним планом забудови.
Вважають апелянти, що судом безпідставно відхилено їх клопотання про витребування від Полонської міської ради акту виїзної комісії Полонської міської ради, якою встановлено факт незаконного будівництва ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_9 гаража на самовільно захопленій ділянці.
Посилаються апелянти на те, що судом безпідставно залишено без задоволення решту вимог зустрічної позовної заяви щодо відновлення їх прав землекористувачів, власників однієї з квартир та усунення перешкод в користуванні спільним двором та туалетом загального користування та проїздом на АДРЕСА_2
Крім того, судом з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Тому апелянти та їх представник просять скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянтів підлягає частковому задоволенню, а рішення Полонського районного суду від 22 липня 2013 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень виконкому Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року, скасування рішення сесії Полонської міської ради № 14 від 12 березня 2002 року та № 14 від 09 серпня 2002 року з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, часткової невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права - ч.ч. 1 та 2 ст.30, ч.ч. 1 та 4 ст. 42 Земельного кодексу України в редакції Закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, п. 8 Постанови Верховної Ради України № 2200-ХІІ від 13 березня 1992 року; ч.ч. 1, 2, 3 та 4 ст. 42, ст.ст.116, ч.ч. 6, 7, 8 та 9 ст. 118, ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 2768-ІІІВ від 25 жовтня 2001 року; ст.ст. 10, 60, 61, ч. 1, 213, 214 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 10, 60, 61, ч. 1, 88, 213, 214, 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності. Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення судового рішення суд вирішує, в тому числі, і такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до даних правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Суд апеляційної інстанції скасовує повністю чи частково рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позову, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано або порушено норми матеріального та процесуального права і це призвело до неправильного вирішення справи.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 41, ст. 144 Конституції України рішення органу самоврядування повинне ухвалюватись з додержанням положень Конституції України та законів України.
Рішення органів самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України можуть оскаржуватись в судовому порядку.
Право власності в Україні захищається Конституцією України (є конституційним). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами державної та комунальної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 3, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 6, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 7, ч.ч. 1 ст. 10, ч. 1, 3, 4, 8 ст. 17; ст. ст. 22-23, ч.ч. 1, 5 ст. 27, ч. 1 ст. 29, ч. ч.1 та 2 ст. 30, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 31, ч.ч. 1 та 4 ст. 42, ч.ч. 1, 2, 3, ст.. 43, ч.ч. 1 та 2 ст. 44, ст. 56, ч.ч. 1, 6 ст. 63, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 67, ч. 1 ст. 100, , ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України в редакції Закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, який регулював спірні земельні правовідносини станом на час ухвалення рішень виконкомом Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року про вилучення у Полонського райавтодору та надання ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,10 га та 0,02 га для будівництва та обслуговування будинку та надвірних споруд та для ведення особистого підсобного господарства, та п. 8 Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» № 2200-ХІІ від 13 березня 1992 року право розпорядження землями державної форми власності в межах їх компетенції надавалось, в тому числі, міським Радам народних депутатів, які рішеннями могли делегувати ці права своїм виконавчим органам (виконкомам).
Зокрема, за рішеннями міських Рад народних депутатів чи їх виконкомів в порядку делегування повноважень, громадянам безкоштовно в порядку приватизації могли передаватись у власність із земель міста з дотриманням цільового призначення земель та відповідно до проектів планування та забудови міста і планів земельно-господарського устрою земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків та надвірних будівель в розмірі 0,10 га в місті, для індивідуального гаражного будівництва - не більше 0,01 га, для ведення особистого підсобного господарства у розмірі не більше 0,60 га.
На правах постійного або тимчасового користування земельні ділянки могли надаватись в такому ж порядку громадянам та юридичним особам, в тому числі і транспортним підприємствам та організаціям для ведення господарської діяльності, ведення житлового будівництва для забезпечення житлом своїх працівників.
Земельні ділянки за рішеннями Рад народних депутатів надавались у власність чи користування громадянам, як правило, із вільних незайнятих земель.
Для цього громадяни, заінтересовані в отриманні земельних ділянок, подавали до місцевої Ради відповідну заяву, а відповідна Рада після розгляду заяви у разі згоди провинна була замовити розробку проекту відведення земельної ділянки землевпорядній організації, погодити виготовлений проект із районними землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами,
органами архітектури, і лише після цього ухвалювалось рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам.
У тому випадку, коли земельна ділянка перебувала в користуванні інших землекористувачів, в тому числі юридичних осіб, необхідно було проект погодити із цими землекористувачами і вирішити питання про вилучення земельної ділянки із землекористування. Лише після цього земельна ділянка могла бути передана у власність нового власника.
Право власності на земельну ділянку виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право власності на цю земельну ділянку.
Приступати до використання земельної ділянки до відведення її в натурі та одержання державного акту заборонялось.
Право постійного чи тимчасового користування земельною ділянкою могло бути припинено за рішенням Ради народних депутатів у випадку відмови землекористувача від користування земельною ділянкою.
За відсутності такої згоди та відсутності інших підстав для припинення права землекористування, передбачених законом, земельна ділянка могла бути вилучена лише за рішенням суду.
При переході права власності на будівлю і споруду разом із цими об'єктами у визначених законом розмірах переходило і право власності чи право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
У разі зміни цільового призначення земельної ділянки ця ділянка передавалась у власність лише в порядку відведення.
Однак, нормами Земельного кодексу України не передбачалось переходу права власності чи користування прибудинковою земельною ділянкою, призначеною для обслуговування багатоквартирного жилого будинку, у випадку переходу права власності на квартиру в цьому будинку в порядку приватизації до квартиронаймача, так як в даному випадку до набувача права власності на квартиру переходило право власності на конкретний об'єкт власності (квартиру), а не на ідеальну чи реальну частку багатоквартирного жилого будинку.
Призначена для обслуговування цього багатоквартирного будинку земельна ділянка переходила в спільне користування власників квартир в ньому.
Права власників земельних ділянок чи землекористувачів охоронялось законом і втручання в здійснення прав землекористувачів чи землевласників з боку державних та інших органів і організацій заборонялось, за винятком випадків допущених цими землевласниками чи землекористувачами порушень земельного законодавства. В тому числі не допускалось припинення права власності чи права користування земельною ділянкою інакше, як у випадках та в порядку, передбачених законом.
Порушені права власників земельних ділянок чи їх землекористувачів підлягали відновленню, в тому числі і в судовому порядку.
Громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому раніше діючим законодавством порядку земельні ділянки у постійне володіння, зберігали права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності чи права землекористування відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. а), в) ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1 та 2 ст. 20, ст.. 21, ст. 40, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 42, ч.ч. 1 та 2 ст. 78, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 81, ч.ч. 1 та 2 ст. 90, ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 116, ч.ч. 6, 7 та 8 ст. 118, ст.. 120, ст. 125, ч.ч. 1 та 2 ст. 126, ч.ч. 2 та 3 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України в редакції Закону № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року, який регулював спірні земельні правовідносини станом на час ухвалення рішень Полонською міською радою № 14 від 12 березня 2002 року та № 14 від 09 серпня 2002 року про закріплення за житловим будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,3641 га та надання ОСОБА_6 0,269 га для його обслуговування у приватну власність та на час вирішення спору судом першої інстанції до повноважень міських рад в галузі земельних відносин на території міст належать питання розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цільового призначення земельних ділянок, в тому числі і для будівництва та обслуговування жилого будинку і надвірних будівель, гаражного будівництва у межах визначених кодексом норм.
Зміна цільового призначення земельних ділянок провадиться органами самоврядування, які приймають рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян, затверджують проект землеустрою.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам у власність.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної і комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами квартир багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об»єднанню власників.
Порядок використання такої земельної ділянки визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Лише власнику земельної ділянки належать права володіння, користування та розпорядження нею. Землекористувачу належать права володіння та користування земельною ділянкою. Право власності та право користування набувається на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, інших законів, в тому числі і на підставі приватизації за рішеннями органів самоврядування із земель комунальної та державної власності, на підставах передачі земельних ділянок в користування на правах оренди.
З метою набуття права власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, в тому числі і для ведення житлового, гаражного будівництва, громадянин повинен подати відповідне клопотання до органу самоврядування з додаванням графічних матеріалів із зазначенням орієнтовного розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи і підлягає вилученню.
Орган самоврядування в місячний строк розглядає це клопотання і надає дозвіл на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розроблений ліцензованою організацією проект землеустрою подається комісії з розгляду питань погодження документації із землеустрою, яка протягом трьох тижнів надає відповідний висновок щодо погодження чи відмови.
У разі погодження проекту орган самоврядування у двотижневий строк з дня його отримання приймає рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Право власності на земельну ділянку виникає з моменту відведення земельної ділянки в натурі на місцевості, видачі державного акту на право власності на ділянку та реєстрації цих прав.
Не може бути передана у власність особі без вилучення у встановленому законом порядку земельна ділянка, яка вже перебуває у власності чи користуванні іншої особи.
У разі переходу права власності на будинок від однієї до іншої особи до нового власника також переходить право власності чи право користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування цього будинку, без зміни її цільового призначення.
Порушені права власників земельних ділянок чи належних землекористувачів підлягають відновленню, в тому числі і в судовому порядку.
Способами захисту прав власності на земельну ділянку є, в тому числі, визнання прав, визнання недійсними рішень органів самоврядування, якими право власності чи право землекористування порушене, застосування інших способів. Власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник чи належний землекористувач не можуть бути позбавлені права власності чи права користування земельною ділянкою, крім випадків, передбачених Кодексом та іншими законами України.
У разі видання органом самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, зареєстрованої в Мінюсті України 10.07.2001 року за № 582\5773 багатоквартирний жилий будинок - це житловий будинок, до складу якого входить більш ніж одна квартира.
Багатоквартирний будинок може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.
Відповідно до позиції 1122 розділу 2 Державного класифікатора будівельних споруд, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України № 507 від 17.09.2000 року на виконання Постанови КМ України, який набрав чинності із 01.01.2001 року, до багатоквартирних жилих будинків відносяться будинки з трьома і більше квартирами.
Судом встановлено, що на виділеній у встановленому порядку Полонському районному дорожньому управлінню земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 6 800 кв. метрів (0,68 га) у 1958 році розпочато будівництво, а в 1965 році збудовано будинок дорожнього майстра з надвірними будівлями.
В результаті наступних добудов та перебудов даний будинок складався із трьох окремих ізольованих квартир, в які були заселені працівники Полонського РАЙДУ на підставі договорів найму житла.
Зокрема, у квартирі № 1 проживала ОСОБА_6 із сім'єю, у квартирі № 2 проживав ОСОБА_7 із сім'єю, у квартирі № 3 проживав ОСОБА_4 із сім'єю.
05 листопада 1998 року Полонською районною дільницею Хмельницької області передано у спільну часткову власність в рівних частках кожному в порядку приватизації ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 займану ними квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,3 кв. метрів, видане свідоцтво про право власності, яке зареєстроване у Полонському бюро технічної інвентаризації за № 6088, кн. 47.
21 січня 1999 року в порядку приватизації житла Хмельницьким облавтодором в особі Полонської районної дорожньої дільниці передано у спільну часткову власність в рівних частках кожному ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_16 займану ними квартиру № 1 у трьохквартирному жилому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 56,5 кв. метрів, видане свідоцтво про право власності, яке зареєстроване у Полонському бюро технічної інвентаризації за № 6088, кн. 47.
Квартира № 3 в цьому ж будинку залишилась у власності Полонської районної дорожньої дільниці Хмельницького облавтодору, пізніше перетвореного у ВАТ «Полонський райавтодор». В даній квартирі на правах квартиронаймачів залишилась проживати сім'я ОСОБА_2.
Рішенням виконкому Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року незаконно з порушеннями чинного на той час земельного законодавства, без згоди землекористувача, виготовлення проектної документації та погодження із компетентними органами, з порушенням цільового призначення прибудинкової земельної ділянки, призначеної для обслуговування триквартирного жилого будинку, вилучено у Полонського райавтодору та передано у постійне користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га під будівництво жилого будинку.
Рішенням виконкому Полонської міської ради № 578 від 17 січня 2001 року у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок з порушеннями чинного на той час земельного законодавства вилучено у Полонського райавтодору і надано в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 ще 0,02 га із прибудинкової земельної ділянки, призначеної для обслуговування триквартирного жилого будинку АДРЕСА_1.
При цьому виконкомом Полонської міської ради не ураховано, що спірна земельна ділянка призначена для обслуговування триквартирного жилого будинку АДРЕСА_1, що законний землекористувач від користування земельною ділянкою не відмовився; що земельною ділянкою користуються власники приватизованих квартир, квартиронаймач та члени їхніх сімей; що у власність сім'ї ОСОБА_6 та сім'ї ОСОБА_7 перейшли в порядку приватизації квартири, а не частини житлового будинку з надвірними будівлями. Решта спільних конструктивних елементів будинку залишились в спільній власності та користуванні власників квартир, у спільному користуванні залишалась і земельна ділянка.
Виконкомом не замовлявся проект відведення земельних ділянок в користування новому землекористувачу, цей проект у встановленому порядку не погоджувався із землевпорядними, санітарними органами, органами архітектури та пожежного нагляду.
ОСОБА_2 без встановлення меж земельних ділянок на місцевості, отримання державних актів та укладення договорів оренди земельних ділянок незаконно приступив до їх використання. При цьому порушені права власників приватизованих квартир, квартиронаймача та членів їхніх сімей на користування прибудинковою територією.
Крім того, рішенням Полонської міської ради № 14 від 12 березня 2002 року та рішенням Полонської міської ради № 14 від 09 серпня 2002 року незаконно з порушенням чинного земельного законодавства закріплено за житловим будинком АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,3641 га та надано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування жилого будинку та 0,169 га для ведення особистого селянського господарства. В рішенні від 12 березня 2002 року також зазначено, що решту земельної ділянки з наявних 0,68 га рішенням міської ради № 3 від 04.11.1998 року передано у приватну власність гр. ОСОБА_7 (0,22 га) та рішенням виконкому № 555 від 20.12.2000 року виділено ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку (0,10 га).
Під час ухвалення рішень Полонською міською радою порушене чинне земельне законодавство, порушено порядок вилучення земельної ділянки у попереднього законного землекористувача Полонської районної дорожньої дільниці без її згоди, не виготовлено проекту відведення прибудинкової земельної ділянки в новому розмірі для обслуговування багатоквартирного жилого будинку конкретному землекористувачу, не виготовлено проекту передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_6, не погоджено ці проекти із землевпорядними, архітектурними, санітарними органами, органами пожежного нагляду, не відведено земельні ділянки на місцевості в новому розмірі з визначенням їх меж в натурі. Земельним законодавством не передбачається закріплення (виділення) земельної ділянки безособово багатоквартирному жилому будинку, земельні ділянки надаються у власність чи в користування громадянам, юридичним особам.
На прибудинковій території біля будинку АДРЕСА_1 знаходився належний на праві власності Полонській районній дорожній дільниці гараж.
Цей гараж ОСОБА_6 та її син ОСОБА_9 самочинно зруйнували і на його місці на старому фундаменті збудували власний гараж.
Наведені обставини фактично визнаються сторонами, третіми особами та повністю підтверджуються дослідженими доказами: схемою обміру земельної ділянки (т.1, а.с.3), листом Полонського районного відділу земельних ресурсів ( т. 1, а.с.6), витягами з рішень виконкому Полонської міської ради №№ 555 та 578 від 20 грудня 2000 року та 17 січня 2001 року (т.1, а.с. 9-10), копіями свідоцтв про право власності на приватизовані квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наявність та достовірність яких визнані сторонами (т. 1, а.с. 12, 18-19); листом адміністрації автомобільних доріг у Хмельницькій області, з якого вбачається, що землекористувач не надавав своєї згоди на вилучення та приватизацію частини прибудинкової земельної ділянки (т. 1, а.с.22); витягом з рішення Полонської міської ради № 14 від 12 березня 2002 року з доданою копією карточки будинку дорожнього майстра (т. 1, а.с. 48-49), витягами з рішення Полонської міської ради № 14 від 09 серпня 2002 року (т. 1, а.с.184-186), інвентарною справою на триквартирний жилий будинок, доданою до тому першого справи, в якій наявний поетажний план будинку, характеристика квартир, свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_7; листом виконкому Полонської міської ради № 364 від 04 серпня 2003 року, з якого вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_2 в натурі не відводились; архівним витягом з рішень виконкому Полонської міської ради №№ 555 та 578 від 20 грудня 2000 року та 17 січня 2001 року про вилучення у Полонського райавтодору та надання ОСОБА_4 земельних ділянок (т. 4, а.с.88-96); листом виконкому Полонської міської ради та актом обстеження спірної земельної ділянки, з яких вбачається, що збудований ОСОБА_6 самочинно гараж стоїть на старому фундаменті гаража Полонського райавтодору (т. 5, а.с.243-244), іншими доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині його вимог про визнання незаконним зруйнування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 належного Полонському райавтодору гаража, визнання незаконним здійснення цими відповідачами самочинного будівництва гаража на місці старого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права зустрічного позивача ОСОБА_2 такими діями ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не порушені, так як гараж належав Полонському райавтодору ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», зустрічні позивачі цим гаражем не користувались, новий гараж збудований на місці та на фундаменті старого гаража. А тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають. В цій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив докази, які їх підтверджують, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Зустрічним позивачем ОСОБА_2 не надано жодного належного, допустимого і переконливого доказу на спростування такого висновку суду першої інстанції.
Але задовольняючи первинні позовні вимоги позивача ОСОБА_6 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги зустрічного позивача ОСОБА_2 в частині оскарження рішень виконкому Полонської міської ради про вилучення та надання земельних ділянок ОСОБА_2, та Полонської міської ради про закріплення за будинком АДРЕСА_1 нового розміру земельної ділянки, надання земельних ділянок у власність ОСОБА_6, Полонський районний суд помилково виходив з того, що в результаті приватизації квартир сім»ями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 останні стали співвласниками жилого будинку і до них перейшло право користування чи власності на земельну ділянку в розмірі 68 341 кв. метрів.
Такі висновки суду не ґрунтуються на встановлених обставинах та нормах земельного законодавства, так як до сім'ї ОСОБА_6 та сім'ї ОСОБА_7 перейшло право власності лише на окремі квартири, а не на частину будинку. При цьому у них залишалось право користування всією прибудинковою земельною ділянкою 6 800 кв. метрів, а не 68 341 кв. метрів. У власників квартир не виникло право на користування чи право власності на частину земельної ділянки відповідно до частки їх власності на жилий будинок, така частка власності на будинок не визначалась.
Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в частині скасування рішень виконкому Полонської міської ради та Полонської міської ради з інших підстав через порушення земельного законодавства під час вилучення земельної ділянки від попереднього землекористувача та надання земельних ділянок іншим землекористувачам і власникам та незаконне закріплення за будинком, а не за попереднім землекористувачем частини земельної ділянки для обслуговування будинку.
При цьому суд першої інстанції фактично неправильно послався на обставини та правовідносини, які регулюються ч.ч. 1 та 2 ст. 30, ч.ч. 1 та 4 ст. 42 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, які регулюють перехід права користування чи права власності на земельну ділянку при переході права власності на жилий будинок чи частину його. Тому мотиви судового рішення в цій частині є незаконними.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги апелянтів, судова колегія виходить з наступного:
Рішення виконкому Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року, рішення сесії Полонської міської ради № 14 від 12 березня та № 14 від 09 серпня 2002 року ухвалені з порушенням чинного на час їх ухвалення земельного законодавства з наведених підстав.
Зустрічним позивачем ОСОБА_2 та апелянтами не надано жодного доказу на спростування таких висновків та на підтвердження обставин порушення їхніх прав користування прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 шляхом здійснення будівництва гаража та захаращення подвір'я гр.гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_9
Суди вирішують цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявлених позовних вимог.
Тому, наявність інших рішень про надання земельних ділянок із прибудинкової земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність чи користування іншим громадянам (ОСОБА_8 та ОСОБА_7) не може бути підставою для відмови у позові позивачу ОСОБА_6
Надання земельних ділянок іншим громадянам не було предметом розгляду в даній цивільній справі і сторони не позбавлені можливості такі рішення органу самоврядування оскажувати в судовому порядку та вимагати повернення земельної ділянки в їх законне використання.
Суд не бере до уваги доводів апелянтів в тій частині, що межі виділених ОСОБА_2 в користування земельних ділянок були виділені землевпорядником Полонської міської ради. Надання в користування ОСОБА_2 земельних ділянок було із самого початку незаконно здійснено з істотними порушеннями земельного законодавства без законного вилучення земельних ділянок у первинного землекористувача та без виготовлення проектної землевпорядної документації. Крім того, ОСОБА_2 не надано жодного допустимого доказу щодо відведення земельних ділянок в натурі, такі докази судом не досліджувались.
Не доведено апелянтами, в чому ж полягає порушення їхніх прав при вирішенні судом першої інстанції питання розподілу судових витрат у даній справі.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_6 звернулася до суду із заявленими вимогами про оскарження рішень виконкому Полонської міської ради №№ 555 та 578 26.02.2001 року, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.ст. 71, 79 ЦК УРСР 1963 року.
Перебіг цього строку був перерваний зверненням до суду із зазначеним позовом (т. 1, а.с. 2-3).
25 вересня 2007 року ОСОБА_6 подала до суду заяву про відмову від позову про оскарження рішення Полонської міської ради № 578 від 17 січня 2001 року та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і закриття провадження в цій частині.
Однак, процесуального вирішення судом це клопотання не знайшло, а тому ці позовні вимоги залишились заявленими (т. 2, а.с.23).
20 листопада 2007 року ОСОБА_6 подала заяву про залишення її позову без розгляду і ця заява знайшла остаточне вирішення 28 липня 2008 року, коли ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 28 липня 2008 року її позовні вимоги були залишені без розгляду (т. 2, а.с.32, 145) з тих мотивів, що позивач оскаржила рішення виконкому в адміністративному провадженні до адміністративного суду, тобто ОСОБА_6 не відмовилась від судового захисту в цій частині, а сама цивільна справа в частині позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання незаконним рішення виконкому Полонської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 продовжувала розглядатись судом в порядку цивільного судочинства (том 3 справи).
А тому, слід вважати, що перебіг строку позовної давності при таких обставинах перервався і розпочався знову із 28 липня 2008 року.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 в ході розгляду цивільної справи 26 липня 2011 року до закінчення трирічного строку після його переривання і нового початку перебігу подала нову позовну заяву про визнання незаконними і скасування рішень виконкому Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року (т.ІV, а.с.2-3). Тобто, строки позовної давності в частині оскарження цих рішень виконкому ОСОБА_6 не пропустила.
А тому доводи апеляційної скарги апелянтів в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, встановлених обставинах та доказах, які їх підтверджують, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Не підлягають задоволенню з цих же підстав і інші доводи апеляційної скарги апелянтів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка також подана їх представником ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 про скасування рішення виконкому Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року про вилучення та надання ОСОБА_2 земельних ділянок 0,10 га та 0,02 га в користування та рішення Полонської міської ради № 14 від 12 березня та № 14 від 09 серпня 2002 року про закріплення за житловим будинком по АДРЕСА_1 земельної ділянки та у приватну власність площею 0,269 га скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_6 в цій частині задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.
Рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 555 від 20 грудня 2000 року та № 578 від 17 січня 2001 року про вилучення та надання ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,10 га та 0,002 га в користування скасувати.
Рішення сесії Полонської міської ради № 14 від 12 березня 2002 року та № 14 від 09 серпня 2002 року про закріплення за житловим будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,3641 га та надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,269 га скасувати.
В решті рішення Полонського районного суду від 22 липня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя: (підпис)
судді: (підписи)
Копія відповідає оригіналу:
Суддя апеляційного суду В.М. Харчук