Іменем України
"06" квітня 2009 р.
справа № 5020-5/088
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр теплопостачання” (03190, м. Київ, вул. Черняхівського, 16/30)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вортекс” (м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, 7/20),
про стягнення заборгованості в розмірі 33150,36 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач -Скляр О.В., довіреність № 1 від 05.11.2008,
Відповідач - не з'явився.
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр теплопостачання”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Вортекс”, про стягнення заборгованості в розмірі 33150,36 грн., з яких: 27125,62 грн. - основна заборгованість, 5311,30 грн. -збитки від інфляції, 713,44 грн. -3% річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати отриманого товару.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці статистики.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
20.12.2007 позивач на підставі видаткової накладної № 1-05040 поставив, а відповідач прийняв товару на суму 13107,70 грн. (а.с. 8)
15.02.2008 позивач на підставі видаткової накладної № 1-0502 поставив, а відповідач прийняв товар на суму 14017,92 грн. (а.с. 8), якої залишається несплаченим відповідачем.
Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 27125,62 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу в усній формі.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На виконання вимог Цивільного кодексу України, 18.06.2008, 11.08.2008 позивачем на адресу відповідача надіслані листи з вимогами погасити наявну заборгованість, але відповіді не отримав.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Позивачем нараховані збитки від інфляції в розмірі 5311,30 грн., та 3% річних в розмірі 713,44 грн., які підлягають стягненню з відповідача частково, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував збитки від інфляції та 3% річних за період з 16.02.2008 по 31.12.2008, в той час як відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як слідує з матеріалів справи позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості 18.06.2008 (а.с. 10), а тому він повинний був нараховувати вказані санкції за період з 26.06.2008 по 31.12.2008.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 1600,41 грн., та 3% річних в розмірі 421,38 грн., з наступних розрахунків суду:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованості
Сума боргу (грн.)
Середній індекс інфляції за період №
Інфляційне збільшення суми боргу І
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції і
26.06.2008 - 31.12.2008
27125.62
1.059
1600.41
28726.03
Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 28726.03 грн.
№Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 -індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ -індекс інфляції за останній місяць заборгованості
ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С -сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції
іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С -сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір процентів річних
Загальна сума процентів
27125.62
26.06.2008 - 31.12.2008
189
3 %
421.38
Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 421.38 грн.
Формула розрахунку: сума боргу*3% : 365* кількість днів прострочення
27125,62*3% : 365*189 = 421,68 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 29147,41 грн., з яких: 27125,62 грн. - основна заборгованість, 1600,41 грн. -збитки від інфляції, 421,38 грн. -3% річних.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 291,47 грн. і інформаційне -технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,75 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вортекс” (м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, б. 7, кв. 20, код ЄДРПОУ 31638135, п/р 260011980 в СФ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 324504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр теплопостачання” (03190, м. Київ, вул. Черняхівського, 16/30, код ЄДРПОУ 317777042, п/р 2600839016864 у КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) заборгованість в розмірі 29147,41 грн., з яких: 27125,62 грн. - основна заборгованість, 1600,41 грн. -збитки від інфляції, 421,38 грн. -3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 291,47 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,75 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр теплопостачання " відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
08.04.2009
Розсилка:
1. ТОВ „Інженерний центр теплопостачання” (03190, м. Київ, вул. Черняхівського, 16/30)
2. ТОВ „Вортекс” (м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, б. 7, кв. 20)
3. Справа