"02" квітня 2009 р.
Справа № 17/7-204
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання Грохольській В.В.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства “Галичина”, м. Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМП", м. Зборів Тернопільської області
про стягнення 61 227,25 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави
за участю представників від:
позивача: Болещук В.І., директор, посвідчення водія серії ВОВ №000385 від 25.01.2007р.;
відповідача: не з'явився
Приватне підприємство “Галичина”, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області 05.02.2009р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМП", м. Зборів Тернопільської області, про стягнення 61 227,25 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави. Правове обґрунтування вимог ґрунтується на нормах ст.ст. 11, 509, 638, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним в рахунок оплати товару за м'ясо блочне 06.05.2008 року перераховано згідно платіжного доручення № 49 грошові кошти у розмірі 60 000 грн. з наміром укласти в майбутньому договір поставки. Однак, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору поставки, а саме: щодо термінів поставки товару та відповідальності сторін у разі порушення зобов'язань (з урахуванням додаткових пояснень № 30/03-01 від 30.03.2009 р.), тому у передбаченій законом письмовій формі договір не був укладений.
Як стверджує позивач, станом на 04.02.2008 року відповідач заборгував позивачу кошти в розмірі 120 839,23 грн.
28 лютого 2008 року ПП «Галичина»перераховано згідно платіжного доручення № 22 80 000 грн. на підставі рахунку-фактури № 2802-0001 в якості передоплати за товар, котрий отримано на загальну суму 199 612 грн. (накладна № 2801-0005 від 11.02.2008 р. та накладна № 2801-0014 від 28.02.2008 р.). Позивач вважає, що має право вимагати повернення виконаного на підставі ч.3 статті 1212 ЦК України, а саме залишок цих коштів в сумі 1227,25 грн., оскільки договір поставки між сторонами не укладався, що вказує на безпідставність отримання грошових коштів відповідачем.
Судове засідання, призначене вперше на 24.02.09р., було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 17.03.2009р., пізніше - на 02.04.2009р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 24.02.2009 р. та необхідністю витребування додаткових документів, необхідних для правильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов не представив, його повноважний представник у судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Процесуальні документи надсилалися господарським судом на адресу відповідача, котру зазначену у позовній заяві, а саме: м. Зборів Тернопільської області, вул. Набережна, 5 (відповідно до довідки головного управління статистики в Тернопільській області №31-46 від 30.03.2009р.), однак, повернуті відділенням поштового зв'язку м. Зборів Тернопільської області із зазначенням причини невручення відповідачу: «За закінченням терміну зберігання».
З урахуванням п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України”, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України.
Справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання сторони.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.
У відповідності до виставлених рахунків-фактур №2802-0001 від 28.02.2008р. (на суму 194000,00 грн.), №2204-0001 від 22.04.2008р. (на суму 108325,00 грн.) Приватним підприємством «Галичина»в лютому 2008 року, згідно платіжного доручення №22 від 28.02.2008р. (на суму 80000,00 грн.) та у травні 2008 року, згідно платіжного доручення №49 від 06.05.2008р. (на суму 60000,00 грн.) перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 140000,00 грн. в рахунок оплати товару, вказаного у рахунках.
Як стверджує позивач, зазначені кошти перераховані в якості передоплати за товар, вказаний у рахунках з наміром укласти в майбутньому договір поставки. Проте, не досягнувши згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, в письмовій формі договір не був укладений.
Між тим, ПП «Галичина не заперечує і це випливає з матеріалів справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМП", у відповідності до накладної №2801-0005 від 11.02.2008р. (на суму 5690,00 грн.) та №2801-0014 від 28.02.2008р. (на суму 193922,00 грн.) відпущено зі складу підприємству «Галичина»товар (м'ясо блочне) на загальну суму 199 612,00 грн., про що свідчать копії накладних, котрі знаходяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги заборгованість ТОВ «ЗМП»перед позивачем станом на 04.02.2008р. в розмірі 120839,23 грн., а також суму перерахованих коштів згідно виставлених рахунків-фактур №2802-0001 від 28.02.2008р. та №2204-0001 від 22.04.2008р., просить суд стягнути з відповідача 61 227,25 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави у зв'язку з тим, що товар на дану суму відповідач підприємству не поставив.
08.11.2008р. позивачем надіслано на адресу ТОВ «ЗМП»претензію №08/11-081 на суму 62155,70 грн. боргу (в тому числі 928,45 грн. -штрафні санкції). Вказана претензія отримана відповідачем 09.12.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №00481535, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.
Проте такі доводи позивача суд вважає помилковими, а позовні вимоги, котрі ґрунтуються на приписах статті 1212,1213 Цивільного кодексу України безпідставними, виходячи з такого.
28 лютого 2008 року позивачу видано рахунок-фактуру № 2202-0001 на суму 194 000 грн. В даному рахунку, зокрема, зазначено, що відвантаження товару зі складу здійснюється після надходження оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «ЗМП».
У відповідності до платіжного доручення №22 позивачем на користь відповідача у якості передоплати за товар - м'ясо блочне 28.02.2008 р. сплачено 80000 грн. із зазначенням в платіжному дорученні в графі «призначення платежу»- за блочне м'ясо згід. рах. № 2802-0001 від 28,02,08 в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.
Також, 22 квітня 2008 р. позивачу видано рахунок-фактуру № 2204-0001 на суму 108325 грн. В даному рахунку зазначено, що відвантаження товару зі складу здійснюється після надходження оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «ЗМП».
У відповідності до платіжного доручення № 49 позивачем на користь відповідача у якості передоплати за товар - м'ясо блочне 06.05.2008 р. сплачено 60000 грн. із зазначенням в платіжному дорученні в графі «призначення платежу»- за блочне м'ясо згід. рах. № 2204-0001 від 22,04,08 в т.ч. ПДВ -1000,00 грн.
Отже, у рахунках-фактурах передбачено проведення попередньої оплати за товар, а факт передачі товару пов'язаний з наданням товару у розпорядження покупця на складі Продавця (відповідача у справі).
У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За загальним правилом, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Така пропозиція має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Загальні вимоги щодо письмової форми правочину встановлені статтею 207 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або ж якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Матеріали справи, рахунки-фактури, накладні № 2801-0005 від 11.02.2008 р., № 2801-0014 від 28.02.2008 р., платіжні доручення № 22 та 49 дають підстави дійти висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини.
Так, рахунок-фактура № 2802-0001 від 28.02.2008 р. та № 2204-0001 від 22.04.2008 р., виставлені позивачу у справі містять умови, які є істотними для договору поставки, що є різновидом купівлі-продажу, а саме предмет поставки, ціну товару, його кількість, строк оплати.
Зазначена пропозиція була прийнята позивачем шляхом вчинення конклюдентних дій -оплати таких рахунків, що узгоджується з положеннями ч.2 ст. 642 ЦК України. При цьому, оплата рахунку № 2802-0001 здійснена протягом вказаного у рахунку строку.
За змістом статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, фактично між сторонами була узгоджена поставка партії товару, відтак, виникло зобов'язання, яке передбачено ч.2 ст. 693 ЦК України.
Таким чином, твердження позивача про відсутність підстав для отримання коштів в сумі 61 227,25 грн. відповідачем у справі, оскільки договір не було укладено в певній письмовій формі є необґрунтованими, такими, що спростовуються поданими суду доказами.
При цьому суд також враховує той факт, що сторонами частково виконано договірні зобов'язання, про що свідчать накладні про отримання товару.
Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави за оплачений згідно рахунків-фактур №2802-0001 від 28.02.2008р. та №2204-0001 від 22.04.2008р., проте не отриманий в повній мірі товар, на підставі ст. 1212 ЦК України.
Господарський суд звертає увагу, що норми набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню, зокрема, у випадку отримання безготівкових коштів на поточний рахунок особи в банку за відсутності правової підстави для перерахування коштів або без зазначення в платіжному документі на таку підставу чи помилково перерахованих коштів.
Між тим, беручи до уваги, що в призначенні платежу в платіжних дорученнях №22 від 28.02.2008р. та №49 від 06.05.2008р. позивачем чітко вказано підставу перерахування грошових коштів, відповідні документи є в матеріалах справи, тому у суду відсутні достатні підстави для висновку про неукладеність договору поставки товару, як підставу для повернення перерахованих коштів в заявленій сумі. Доводи позивача не спростовують наведених вище обставин.
До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивач не скористався наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом та не змінив підстави заявленого позову, якими, як вбачається з матеріалів справи, є факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на оплачену суму коштів, а не факт отримання грошових коштів без достатніх на те підстав (підстава, відповідно до якої кошти перераховані відповідачу -досягнення згоди щодо поставки певного товару).
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначене вище, суд не знаходить можливим задоволення позову з підстав, наведених позивачем.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.
У судовому засіданні 02.04.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 525, 638, 641, 642, 693, 712, 1212 ЦК України, ст.ст. 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 33, 34, 43, 47, 49, 64, 75, 811, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_08_”_квітня__2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя