Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2009 р. Справа № 59/34-09
вх. № 911/4-59
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Шовков О.С., за довіреністю № 1291/16 від 30.12.2008р.;
відповідача - Духовний А.Б., за довіреністю № 107 від 24.11.2008р.
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Кредитно-фінансовий союз "Експобанк" в особі Другої філії КФС "Експобанк", м. Харків
про стягнення 133499,40 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов"язати відповідача підписати додаток №3 до договору оренди №507 від 03.08.1993р. про зміну орендної ставки з січня 2007р. в редакції позивача; просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 133499,40 грн., що утворилася на підставі договору оренди №507 від 03.08.1993р.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2009р. було здійснено заміну відповідача ТОВ КБ "Кредитно-фінансовий союз "Експобанк" його правонаступником - Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Кредитно-фінансовий союз "Експобанк".
06 квітня 2009 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні на 14 квітня 2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.11087) про долучення до матеріалів справи актів звірки розрахунків станом 01.03.2009р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог заявленого позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.7704) та письмових пояснень (вх.7702), раніше поданих через канцелярію суду.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
03 серпня 1993 року між ДП "Завод імені В.О. Малишева" (позивач по справі) та ТОВ КБ "Кредитно-фінансовий союз "Експобанк" в особі Другої філії КФС "Експобанк", правонаступником якого являється Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Кредитно-фінансовий союз "Експобанк" (відповідач по справі) був укладений договір оренди №507ДП нежитлових приміщень, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 687,45 кв.м., розташовані на першому поверсі 3-х поверхового будинку адміністративного корпусу філії "Комерційне управління", які знаходяться на балансі ДП "Завод імені В.О. Малишева" та розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.
01.01.2001р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1; 01.11.2002р. - додаткову угоду №2; 26.05.2003р. - додаткову угоду №3, які підписані обома сторонами та являються невід"ємними частинами договору.
З урахуванням змін, внесених додатковими угодами загальна плаща приміщень, переданих в оренду відповідачу була збільшена до 700,45 кв.м.
Факт передачі приміщень відповідачу підтверджується актами приймання-передачі від 01.01.2001р. та від 01.11.2002р.
У відповідності до п. 7.1. договору оренди №507ДП від 03.08.1993р. він діє з 01.09.1993р. по 31.12.2013р.
Згідно пункту 3.4. додаткової угоди №1 від 01.01.2001р. розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку орендної плати та в інших випадках, передбачених Законодавством України.
Пунктом 10.3. цієї додаткової угоди було передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2009р. відповідачем було повернуто позивачу нежитлові приміщення загальною площею 687,45 кв.м., розташовані на першому поверсі 3-х поверхового будинку адміністративного корпусу філії "Комерційне управління", за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами 01.03.2009р.
Таким чином на момент розгляду справи відповідач займає приміщення загальною площею 13,0 кв.м., які були передані відповідачу на підставі додаткової угоди №2 від 01.11.2002р.
12.06.2008р. позивач звернувся до відповідача повідомленням №54/15, в якому позивач зазначив, що в зв"язку із зміною методики розрахунку орендної плати за використання нерухомого державного майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, площею 700,45 кв.м. відповідачу зроблений перерахунок за період з 01.01.2007р. - 01.04.2008р., та додатком №3 до договору №507ДП від 03.08.1993р. в новій редакції для підписання та здійснення оплати відповідачем орендної плати відповідно до внесених постановою КМУ №1846 від 27.12.2006р. змін до Методики.
Відповідач у свої письмових відповідях на вимогу позивач (лист №0629/01 від 19.08.2008р., лист №0828/01 від 26.08.2008р.) зазначив, що не заперечує щодо сплати орендної плати за новими ставками за перід з моменту підписання додаткової угоди до договору оренди про підвищення орендної плати, але не за період до моменту підписання додакової угоди обома сторонами.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи така додаткова угода між сторонами не підписана, за таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що договір оренди №507ДП від 03.08.1993р. діяв і діє на тих умовах, які були передбачені даним договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Оскільки станом на дату прийняття рішення відносини між сторонами за договором оренди продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.2003 року (далі -Кодекс), та зважаючи на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу, суд застосує його положення до цивільних відносин щодо виконання сторонами зобов'язань по договору оренди №507ДП від 03.08.1993р.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Викладене свідчить, що додаткова угода б/н до договору оренди від 03.08.1993р. №507ДП, яку позивач зазначає як додаток № 3 до договору оренди, станом на момент звернення до суду та на день розгляду судом даної справи є не укладеною, оскільки вона не підписана представниками сторін, не скріплена печатками. Документ, який міститься в матеріалах справи, що був доданий позивачем до позову, є проектом додаткової угоди до договору оренди. Відсутність підписаної (укладеної) додаткової угоди (додатку № 3) до договору оренди від 03.08.1993р. №507ДП підтверджується поясненнями представників сторін, які були дані ними у судовому засіданні.
Відсутність укладеної додаткової угоди (додатку № 3) означає відсутність виникнення, зміни та припинення прав та обов'язків сторін договору, передбачених змістом проекту угоди.
Суд критично оцінює зауваження позивача, який стверджує, що Зміна методики розрахунку орендної плати є підставою для зміни умов договору в односторонньому порядку. Це твердження позивача не може бути застосоване, оскільки вони суперечать ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Згідно зазначеної норми Закону розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Отже, зміна методики розрахунку орендної плати не тягне за собою автоматичну зміну умов договору. Такі обставини можуть виступати підставою для заінтересованої сторони для звернення із пропозицією про укладення додаткової угоди про застосування нової методики, або у визначених законом випадках (ст. 652 ЦК України, ст. 188 ГК України , ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), може виступати підставою для передачі позивачем відповідного спору на вирішення суду. В даному разі позивачем доказів внесення змін до договору оренди від 03.08.1993р. №507ДП не надано (додаток № 3 б/д не підписувався сторонами).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 133499,40 грн., нарахованої згідно нової вартості орендованого майна та за новими ставками, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з вимогою стягнути з відповідача 133499,40 грн. заборгованості, позивач просив зобов"язати відповідача підписати додаток № 3 до договору оренди №507ДП від 03.08.1993р. про зміну орендної ставки.
Враховуючи вищевикладене, суд зважує, на те, що відповідачем не додержано порядок зміни умов договору, визначений ст. 188 ГК України. Згідно її положень сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
В даному випадку повідомлення №54/15, надіслане позивачем відповідачеві 12.06.2008р. з додатком до договору оренди № 3 не може бути визнано таким, що відповідає ст. 188 ГК України, оскільки додаткова угода б/н (додаток № 3) щодо зміни розміру орендної плати з урахуванням нових орендних ставок передбачає період нарахування коли діяв договір оренди №507ДП від 03.08.1993р., а щодо подальшого нарахування орендної плати з урахуванням нових орендних ставок, то воно також є необгрунтованим, оскільки зрооблено з розрахунку зайняття відповідачем приміщень площею 700,45 кв.м., в той час як відповідачем були повернуті згідно акту приймання-передачі від 01.03.2009р. нежитлові приміщення загальною площею 687,45 кв.м.
Викладене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 188, 526, 530, 626, 628, 629, 654, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 21, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Бринцев О.В.
Повний текст рішення підписано 16.04.2009р.
Справа № 59/34-09