Іменем України
"01" квітня 2009 р.
справа № 5020-3/109
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України
«102 підприємство електричних мереж»
(99007, м. Севастополь, вул. 4-а Бастіонна, 32)
до Військової частини А-4408 Міністерства оборони України
(99035, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1 А)
про стягнення заборгованості в розмірі 9 984,18 грн.,
Суддя Головко В.О.
За участю представників:
позивач -Філатова Л.Б., начальник юридичного відділу, довіреність № 01/146 від 06.02.2009, Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»;
позивач -Катренко С.О., юрист-інспектор, довіреність № 10/292 від 12.03.2009, Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»;
відповідач -Пугачов С.Л., представник, довіреність № 196 від 01.04.2009, Військова частина А-4408 Міністерства оборони України.
Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»(далі -Позивач) звернулося до суду з позовом до Військової частини А-4408 Міністерства оборони України (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9 984,18 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору підряду щодо оплати за виконані роботи.
Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу визнає, в частині стягнення штрафних санкцій проти позову заперечує, вважає, що порушення строків оплати виконаних робіт сталося не з його вини. Просить надати відстрочку виконання рішення строком до травня 2009 року.
Представники позивача проти відстрочення виконання рішення не заперечують.
Представникам позивача та відповідача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -
01.08.2008 між Державним підприємством Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»(Підрядник) та Військовою частиною А-4408 Міністерства оборони України (Замовник) було укладено договір підряду № 31/07/08-2, відповідно до якого підрядник взяв на себе зобов'язання здійснити ремонт освітлення 15 причалу (Бухта Куріна).
Відповідно до п. 2.2. договору, оплата вартості робіт, вказаних в п.1.1. даного договору, здійснюється Замовником Підряднику на підставі акта виконаних робіт, по встановленій Законодавством України формі, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даних актів.
Згідно з актом виконаних робіт за серпень 2008 року Підрядник виконав роботи на загальну суму 8 802,00 грн. (арк. 18-20)
Втім, до теперішнього часу відповідач заборгованість позивачу не сплатив, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до п.5.1. договору, за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншої стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів, додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості робіт.
При цьому, згідно зі статтею 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку-одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, -на зменшення їх фінансування.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 486,16 грн., інфляційні збитки 574,48 грн., 3 % річних -121,54 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що в цілому він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, хоча і має певні недоліки.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 984,18 грн., з яких: основна заборгованість -8 802,00 грн., пеня за договором - 486,16 грн., інфляційні збитки 574,48 грн., 3 % річних -121,54 грн.
Разом з тим, розглянувши заяву відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення до травня 2009 року у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення цієї заяви, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 № 02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,85 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 49, ч.5 ст. 78, ст. ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А-4408 Міністерства оборони України (99035, м. Севастополь, вул. Дибенко,1 А; код ЄДРПОУ 24291501, відомостей про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи не має) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» (99007, м. Севастополь, вул. 4-а Бастіонна, 32, код ЄДРПОУ 24964620, р/р 2600530357 в ФАБ «Діамант Банк», МФО 324009) заборгованість в розмірі 9 984,18 грн., з яких: основна заборгованість -8 802,00 грн., пеня за договором - 486,16 грн., інфляційні збитки 574,48 грн., 3 % річних -121,54 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Виконання рішення відстрочити до 01.06.2009.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
06.04.2009