"14" квітня 2009 р. Справа № 05/435
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., секретаря судового засідання Холодної Л.В., за участю представників:
від позивача: Калініна О.В. - за довіреністю;
від відповідача: Гринищенко Н.Г. - за посадою;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм"
до Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутіного
про визнання договорів недійсними, -
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" (далі за текстом позивач) заявлено позов до Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутіного (далі за текстом відповідач) про визнання договорів № 98 від 01.08.2003, №103 від 01.10.2003 та №114 від 01.10.2004 оренди комунального майна недійсними.
Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення виклав у відзиві на позов. Представник відповідача у судовому засіданні заперечення на позов підтримала.
Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.
Між сторонами укладено договори оренди комунального майна, а саме: договір №98 від 01.08.2003, договір № 103 від 01.10.2003, договір № 114 від 01.10.2004 щодо окремих об"єктів овочевої бази, яка знаходиться за адресою: м. Ватутіне Черкаської області, вул. Островського, 1/2 (далі за текстом Договори).
На день звернення до господарського суду з даним позовом Договори втратили свою чинність.
Позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 209, 215, 628 ЦК України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна", просить суд визнати Договори недійсними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" перед укладенням договору оренди повинна бути проведена оцінка майна, що передається в оренду. Оцінка об"єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.1 Договорів "орендна плата визначена згідно рішення сесії міської ради від 13.04.2000 року № 16/10".
Конкретний розмір орендної плати по кожному договору, визначений на підставі вищевказаного рішення, п. 3.2 договору.
Позивач вважає, що при укладенні Договорів, як вказано в п.п. 3.1, 3.2, орендна плата визначалась рішенням сесії міськради, відповідно до якого була створена комісія, яка і здійснила експертну оцінку об"єктів оренди, що підтверджується відповідними актами експертної оцінки вартості об"єктів оренди, які належать до комунальної власності міста.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб"єктом оціночної діяльності-суб"єктом господарювання.
Таким чином, проведення оцінки у розумінні вищевказаних положень нормативно-правових актів здійснено не було. Відповідно і одна з істотних умов договору - розмір орендної плати визначено з порушенням норм законодавства.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав наступне.
Рішенням Ватутінської міської ради від 29.05.1998 № 3/22 була затверджена Методика визначення орендної плати на об"єкти комунальної власності міста Ватутіного, а рішенням від 13.04.2000 № 16/10 внесені зміни в частині орендних ставок.
На підставі вказаних рішень і затвердженої Методики розрахунку орендної плати була визначена орендна плата за оренду будівель колишньої овочевої бази.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).
Умови вищевказаних договорів оренди, позивачеві були відомі з дня їх укладення: 01.08.2003, 01.10.2003 та 01.10.2004.
Відповідач вважає, що строк позовної давності, у межаї якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу - закінчився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.
Орендоване за Договорами майно відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Ватутіне. Взаємовідносини, що виникають між сторонами у процесі укладення та виконання Договорів, регулюються Законом України "Про орендну державного та комунального майна" (далі за текстом Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 10 Закону до обов"язкових істотних умов договору відноситься орендна плата з урахуванням її індексації. Методика розрахунку орендної плати, порядок її використання для об"єктів, що перебувають у комунальній власності, визначають органи місцевого самоврядування.
Рішенням Ватутінської міської ради від 29.05.1998 затверджено Методику проведення експертної оцфінки об"єктів оренди (нерухомого майна), які належать до комунальної власності м. Ватутіне та створено експертну комісію.
Пунктом три Методики визначена формула для встановлення експертної оцінки орендованого майна.
Із матеріалів справи вбачається, що, визначаючи розмір орендної плати, відповідач виходив не з експертної оцінки, а з балансової вартості орендованого майна, яка є значно нижчою від експертної. Тому встановленим розміром орендної плати інтереси позивача не порушено. При такому порядку визначення розміру орендної плати, збитки понесено відповідачем, оскільки залишкова вартість орендованого майна, з чого виходив відповівдач, є значно нижчою від експертної. Суд вважає, що в даному випадку порушено права відповідача, а не позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу
суб"єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
В даному випадку право та інтерес позивача не порушено.
Представник позивача у судовому засіданні надав копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.12.2004, з якого вбачається, що право власності на об"єкти, зазначені у Договорах, виникло у територіальної громади м. Ватутіне на підставі рішення від 14.07.2004 тобто, на момент укладення Договорів такого права не існувало.
Зазначений факт не може служити підставою для визнання Договорів недійсними з наступних підстав.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно" Міністерством юстиції України 07.02.2002 видано наказ № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", п.1.1 якого визначено порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні.
Починаючи з 2002 року, проводиться поетапна робота по реєстрації прав власності на нерухоме майно усіх форм власності.
Тому, цілком обгрунтовано, що на момент укладення Договорів у відповідача було відсутнє свідоцтво про право власності на об"єкти оренди, зазначені у Договорах.
Відсутність свідоцтва про право власності не є підставою вважати відсутнім у територіальноої громади м. Ватутіного право власності на об"єкти оренди, зазначені у Договорах.
Згідно з ст. ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач просить суд застосувати позовну давність і вважає, що позивач без поважних причин пропустив наданий ст. 257 ЦК України трьохрічний строк для звернення до суду з даним позовом.
Суд вважає, що заперечення відповідача в цій частині є обгрунтованими.
Спірні Договори укладено 01.08.2003 № 98, 01.10.2003 № 103 та № 114.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
23.01.2004 позивач направив відповідачу лист за № 12, в якому вказав ряд зауважень щодо змісту Договорів та запропонував внести до них зміни та доповнення, в тому числі щодо визначення вартості орендованого майна експертним шляхом.
Таким чином, починаючи з 23.01.2004 слід вважати початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання Договорів недійсними або неукладеними. Зазначений строк сплинув 23.01.2007.
Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що позивач звертався до господарського суду з позовом про визнання Договорів недійсними, але позовна заява була повернута без розгляду. Належних доказів цьому факту представник позивача суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Якщо позов подано з порушенням встановлених вимог, то він не приймається судом до провадження або залишається без розгляду і не перериває позовну давність.
Оскільки позовна заява повернута позивачу без розгляду, сам факт звернення до суду не перериває строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя В.А.Швидкий