91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
23.03.09 Справа № 4/94
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода", м. Куп'янськ Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фриз ЛТД", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 11 732,04 грн.
за участю представників :
від позивача -Бондаренко Я.Д., дов. № 24 від 14.03.08,
від відповідача -Теребеніна Н.В., дов. № 351 від 30.12.08
встановив:
суть спору: позивачем, ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода", заявлена вимога про повернення відповідачем, ТОВ "Фриз ЛТД", тари у кількості 295 ящиків або відшкодування вартості переданої тари у розмірі 9656,0 грн., крім того ПДВ -1931,2 грн. та штрафу у розмірі 144,84 грн. за договором поставки № 0511040141 від 01.06.05.
Позивач неодноразово змінював предмет позову, заявою про уточнення позовних вимог від 02.09.08 за № 353/54 виклав позов наступним чином:
зобов'язати відповідача повернути:
* ящик Т/Б у кількості 1 шт. на суму 8,50 грн. без ПДВ;
* ящик П/Е у кількості 2 шт. на суму 40,0 грн. без ПДВ,
* ящик молочний у кількості 193 шт. на суму 6176,0 грн. без ПДВ,
* ящик харчовий у кількості 4 шт. на суму 132,0 грн. без ПДВ,
* ящик рожевий у кількості 70 шт. на суму 2450,0 грн. без ПДВ,
* ящик сметанний у кількості 25 шт. на суму 850,0 грн. без ПДВ,
або у разі неможливості повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме: тару, відшкодувати вартість переданої тари у розмірі 9656,0 грн., крім того, ПДВ -1931,2 грн. та штраф у розмірі 144,84 грн.
У судовому засіданні 23.03.09 позивач заявив усне клопотання про зміну предмету позову, що зафіксовано у протоколі судового засідання, та просить відшкодувати вартість переданої тари у розмірі 9656,0 грн., крім того, ПДВ -1931,2 грн. та штраф у розмірі 144,84 грн.
Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням за № 126/27 про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з неналежним виконанням умов господарського договору № 0511040141 від 01.06.05 у розмірі 2950,71 грн., у т.ч. витрати, пов'язані із залученням представника позивача для надання пояснень по справі у розмірі 528,07 грн. згідно зі ст. 30 ГПК України.
Суд вважає клопотання позивача таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По-перше, вказаним клопотанням порушуються правила ч. 4 ст. 22 ГПК України щодо права позивача змінювати предмет або підставу позову, у даному випадку відбувається зміна і підстави і предмету позову.
По-друге, Степаненко А.Ф. не є представником позивача, він є працівником третьої особи - ЗАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат", тому позивач не повноважений представляти інтереси інших осіб, крім себе.
По-третє, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України як до прав, так і до обов'язків сторін належать, у т.ч. брати участь в судових засіданнях, а згідно з ч. 3 наведеної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами… вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин витрати, пов'язані з орендою автомобіля та придбанням палива для поїздки представника позивача до господарського суду Луганської області, не можуть бути стягнені з відповідача.
Відповідач, ТОВ "Фриз ЛТД", відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні 24.07.08, вважає, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 826,50 грн., виходячи з наступного.
Всупереч твердженню позивача, що 02.10.05 за накладною № СтФР-00826 ним було отримано тару на суму 3253 грн., фактично ним було отримано за цією накладною тари на суму 10333 грн.
Відповідно до накладної № СтФР-00829 від 10.10.05 позивачем було отримано тари на суму 5030 грн., а не на суму 3280 грн., як це стверджує позивач.
В акті звірення розрахунків по зворотній тарі за період з 01.10.05 по 29.02.08 також відображена накладна № СтФР-00830 від 12.10.05 і входить у підсумкову суму повернення тари у розмірі 234404 грн., чого не вказав позивач у позові.
Крім того, позивач двічі вказав накладну № СтФР-00827 від 05.10.05 та від 10.10.05, оскільки накладна від 10.10.05 значиться за номером СтФР-00829 на суму 5030 грн., як зазначалось вище.
Таким чином, стверджує відповідач, ним було повернуто тари за період з 01.10.05 по 29.02.08 на загальну суму 243234 грн., тому позов підлягає задоволенню на суму 826,50 грн.
Ця позиція підтримується відповідачем протягом всього судового розгляду справи, у т.ч. у письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 17.03.09.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами дистриб'юторський договір № 0511040141 від 01.06.05, за якими позивач передавав продукти відповідачу у зворотній тарі, яка підлягала поверненню.
На виконання цієї умови позивач поставив товар у тарі за період з 01.10.05 по 29.02.08 на загальну суму 208 684,0 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідач повернув зворотну тару за вказаний період на загальну суму 234 404,0 грн., тобто не у повному обсязі. Залишок неповерненою тари складає 9 656,0 грн.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути зворотну тару або здійснити її оплату.
За пунктом 4.7 договору неповернена тара підлягає оплаті за заставною ціною з нарахуванням і сплатою ПДВ не пізніше одного місяця від дати отримання тари, однак на неодноразові звернення відповідач тару не повернув та не розрахувався за неї.
У письмових поясненнях до позову від 19.08.08 за № 337 позивач зазначив, що при проведенні звірення між сторонами, якщо сума та кількість поверненої тари співпадають, сторони щомісяця підписують таблицю підсумкового розрахунку. В таблиці підсумкового розрахунку за жовтень 2005 року, яку надано позивачем до матеріалів справи в якості доказу, сума повернутої тари за жовтень, а саме:
* 03.10.05 на суму 14370,0 грн.,
* 10.10.05 на суму 12754,0 грн.,
ідентичні сумам, які зазначені в накладних № СтФР-00826 від 03.10.05 та № ЛтФР-00142 від 03.10.05 та накладних № ЛтФР-00145 та № СтФР-00829 від 10.10.05. Своїм підписом бухгалтер відповідача засвідчив факт повернення тари позивачу на суму, яка зазначена у накладних № СтФР-00826 від 03.10.05 та № ЛтФР-00142 від 03.10.05 та накладних № ЛтФР-00145 та № СтФР-00829 від 10.10.05.
За таких обставин, вважає позивач, накладні № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05, які надані відповідачем в якості доказів, не є дійсними, оскільки ніяких підтверджень повернення тари за цими накладними та дійсності вказаних накладних відповідач не надав.
У письмових поясненнях від 02.10.08 відповідач не погоджується із запереченнями позивача від 07.08.08 про те, що прийомоздавальник тари підприємства позивача Степаненко А.Ф., який згідно табелю обліку використання робочого часу, копія якого міститься у матеріалах справи, визнає свій підпис на накладній № СтФР-00829 від 10.10.05, оскільки факт прийому цією особою тари у кількості, зазначеній у вказаній накладній, підтверджується його письмовими поясненнями від 06.08.08.
За поясненнями Степаненко А.Ф. він прийняв тару саме для ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода".
Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено дистриб'юторський договір № 0511040141 від 01.06.05, за якими позивач передавав продукти відповідачу у зворотній тарі, яка підлягала поверненню.
На виконання цієї умови позивач поставив товар у тарі за період з 01.10.05 по 29.02.08 на загальну суму 208 684,0 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.
За твердженням позивача відповідач повернув зворотну тару за вказаний період на загальну суму 234 404,0 грн., тобто не у повному обсязі. Залишок неповерненою тари складає 9 656,0 грн.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути зворотну тару або здійснити її оплату.
За пунктом 4.7 договору неповернена тара підлягає оплаті за заставною ціною з нарахуванням і сплатою ПДВ не пізніше одного місяця від дати отримання тари, однак на неодноразові звернення відповідач тару не повернув та не розрахувався за неї.
Оскільки відповідач стверджував, що він повернув тару за накладними № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05, а позивач заперечував проти цього факту, ухвалою суду від 14.10.08 була призначена судова товарознавча експертиза щодо справжності підпису прийомоздавальнику тари Степаненко А.Ф.
Від експерта надійшов висновок, складений 3 лютого 2009 року, проте, що підписи на спірних накладних № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05 належать не Степаненко А.Ф., а іншій особі.
Оскільки вказаний висновок судового експерта, як один з доказів, не має для суду переважного значення, суд, вирішуючи цей спір, виходив також з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Пунктами 4.1 та 4.3 спірного договору передбачено, що постачальник (позивач) передає продукт дистриб'ютору (відповідачу) в тарі, тара, яка є багато обіговою, підлягає поверненню не пізніше одного обороту тари з моменту її отримання. Одним оборотом тари є строк повернення багато обігової тари, визначений в п. 4 додатку № 3 до договору.
За умовою пункту 4.7 договору неповернена тара підлягає оплаті відповідачем по заставній ціні з нарахуванням і сплатою ПДВ 20% не пізніше одного місяця від дати отримання тари.
Щодо стягнення штрафу у розмірі 144,84 грн.
Пунктом 8.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення багато обігової тари відповідач має сплатити штраф у розмірі 1,5 % від заставної вартості тари за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу наведених норм випливає, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, в той час як пеня -на випадок прострочення виконання зобов'язань, тобто вона покликана забезпечити лише своєчасне виконання обов'язків боржника і на відміну від штрафу, стягується за кожний день прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов'язання.
За таких обставин суд вважає, що юридична природа відповідальності, передбаченої пунктом 8.3 договору, є саме пенею, а не штрафом, як помилково визначили сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розраховуючи суму штрафних санкцій позивач не врахував, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідачем у судовому засіданні 17.03.09 було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 144,84 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми основного боргу у розмірі 826,50 грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.
Щодо спірних відносин з повернення тари відповідачем за накладними № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач має довести належне виконання своїх зобов'язань щодо повернення спірної тари належними доказами, оскільки спірним договором сторони не визначили чітко механізм її повернення, а відповідач спростовує факт повернення цієї тари.
В обгрунтування виконання зобов'язань з повернення спірної тари відповідач посилається на спірні накладні № СтФР-00826 від 03.10.05 на суму 10333,0 грн. та № СтФР-00829 від 10.10.05 на суму 5030,0 грн., за якими він повернув тару на загальну суму 15363,0 грн., оригінали який суд оглянув у судовому засіданні.
В ході судового провадження було встановлено, що накладні на повернення тари друкувались відповідачем у 2-х примірниках, підписувались ним з поставленням відповідного штампу та у подальшому передавались представнику позивача -водію, який мав завантажити тару та здати її на склад виробника, ЗАТ "Куп'янський молочноконсервний комбінат" (згідно з договором відповідального зберігання, укладеного між позивачем та ЗАТ "Куп'янським МКК", після чого працівник виробника підписував обидва примірника цих накладних, а працівник позивача, ТОВ "ТД "Молочна слобода", проставляв на вказаних накладних відповідний штамп з відповідним номером. Це підтверджується письмовими поясненнями позивача від 14.08.08 (т. 3, а.с. 38-40).
Один екземпляр накладної залишався у позивача для ведення бухгалтерського обліку, а другий екземпляр повертався водієм підприємства позивача відповідачу.
За таких обставин саме накладні відповідача про повернення багато обігової тари, підписані працівником ТОВ "ТД "Молочна слобода" та на яких значиться відповідні штампи позивача, повинні слугувати належним доказом виконання зобов'язань з повернення спірної тари відповідачем.
Разом з тим, позивач надав до матеріалів справи копії спірних накладних № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05, у яких значаться інші показники, ніж у наданих копіях цих накладних відповідачем, а саме, накладна № СтФР-00826 від 03.10.05 містить суму 3253 грн. (т. 3, а.с. 53), а накладна № СтФР-00829 від 10.10.05 містить суму 3280 грн. (т. 3, а.с. 57).
Спір виник саме через невідповідність показників, які містяться у примірниках спірних накладних позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки відповідачем надані належні докази щодо повернення спірної тари за накладними № СтФР-00826 від 03.10.05 на суму 10333,0 грн. та № СтФР-00829 від 10.10.05 на суму 5030,0 грн., всього -на суму 15363,0 грн., а висновок експерта про те, що підписи на спірних накладних № СтФР-00826 від 03.10.05 та № СтФР-00829 від 10.10.05 належать не Степаненко А.Ф., а іншій особі не має переважного значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити частково з урахуванням суми у розмірі 826,50 грн., з якою відповідач погодився.
Крім того, з позивача на користь відповідача стягуються витрати, пов'язані зі сплатою відповідачем судової експертизи платіжним дорученням № 4089 від 10.12.08 у розмірі 938,40 грн.
За таких обставин, виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Фриз ЛТД", 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1, код 23488582, на користь позивача, ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода", 63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26, код 32358958, вартість тари у розмірі 826,50 грн.
3. У задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 144,84 грн. -відмовити.
4. У задоволенні позову щодо відшкодування вартості тари у розмірі 10760,70 грн. -відмовити.
5. Стягнути з відповідача, ТОВ "Фриз ЛТД", 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1, код 23488582, на користь позивача, ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода", 63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26, код 32358958, витрати зі сплати держмита у розмірі 8,26 грн., інформаційно-технічні витрати -8,31 грн.
6. Стягнути з позивача, ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода", 63702, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26, код 32358958, на користь відповідача, ТОВ "Фриз ЛТД", 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1, код 23488582, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 938,40 грн.
Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 24.03.09.
Суддя А.Г.Ворожцов