Іменем України
"02" березня 2009 р.
справа № 5020-12/200-7/038-4/186-3/173
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко-Крим”
(пр. Нахімова, 16, смт Миколаївка, Сімферопольський район, 97546)
до відповідачів: Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне
управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України
“Укроборонбуд”
(вул. Артема, 59, м. Київ, 04053),
Міністерства оборони України
(Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Родамир”
(вул. Репіна, 15/2, м. Севастополь, 99045)
(вул. Балаклавська, 6, гуртожиток, кв. 19, м. Севастополь, 99011)
за участю Військового прокурора Севастопольського гарнізону
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41),
про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке розміщено на земельній ділянці військового містечка № 296, площею 1,7253 га, що входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3,
Суддя В.О.Головко
За участю представників:
прокурор -Пархоменко Д.П., прокурор, посвідчення № 325 від 12.11.2008, військовий прокурор ВМС України;
позивач -не з'явився, ТОВ "Альтеко-Крим";
відповідач -не з'явився, Державне підприємство Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд";
відповідач -Школяр В.І., начальник юридичної служби, довіреність № 220/1187д від 30.12.2008, Міністерство оборони України;
третя особа -не з'явився, ТОВ "Родамир".
Суть спору:
12.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської Ради про визнання дійсним договору №13/03-06з/01з/Д від 28.03.2006 про викуп (компенсацію пайової долі) паю Міністерства оборони України в додатковому договорі №13/03-06з від 23.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: трансформаторну підстанцію, площею 29,8 (35,8) м2, туалетну кабіну на 2 відділення площею 2,4 (3,4) м2, асфальтову площадку до ТП площею 100 м2, технічні площадки (3 шт.) площею 360 м2, бетонну огорожу довжиною 150 м, висотою 2 м, дротову огорожу, довжиною 150 м, опори лінії електропередач 0,4 кВт, 380 В, бетонний лоток водовідведення довжиною 2000 м, асфальтовану дорогу з площадками довжиною 800 м, шириною 5 м, підпірну бутову бетоновану стіну довжиною 80 м, висотою 1,2 м, оглядові колодязі в кількості 6 шт., водяну ємність нагромаджувач, обсягом 6 м3, силовий трансформатор (ревун, тифон, сирена), яке розміщено на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 1,7253 га, та яке входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3; про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 5,5253 га, розташованою за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3 (в районі м. Сарич) з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування оздоровчо-рекреаційного комплексу, у межах, зазначених згідно з кадастровим планом (додаток № 1) колишнього військового містечка № 296 Міністерства оборони України по крапках координат 1-72-1; про зобов'язання Севастопольської міської Ради передати вищезазначену земельну ділянку площею 5,5253 га позивачу терміном на 49 років з правом викупу, шляхом укладення відповідного договору оренди.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.06.2007 у справі № 20-12/200 позов задоволено повністю: визнано дійсним договір №13/03-06з/01з/Д від 28.03.2006 про викуп (компенсацію пайової долі) паю Міністерства оборони України в додатковому договорі №13/03-06з від 23.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; за позивачем визнано право власності на нерухоме майно: трансформаторну підстанцію, площею 29,8 (35,8) м2, туалетну кабіну на 2 відділення площею 2,4 (3,4) м2, асфальтову площадку до ТП площею 100 м2, технічні площадки (3 шт.) площею 360 м2, бетонну огорожу довжиною 150 м, висотою 2 м, дротову огорожу, довжиною 150 м, опори лінії електропередач 0,4 кВт, 380 В, бетонний лоток водовідведення довжиною 2000 м, асфальтовану дорогу з площадками довжиною 800 м, шириною 5 м, підпірну бутову бетоновану стіну довжиною 80 м, висотою 1,2 м, оглядові колодязі в кількості 6 шт., водяну ємність нагромаджувач, обсягом 6 м3, силовий трансформатор (ревун, тифон, сирена), яке розміщено на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 1,7253 га, та яке входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3; також за позивачем визнано право користування земельною ділянкою площею 5,5253 га, розташованою за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3 (в районі м. Сарич) з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування оздоровчо-рекреаційного комплексу, у межах, зазначених згідно з кадастровим планом (додаток № 1) колишнього військового містечка № 296 Міністерства оборони України по крапках координат 1-72-1; Севастопольську міську Раду зобов'язано передати вищезазначену земельну ділянку площею 5,5253 га позивачу терміном на 49 років з правом викупу, шляхом укладення договору оренди в редакції позивача (т.1, арк.с.75-86).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 рішення місцевого господарського суду від 18.06.2007 у справі № 20-12/200 залишено без змін (т.1, арк.с.137-149).
Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2007 у справі № 20-12/200 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 18.06.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, арк.с.209-218).
Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 у цій справі в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2007 відмовлено (т.1, арк.с.253).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.02.2008 справу прийнято до провадження суддею Ілюхіною Г.П., справі привласнено № 5020-12/200-7/038, до участі у справі в якості другого відповідача залучено Міністерство оборони України (т.2, арк.с.4-7).
Заявою від 21.02.2008 позивач змінив предмет позову, просив визнати за ним право власності на нерухоме майно: трансформаторну підстанцію, площею 29,8 (35,8) м2, туалетну кабіну на 2 відділення площею 2,4 (3,4) м2, асфальтову площадку до ТП площею 100 м2, технічні площадки (3 шт.) площею 360 м2, бетонну огорожу довжиною 150 м, висотою 2 м, дротову огорожу, довжиною 150 м, опори лінії електропередач 0,4 кВт, 380 В, бетонний лоток водовідведення довжиною 2000 м, асфальтовану дорогу з площадками довжиною 800 м, шириною 5 м, підпірну бутову бетоновану стіну довжиною 80 м, висотою 1,2 м, оглядові колодязі в кількості 6 шт., водяну ємність нагромаджувач, обсягом 6 м3, силовий трансформатор (ревун, тифон, сирена), яке розміщено на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 1,7253 га, та яке входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3 (т.2, арк.с.64-71).
Ухвалою від 21.02.2008 Севастопольська міська Рада виключена з числа відповідачів (т.2, арк.с.137-139).
Ухвалою від 03.04.2008 справу №5020-12/200-7/038 передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю (т.3, арк.с.131-135).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 03.04.2008 у справі № 5020-12/200-7/038 скасовано, справу № 5020-12/200-7/038 направлено на розгляд до господарського суду м. Севастополя (т.3, арк.с.155-161).
Ухвалою від 26.09.2008 справа прийнята до провадження суддею Остаповою К.А., справі привласнений № 5020-12/200-7/038-4/186, призначений судовий розгляд (т.4, арк.с.1-2).
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 118 від 16.10.2008 справа № 5020-12/200-7/038-4/186 передана до провадження судді Головко В.О. у зв'язку зі службовим відрядженням судді Остапової К.А., а також з метою забезпечення дотримання строків розгляду справ, встановлених господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою від 27.10.2008 справа прийнята до провадження суддею Головко В.О., справі привласнений № 5020-12/200-7/038-4/186-3/173, судовий розгляд призначений на 18.11.2008 (т.4, арк.с.66-67).
Ухвалою суду від 18.11.2008 провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом Автономної Республіки Крим справи №2-25/7066-2008 за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" про визнання недійсною додаткової угоди № 13/03-06с/Д від 28.03.2006 до інвестиційного договору № 13/03с-06с про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення; визнання недійсним договору №13/3-06с/01с/Д про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в особі директора філії Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. та ТОВ "Хімрезерв-Крим".
28.01.2009 на адресу суду від представника позивача ТОВ "Альтеко-Крим" надійшла заява про поновлення провадження у справі, у зв'язку з вирішенням господарським судом Автономної Республіки Крим спору у справі № 2-25/7066-2008 за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" про визнання недійсною додаткової угоди № 13/03-06с/Д від 28.03.2006 до інвестиційного договору № 13/03с-06с про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення; визнання недійсним договору № 13/3-06с/01с/Д про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в особі директора філії Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. та ТОВ "Хімрезерв-Крим" та набранням рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 10.02.2009 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 02.03.2009 (т.4, арк.с.112-114).
В судове засідання 02.03.2009 позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим", відповідач -Державне підприємство Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд", третя особа -Товариства з обмеженою відповідальністю "Родамир" явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно. Представники відповідача та третьої особи про причини неявки суд не повідомили.
27.02.2009 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 2193) у зв'язку з неотриманням інформації про набрання законної сили рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-25/7066-2008 за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" про визнання недійсною додаткової угоди № 13/03-06с/Д від 28.03.2006 до інвестиційного договору № 13/03с-06с про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення; визнання недійсним договору №13/3-06с/01с/Д про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в особі директора філії Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. та ТОВ "Хімрезерв-Крим".
В судовому засіданні 02.03.2009 військовий прокурор Севастопольського гарнізону проти розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача -Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" та третьої особи не заперечував. Представник відповідача -Міністерства оборони України наполягав на розгляді справи за відсутності представників позивача, відповідача -Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" та третьої особи.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Вищий господарський суд України в постанові від 14.11.2007 дійшов висновку про те, що при укладенні договорів № 13/03-06з/Д від 28.03.2006 та № 13/03-06з/Д від 28.03.2006 Державне підприємство Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" перевищило свої повноваження щодо розпорядження військовим майном, оскільки рішення Кабінетом Міністрів України щодо його відчуження не приймалося.
Господарським судом касаційної інстанції вказано на необхідність при новому розгляді справи всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення військового прокурора, представника Міністерства оборони України, надані раніше пояснення представників позивача, відповідача -Державного підприємства Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" та третьої особи, суд -
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим", який зареєстрований виконкомом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" є правонаступником перейменованого Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Крим".
23.03.2006 між Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони "Укроборонбуд" Мельник В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Крим" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим") укладений інвестиційний договір № 13/03-06с про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (т.2, арк.с.31-40).
Згідно з пунктом 2.5. Договору № 13/03-06с його предметом є спільна діяльність Сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3, № 3, в/ч 13/140) та подальшої їх експлуатації відповідно до призначення.
Пунктом 2.9. Договору № 13/03-06с визначено пайовий внесок ТОВ "Хімрезерв-Крим", яким є його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100% площі об'єкта та всі інші витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням Договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.
У свою чергу, пайовий внесок Міністерства оборони України за Договором склало нерухоме майно, перелік якого наведено в пункті 2.6. Договору.
Крім того, пунктами 10.1. та 10.2. Договору передбачалося право Позивача здійснити викуп пайової участі (паю) Міністерства оборони України шляхом укладення цивільно-правових угод (правочинів) купівлі-продажу, міни матеріальних активів та інших угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що є паєм Міністерства оборони України за цим Договором.
28.03.2006 між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду б/н до інвестиційного договору № 13/03-06с, відповідно до якої Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони "Укроборонбуд" зобов'язане підготувати та передати ТОВ "Хімрезерв-Крим" необхідний пакет документів для оформлення договору оренди земельної ділянки, про встановлення меж земельної ділянки військового містечка № 296 та лист про відмову від права користування земельною ділянкою військового містечка № 296 площею 5,5253 га (т.1, арк.с.20).
28.03.2006 між тими ж сторонами укладений договір № 13/03-06с/01с/Д про викуп (компенсацію пайової долі) (паю) Міністерства оборони України в Додатковій угоді від 28.03.2006 № 13/03-06с/Д до інвестиційного договору №13/03-06с від 23.03.2006 (т.1, арк.с.13-15).
Відповідно до пункту 1 цього Договору Сторона-2 (правопопередник Позивача) здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Сторони-1 (Міністерство оборони України) в Додатковій угоді від 28.03.2006 № 13/03-06с/Д (т.1, арк.с.21-30) до інвестиційного договору від 23.03.2006 № 13/03-06с, за ціною та в строки, що визначені вказаним Договором.
Згідно з пунктом 2 Договору Сторона-2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони-1 у Додатковій угоді від 28.03.2006 №13/03-06с/Д шляхом купівлі-продажу нематеріального активу (право користування земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко № 296, що знаходиться за адресою: АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму, № 3, в/ч 13/140 площею 1,7 га) та майна, яке розташоване на будівельному майданчику.
Вартість нерухомого майна, згідно з актом експертної оцінки, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 357385,00 грн. без урахування ПДВ.
Викуп Стороною-2 пайової участі (паю) Сторони-1 в Додатковій угоді від 28.03.2006 № 13/03-06с/Д до інвестиційного договору від 23.03.2006 № 13/03-06с здійснюється за 565500,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пунктів 5, 6 Договору Сторона-2 зобов'язується компенсувати вартість пайової участі (паю) Сторони-1 за Додатковою угодою від 28.03.2006 № 13/03-06с/Д до інвестиційного договору від 23.03.2006 № 13/03-06с та приймає у власність майно та майнові права, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за Додатковою угодою від 28.03.2006 № 13/03-06с/Д до інвестиційного договору від 23.03.2006 № 13/03-06с шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
Суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Дослідивши зміст правовстановлювального документа -договору № 13/03-06с/01с/Д від 28.03.2006 (т.1, арк.с.13-15), суд дійшов висновку про те, що даний договір фактично є договором купівлі-продажу військового майна, статус якого визначено Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди тощо.
Стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачає, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.
Рішення про відчуження військового майна, цілісних майнових комплексів, за правилами статті 6 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства Оборони України у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
Положенням про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 (в редакції, яка діяла на час вчинення договорів, що є предметом розгляду), визначено, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міністерства Оборони України погодженого з Міністерством економіки України переліку такого майна за відповідною формою.
Отже, відповідно до вказаних нормативно-правових актів, у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладання договорів купівлі-продажу. Реалізація військового майна здійснюється уповноваженими Кабінетом Міністрів України підприємствами (організаціями), до яких не входить філія Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд".
Позивачем не надано доказів того, що Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку приймалося рішення про відчуження спірного нерухомого майна -майна військового містечка № 296 (АР Крим, місто Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму, № 3, в/ч № 13/140).
Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
В разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору таких договір є нікчемним (стаття 220 Цивільного кодексу України).
В порушення статті 657 Цивільного кодексу України договір № 13/03-06с/01с/Д від 28.03.2006 не посвідчений нотаріально, тому є нікчемним.
За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Законом прямо встановлена недійсність спірного правочину.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Такими вимогами, зокрема, є:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 13/03-06с/01с/Д від 28.03.2006 про викуп (компенсацію пайової долі) (паю) Міністерства оборони України в Додатковій угоді від 28.03.2006 №13/03-06с/Д до інвестиційного договору № 13/03-06с від 23.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму, №3, в/ч № 13/140), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін підписаний від імені Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельником В.Л. на підставі довіреності від 14.02.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за №162з (т.1, арк.с.13-15). Довіреність видана безстроково до моменту припинення її дії (т.2, арк.с.88).
Довіреність від 14.02.2006 за реєстровим № 162з, видана в порядку передовіри Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим) в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Ісаєнка Д.В., що діяв на підставі довіреності від 17.08.2004, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 17.08.2004 за реєстровим № 2369.
Таким чином, довіреністю від 14.02.2006 встановлено певні умови, за наявності яких вказана особа набуває повноваження вчиняти відповідні правочини від імені Міністерства оборони України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 Міноборони України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна.
Втім, незважаючи на чітко окреслене коло своїх повноважень, Мельник В.Л. уклав від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України спірний договір, не отримавши рішення компетентних органів на його укладення, тобто з перевищенням повноважень.
Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи Міністерство оборони України не вчиняло будь-яких дій щодо схвалення спірного правочину, а навпаки є позивачем у справі про визнання цього правочину недійсним (справа № 2-25/7066-2008, т.4, арк.с.104-110).
Отже, Договір № 13/03-06с/01с/Д від 28.03.2006 про викуп (компенсацію пайової долі) (паю) Міністерства оборони України в Додатковій угоді від 28.03.2006 №13/03-06с/Д до інвестиційного договору №13/03-06с від 23.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму, №3, в/ч № 13/140), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що договір №13/03-06с/01с/Д від 28.03.2006 про викуп (компенсацію пайової частки) паю Міністерства оборони України в додатковому договорі №13/03-06з від 23.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін є недійсним з моменту його укладення.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (Стаття 761 Цивільного кодексу України).
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим" щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно: трансформаторну підстанцію, площею 29,8 (35,8) м2, туалетну кабіну на 2 відділення площею 2,4 (3,4) м2, асфальтову площадку до ТП площею 100 м2, технічні площадки (3 шт.) площею 360 м2, бетонну огорожу довжиною 150 м, висотою 2 м, дротову огорожу, довжиною 150 м, опори лінії електропередач 0,4 кВт, 380 В, бетонний лоток водовідведення довжиною 2000 м, асфальтовану дорогу з площадками довжиною 800 м, шириною 5 м, підпірну бутову бетоновану стіну довжиною 80 м, висотою 1,2 м, оглядові колодязі в кількості 6 шт., водяну ємність нагромаджувач, обсягом 6 м3, силовий трансформатор (ревун, тифон, сирена), яке розміщено на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 1,7253 га, та яке входить до загальної площі земельної ділянки площею 5,5253 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона ПБК-3, задоволенню не підлягають.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко-Крим".
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити повністю.
Копії рішення надіслати сторонам, прокурору.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено
відповідно до вимог
статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 21.04.2009
Розсилка:
1. ТОВ “Альтеко-Крим”
(пр. Нахімова, 16, смт Миколаївка, Сімферопольський район, 97546)
2. ДП Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)
Міністерства оборони України “Укроборонбуд”
(вул. Артема, 59, м. Київ, 04053),
3. Міністерство оборони України
(Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168),
4. ТОВ “Родамир”
(вул. Репіна, 15/2, м. Севастополь, 99045)
(вул. Балаклавська, 6, гуртожиток, кв. 19, м. Севастополь, 99011)
5. Військовий прокурор Севастопольського гарнізону
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41),