29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" травня 2008 р. Справа №9/240-НА
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі
Хмельницької філії м. Хмельницький
до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області
про визнання нечинним та скасування рішення відповідача № 109 від 07.03.08 р.
щодо стягнення в дохід бюджету 646,90грн. безпідставо отриманого доходу та
застосування 1293,80грн.штрафу
Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового зсідання Морзюк О.А.
Представники :
від позивача- Матущак М.Г. -за дов. від 11.01.06, ; Ціммерманн В.А.- за дов. від 18.02.08,
від відповідача- Замрієва С.С.- за дов. від 8.01.08.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.
Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять про визнання нечинним та скасування рішення відповідача № 109 від 07.03.08 р. щодо стягнення в дохід бюджету 646,90грн. та застосування 129380грн. пені . Позивач не погоджується із застосуванням економічного стягнення за порушення , пов'язане із завищенням абонентської плати за користування телефонними апаратами Віньковецькій райдержадміністрації , санепідемстанції та ДПІ у Віньковецькому районі . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що плата за користування паралельними телефонними апаратами належить до переліку додаткових платних телекомунікаційних послуг і відноситься до вільних цін, які не мали підлягати перевірці. Звертається увага, що ст.ст.66 та 62 Закону України „Про телекомунікації” встановлені тарифи на телекомунікаційні послуги та види телекомунікаційних послуг, які підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних розмірів, до яких плата за користування паралельними телефонним апаратами не відноситься.
В додаткових обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на те, рішенням НК з питань регулювання зв'язку України від 05.05.06 №258 затверджено Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, в яких державою визначені перелік телекомунікаційних послуг, щодо яких встановлюються державні ціни із зазначенням самих цін. При цьому до даного переліку не включена послуга щодо плати за користування паралельними телефонними апаратами у одного абонента, тому відповідач не вправі був проводити перевірку щодо встановлення та застосування тарифів на даний вид послуг, оскільки вони не відносяться до державних цін, а є вільними цінами. Відповідачем не оскаржений наказ позивача від 24.10.06 №498 , яким затверджені тарифи на додаткові послуги зв'язку. Звертається увага, що у підписаних споживачами договорах про надання послуг зв'язку міститься перелік послуг, що надаються безкоштовно , який не містить вищезазначеної послуги. При цьому у договорах з абонентами зазначено у додатку № 1 під номером „4” надання послуги „ користування паралельним телефонним апаратом в різних приміщеннях”. Звертається увага на те, що відповідач не довів порушення позивачем державної дисципліни цін, оскільки тарифи на даний вид послуг не встановлюються державою , а є вільними цінами.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що абонентська плата за користування паралельними телефонними апаратами не відноситься до вільних цін, а відноситься до тарифів на загальнодоступні послуги, які згідно ст. 66 Закону України „Про телекомунікації” підлягають державному регулюванню. Згідно ст.62 даного Закону до загальнодоступних послуг, зокрема, належить підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального користування. За способом підключення згідно ст.55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, телефони поділяються серед іншого на паралельні, встановлені різним абонентам, але підключені до однієї лінії, які мають один і той самий номер. При цьому не передбачені паралельні телефони , встановлені в одного і того самого абонента.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Позивачем проведено планову перевірку порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги в Цеху електрозв'язку №4 смт. Віньківці Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком", результати якої оформлені актом від 29.02.08 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем поз. 31 ст.5 розд. 1 Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затв. рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05.05.06 №258, наказу ВАТ „Укртелеком” від 24.10.06 №498 „Про затвердження тарифів на додаткові телекомунікаційні послуги”. У акті перевірки зазначено, що позивачем стягувалась абонплата за паралельні телефони, встановлені в одного абонента в одному будинку, як за користування паралельними телефонами в різних будинках. Зокрема, при перевірці з райдержадміністрацією сума необґрунтовано одержаної виручки з березня по грудень 2007р. та січень 2008р. склала 107,91грн., в ДПІ у Віньковецькому районі необґрунтована виручка склала 304,11 грн., в санепідемстанції -206,01грн.. Абонентна плата за користування паралельними телефонними апаратами в різних будинках Відділку культури стягувалась не як для бюджетної організації, а як для інших підприємств, при цьому протягом березня-грудня 2007р. та січня 2008р. сума необгрунтовано одержаної виручки склала 73,37грн. За наслідками перевірки загальна сума необґрунтовано одержаної виручки склала 691,40грн. з ПДВ.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №109 від 07.03.08, згідно якого вирішено стягнути з позивача до державного бюджету 720,17 грн. необґрунтовано одержаної виручки та штрафу в розмірі 1440,34грн. Позивачу направлена претензія на зазначену в рішенні суму.
Позивач , визнаючи суму 73,27грн. та 146,54грн. штрафних санкцій ( щодо порушення по відділу культури), не погоджується із сумою 1940,70 грн. , тому звернувся з позовом до суду .
Відповідачем на підтвердження заперечень на позов надані в матеріали справи копії типових договорів про надання послуг електрозв'язку між позивачем та ДПІ у Віньковецькому районі, №41 від 28.05.04, санепідемстанцією №78 від 01.03.02, Віньковецької райдержадміністрацією №2 від 22.03.05.
Досліджуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Згідно ст.6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990р. із змінами і доповненнями, ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно.
Згідно ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи встановлюються державними органами України, а згідно ст.13 Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Згідно ст. 66 Закону України «Про телекомунікації»визначено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, коли вони підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів. Державному регулюванню підлягають: Тарифи на загальнодоступні послуги, Тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
При цьому згідно ст.62 Закону України «Про телекомунікації»до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів, за винятком послуг, що надаються з використання безпроводового доступу.
Судом враховується, що граничні тарифи в силу ст. 18 Закону України «Про телекомунікації» встановлює Національна комісія з питань регулювання зв'язку України. Останньою рішенням 05.05.2006 N 258 затверджено із реєстрацію в Міністерстві юстиції України 29 червня 2006 р. за N 767/12641 Граничні Тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги. При цьому серед затверджених тарифів не міститься „тарифів по послугах за користування паралельними телефонами в одному будинку одним абонентом”, оскільки врегульовано тільки „тарифи за паралельні телефонні апарати, які встановлені в різних абонентів”.
Відповідно, враховуючи , що державний контроль за цінами здійснюється при застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, а тарифи по послугах за користування паралельними телефонами одним абонентом до таких не відносяться , підстави вважати , що позивачем одержана виручка за порушення державної дисципліни цін , відсутні.
Судом враховується, що згідно ст.71 ч.3 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак відповідачем зазначеного не доказано.
Натомість, як вбачається з наданих позивачем доказів, тарифи по послугах щодо користування паралельними телефонними апаратами у одного абонента встановлюються суб'єктом господарювання самостійно ( зокрема, наказом Укртелекому № 498 від 24.10.06), а у договорах з абонентами передбачалась така платна послуга (у додатку № 1 під номером „4”).
Крім того, відповідачем не відображено в акті перевірки також документів первинного бухгалтерського обліку, які відповідають ст. 9 Закону України” Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р., згідно з якими здійснювались розрахунки суми порушення. Зазначене суперечить п.3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових ( штрафних ) санкцій органами державного контролю за цінами , затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 03.12.01 N 298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238.
За таких обставин спірне рішення не відповідає чинному законодавству в частині, зазначеній позивачем , і підлягає визнанню нечинним і скасуванню в цій частині , а позов відповідно задоволенню.
Судові витрати по справі , сплачені позивачем ( держмито згідно платіжного доручення від 27.03.08 на суму 3, 40 ) підлягає відшкодуванню останньому згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-259, п. 6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД
Позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії м.Хмельницький до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання нечинним та скасування рішення відповідача № 109 від 07.03.08 щодо стягнення в дохід бюджету 646,90грн. безпідставо отриманого доходу та застосування 1293,80грн.штрафу задовольнити .
Визнати частково нечинним і скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 109 від 07.03.08 в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 646,90грн. безпідставо отриманого доходу та застосування 1293,80грн.штрафу.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії м.Хмельницький ( вул. Проскурівська, 13, код 01182500 ) витрати по оплаті державного мита в розмірі 3,40 грн. ( три гривні 40 коп. ).
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя