ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
25.12.06 Справа № 13/452.
За позовом Акціонерного банку “Український комунальний банк», м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства "Донхімремонт", м. Сєвєродонецьк Луганської області
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ОПЕКС», м. Сєверодонецьк Луганської області
про стягнення 8945 грн. 85 коп.
Суддя Яресько Б.В.
Представники сторін:
Від позивача -нач. юр. від. Селівьорстова Ю.А., дов. № 387 від 10.10.06
Від відповідача -не прибув
Від третьої особи -не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Заявлена вимога про стягнення суми збитків в сумі 8945,85 грн.
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.
Третя особа відзив на позовну заяву не надала.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 01 грудня 1999 року між позивачем та третьою особою був укладений кредитний договір № 370 відповідно до умов якого, з врахуванням додаткових угод від 02.12.1999 р., 23.12.1999 р., 01.03.2000 р., 01.06.2000 р., 30.06.2000 р. позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 75 000 грн. строком з 01 грудня 1999 р. по 01 вересня 2000р. з сплатою 80 % річних.
24 грудня 1999 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір застави, згідно якого відповідач виступив майновим поручителем та передав позивачу у заставу належне йому на праві власності майно:
- приміщення пункту технічного обслуговування, за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова 15.
12.12.2000 р. приватним нотаріусом С.О. Малаховим був вичинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно, у тому числі і за договором застави від 24.12.1999 р. на загальну суму 29 784 грн. 11 коп.
02.12.2005 р. рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/30пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 липня 2006 року зазначений договір застави від 24.12.1999 р. був визнаний недійсним.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача збитки в сумі 8945 грн. 85 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в зв'язку з визнанням договору застави недійсним йому були завдані збитки в зазначеній сумі, через втрату ним право звернути стягнення на майно. Позивач посилається на відповідні положення п. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, та ст. 18 Закону України “Про заставу».
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись а те, що він не завдавав зазначених збитків позивачу, на його думку позов пред'явлений не до тієї особи.
Третя особа заперечень на позов не надала.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до положень ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Визначальними та достатніми підставами для відшкодування збитків чинне цивільне законодавство визнає наявність вини порушника договірного зобов'язання у заподіянні збитків (ст.614 Цивільного кодексу України), доведеність їх розміру (ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями порушника та понесенням збитків кредитором (ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу України).
Наявність вини відповідача у визнанні недійсним договору застави від 24.12.1999 року була встановлена рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/30пд за участю тих самих сторін, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначений факт не підлягає доведенню знов.
Позивач не надано суду розрахунку збитків, які він просить стягнути. Не надано доказів існування саме такого розміру заборгованості третьої особи за кредитним договором. За таких обставин розмір збитків позивачем не доведений.
Позивачу не надано суду доказів неможливості стягнення заборгованості за кредитним договором з третьої особи. За таких обставин позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесенням збитків позивачем.
За таких обставин позов про стягнення збитків є необґрунтованим, та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 25.12.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 02.01.2007 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько