справа № 5020-9/096-4/364-5/645-9/083
"01" квітня 2009 р. 09:50 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
судді Рибіной С.А.,
при секретарі Беліченко А.В.,
за участю представників:
позивача - Щурко О.П., довіреність від 04.01.2009 б/н;
Гусаков В.А., витяг з протоколу від 30.07.2001 б/н;
відповідача -Івасенко Т.В., довіреність від 29.01.2009 № 579/24/2-09;
третіх осіб - не з'явились
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольська транспортна компанія”
до Севастопольської міської державної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „Фірма Еол”,
Севастопольська міська Рада
про визнання протиправними дій відповідача, нечинним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 січня 2008 року та спонукання виконати дії
Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольська транспортна компанія” (далі -ТОВ “СТК”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації (далі - СМДА) про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 січня 2008 року № 02р „Про призначення тимчасового автомобільного перевізника на автобусному маршруті № 16-А „вул.Косарєва - пл.Ушакова”.
При розгляді спору по суті, в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем подано заяву про зміну позовних вимог. Остаточно позивач просить:
визнати дії відповідача по відкриттю автобусного маршруту загального користування №16-А шляхом призначення тимчасового перевізника ПП „Фірма „Еол” протиправними;
визнати розпорядження від 11.01.2008 про призначення тимчасового перевізника ПП „Фірма Еол” нечинним;
зобов'язати відповідача продовжити термін дії договору на надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті № 16 між позивачем та відповідачем на 3 місяця з моменту підписання;
постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, дії яких визначаються протиправними (а.с.112 т.І).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначене розпорядження видано з порушенням вимог чинного законодавства в частині відкриття нового автобусного маршруту №16-А, який фактично повністю копіює затверджений у встановленому раніше порядку маршрут № 16, та призначення тимчасового автомобільного перевізника. Позивач визначає, що автобусний маршрут № 16-А відрізняється від маршруту №16 тим, що перенесені кінцеві зупинки з обох сторін на відстань, яка не перевищує 25 відсотків загальної протяжності маршруту. У цьому випадку, на думку позивача, відповідач повинен був внести зміни до вже існуючого автобусного маршруту №16.
Крім того, позивачем у порядку статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово заявлялися клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в задоволені яких судом відмовлено.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У запереченнях на позов зазначає, що права та інтереси позивача порушені не були, оскільки: строк дії договору, відповідно до якого позивач є законним перевізником, закінчився 31.12.2007; строк, на який оскаржуваним розпорядженням призначено тимчасового автомобільного перевізника закінчився 11.04.2008 (а.с. 23-24 т.І.). Також відповідач зазначає, що під час прийняття розпорядження, яке оскаржується, у позивача була відсутня ліцензія на надання послуг автомобільного пасажирського перевезення (доповнення до заперечення від 20.05.2008, а.с.67-68 т.І).
Ухвалами від 24.04.2008 та 05.02.2009 суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП „ Фірма Еол” та Севастопольську міську Раду.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ПП „Фірма Еол” заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності. Думки щодо предмету спору суду надано не було.
Представник Севастопольської міської Ради у судовому засіданні 18.03.2009 позовні вимоги підтримує, що підтверджується письмовою думкою від 16.03.2009 (а.с. 52-54 т.ІІ).
За клопотанням представників сторін, відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 № 1771), статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, статті 18 Закону УРСР “Про мови в УРСР”, статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
25 березня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за яким відповідач надає позивачу-перевізнику право на перевезення пасажирів на маршрутах №№ 4,10,11,16. Зазначений договір дійсний до 31.12.2007 (а.с.8-11 т. І).
10 березня 2005 року між СМДА (замовником), ТОВ “СТК” (організатором перевезення) та ТОВ «Транспас»укладено трьохсторонній договір про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах, за яким ТОВ «Транспас»під контролем позивача-організатора здійснює перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а саме на маршрутах №№ 10,16. Строк дії договору -до 10.03.2008 (а.с. 53-55 т. І).
10 травня 2005 року між відповідачем (замовником), позивачем (організатором перевезення) та суб'єктом підприємницької діяльності Костенком С.П. укладено трьохсторонній договір про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах за яким підприємець Костенко С.П. під контролем позивача-організатора здійснює перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а саме на маршрутах №№ 4,4-А,10,16. Строк дії договору -до 09.05.2010 (а.с. 25-27 ІІ т.).
Відповідно до протокольного рішення сесії Севастопольської міської Ради від 13 листопада 2007 року №2-пр та статті 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 11 січня 2008 року №02р призначено на термін до 3 місяців тимчасового перевізника, після чого за результатами функціонування маршруту може бути прийнято рішення щодо відкриття маршруту та проведення конкурсу. Для перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 16-А «вул.Косарєва - пл.Ушакова»призначено ПП «Фірма Еол», яке має сертифікат відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами.
Позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, а розпорядження - незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним, що і спричинило звернення до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з врахування всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково із наступних підстав.
Відповідно до 104 Кодексу адміністративного судочинства України до суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Проаналізувавши надані позивачем докази, суд встановив, що позивач має право та інтерес, про захист яких він просить, і це право, інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Тобто, позивач є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, які підлягають захисту за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані:
забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;
забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху.
проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу.
Згідно пункту 14 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі - Правила), замовники регулярних перевезень - відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Як встановлено пунктом 17 Правил, відкриття та закриття маршруту проводиться за рішенням замовника регулярних перевезень з одночасним внесенням змін до реєстру маршрутів.
Згідно пункту 39 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, замовник регулярних перевезень за міськими автобусними маршрутами може залучити на конкурсних засадах суб'єкта господарювання для виконання функцій з організації та управління рухом автобусів і підготовки інформації про роботу перевізників.
Автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Внесення змін постійного характеру до маршруту та/або графіка руху здійснюється у межах відповідної мережі маршрутів на підставі пункту 19 Правил.
Згідно абзацу 2 підпункту 1 пункту 21 Правил, внесення змін постійного характеру до маршруту (продовження, скорочення, зміна шляху проходження між зупинками), введення або вилучення зупинок та/або зміна графіка руху може здійснюватися на міських і приміських маршрутах у разі зміни шляху проходження (продовження або скорочення без зміни виду сполучення), що не перевищує 25 відсотків загальної протяжності маршруту.
Внесення змін до маршруту та/або графіка руху, на підставі згаданих обставин, здійснюється шляхом внесення змін до договору про організацію перевезень чи дозволу на обслуговування за погодженням сторін.
З метою з'ясування правомірності відкриття нового автобусного маршруту №16-А, у порядку передбаченому пунктами 19-21 Правил, суд витребував у відповідача інформацію щодо протяжності автобусних маршрутів №16 та № 16-А, яка згідно листа відділу транспорту та зв'язку Севастопольської міської державної адміністрації зазначається в паспортах маршрутів (а.с. 29 т.ІІ).
Позивачем надано суду паспорт міського автобусного маршруту № 16, затвердженого начальником управління транспорту та зв'язку 02.02.2005 (а.с. 30 т.ІІ). Паспорт маршруту №16-А по стану на момент винесення розпорядження, що оскаржується, відповідач, на неодноразові вимоги суду, не надав.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною шостою статті 71 КАС України встановлено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З викладеного вбачається, що на момент відкриття автомобільного маршруту №16-А існував маршрут №16. Відповідач не надав суду передбачених статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, що підтверджують перевищення протяжності маршруту №16-А від маршруту №16 більше ніж на 25 відсотків загальної протяжності маршруту.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не доказав правомірність відкриття нового автобусного маршруту та не довів неможливість зміни автобусного маршруту №16 шляхом перенесення кінцевих зупинок.
Отже вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача визнані судом такими, що підлягають задоволенню.
Не може бути прийняті судом довід відповідача що позивач є неналежним у зв'язку із відсутністю у нього на момент винесення оскаржуваного розпорядження відповідної ліцензії на перевезення пасажирів з тих підстав, що в межах перелічених вище договорів від 10.03.2005 та 10.05.2005 позивач на момент винесення оскаржуємого розпорядження та до теперішнього часу є організатором перевезень на деяких маршрутах, в тому числі й на маршруті № 16. Таким чином, суд вважає, що ТОВ “СТК” є належним позивачем по даній справі.
Вимоги з визнанням розпорядження відповідача від 11 січня 2008 року недійсним суд також задовольняє з наступних підстав.
Дійсно, згідно статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:
достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;
у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;
у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу.
Однак, оскільки судом встановлено, що дії відповідача щодо відкриття автобусного маршруту загального користування №16-А є протиправними, то розпорядження від 11 січня 2008 року №02р «Про призначення тимчасового автомобільного перевізника на автобусному маршруті № 16-А „вул.Косарєва - пл.Ушакова”, яке є наслідком цих дій, підлягає визнанню нечинним.
Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просить суд зобов'язати відповідача продовжити термін дії договору на надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті № 16 між відповідачем та позивачем на 3 місяці з моменту підписання.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам згідно пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача продовжити термін дії договору на надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті № 16 між позивачем та відповідачем на 3 місяця з моменту підписання, фактично є вимогою про внесення змін до договору, яку належить розглядати за правилами господарського судочинства.
На підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в цій частині позовних вимог суд визнає такими, що підлягає закриттю.
Відповідно до положень статті 166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право звернутися до суду із певними вимогами, до яких вимога про винесення судом окремих ухвал не відноситься. Крім того, винесення окремої ухвали не є засобом захисту порушених прав та інтересів позивача в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 162). Під час розгляду судової справи судом також не встановлені певні особи, дії яких є протиправними, тому у суду відсутні підстави для винесення окремої ухвали із зазначених обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати дії Севастопольської міської державної адміністрації по відкриттю автобусного маршруту загального користування №16-А шляхом призначення тимчасового перевізника ПП „Фірма „Еол” протиправними.
3. Визнати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 січня 2008 року №02р «Про призначення тимчасового автомобільного перевізника на автобусному маршруті № 16-А „вул.Косарєва - пл.Ушакова”»нечинним.
4. В частині позовних вимог про зобов'язання Севастопольської міської державної адміністрації продовжити термін дії договору на надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті № 16 між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ “Севастопольська транспортна компанія” провадження закрити.
5. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя С.А. Рибіна
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
06.04.2009.
Розсилка:
1. ТОВ “Севастопольська транспортна компанія” (вул. Харківська, 3, місто Севастополь, 99003)
2. Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011),
3. ПП “Фірма Еол” (проспект Генерала Острякова, 147-17, місто Севастополь, 99055)
4. Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
5. Справа