36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.03.2009 Справа №3/78-08
м. Полтава
За позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма НФ ЛТД”, 36008, м. Полтава, вул. Гаражна, 5/7
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ Компанія „Селіон”, 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5
про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором №12-С від 18.01.2006р., укладеного між ТОВ „Фірма НФ ЛТД” та ТОВ „Компанія „Селіон” щодо купівлі-продажу брухту чорних металів на загальну суму 2 223 136, 00 грн.
Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Секретар судового засідання КВІТА Олена Тарасівна
Представники:
від позивача -Савченко Л.А. ( див. журнал судового засідання)
від відповідача 1 -Бакланов Д.В. ( див. журнал судового засідання)
від відповідача 2 -відсутні
Постанова винесена після перерви, оголошеної в судовому засіданні 9 вересня, 9 жовтня, 4 грудня 2008 року та 20 січня 2009 року в порядку ст. 150 КАС України в реагування на процесуальні клопотання сторін про надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналах судового засідання.
19.03.2009р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору: Розглядається позов про: (1) визнання недійсним господарського зобов'язання ТОВ «Компанія «Селіон»та ТОВ «НФ ЛТД», які виникли на підставі договору поставки №12-С від 18.01.2006р. та додаткових угод №1,2,3,4,5,6,7, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України, (2) застосування наслідків нікчемної угоди та стягнути з ТОВ «НФ ЛТД»на користь Держави еквівалент вартості отриманих товарів на суму 2 233 136, 00 грн. (3) стягнення з ТОВ «Компанія «Селіон»в доход Держави грошові кошти отримані від ТОВ «НФ ЛТД», як оплата вартості поставленого товару (брухту та відходів чорного металу, відповідно специфікацій) на суму 2 233 136,00 грн. (в редакції заяви про часткову зміну позовних вимог від 09.10.2008р. №11051/9/10-122, вх.№17156 від 09.10.2008 р.).
Відповідач-І вимоги позивача відхилив за мотивами відзиву на позов від 19.01.2009р. №02.
Відповідач-ІІ представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду щодо відзиву на позов не виконав, ухвали суду про порушення провадження, відкладення, судові повістки, які були надіслані судом за юридичною адресою останнього, повернуті поштою з відмітками «адресат не розшуканий», «неповна адреса», «знайдено в пошкодженому стані»тощо.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та першого відповідача, оцінивши надані докази, суд-
При проведенні виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «НФ ЛТД»м. Полтава з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р., матеріали за якою набрали форму акту № 2301/23-8/23808733 від 15.11.2007 р., позивачем було виявлено, що між ТОВ «Компанія Селіон», м. Київ (постачальник) та ТОВ «Фірма НФ ЛТД»м. Полтава (покупець) 18.01.2006 р. був укладений договір №12-С, предметом якого є поставка брухту та відходів чорних металів відповідно до специфікацій.
Такі специфікації контрагенти підписали в вигляді додаткових угод ( №1 від 03.03.2006р. на суму 51 236, 04 грн., №2 від 13.03.2006р. на суму 150 755,56 грн., №3 від 31.03.2006р. на суму 59 996,18 грн., №4 від 06.04.2006р. на суму 996,00 грн., №5 від 20.04.2006р. на суму 990,00 грн., №6 від 24.04.2006р. та №7 від 18.05.2006р. на суму 1 020,00 грн.) до основного договору з визначення найменування товару, його виду, одиниці виміру, ціни за одну тону.
Сторони за договором виконали свої зобов'язання, що підтверджено оформленими постачальником та виданими покупцю накладними, приймально-здавальними актами, сертифікатами походження товару та податковими накладними, які в копіях надані суду позивачем-податковою та залучені до матеріалів справи. Всього покупцю за договором було поставлено товару на загальну суму в 2 233 136,00 грн. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем -ТОВ «НФ ЛТД»здійснені в безготівковому порядку на всю суму поставки, про що засвідчують платіжні доручення: №313 від 03.03.2006р., №361 від 13.03.2006р., №387 від 21.03.2006р., №448 від 31.03.2006р., №488 від 06.04.2006р., №505 від 12.04.2006р., №545 від 14.04.2006р., 3569 від 20.04.2006р., №581 від 26.04.2006р., №620 від 04.05.2006р. та №654 від 10.05.2006р., що залучені в копіях до матеріалів справи.
Не спростовуючи факту виконання контрагентами зазначеної угоди своїх договірних зобов'язань, позивач -податкова служба, з посиланням лише на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р. (справа №2-4246), за яким був визнаний недійсним Статут ТОВ «Компанія Селіон»від 06.12. 2005р., свідоцтво про державну реєстрацію від 06.12.2005р. та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 29.12.2005р. з моменту внесення до реєстру платників ПДВ, та на положення Роз'яснення ВГС України № 02-5/111 від 12.03.99 р. та Постанову Пленуму ВГС України № 1056 від 25.07.02 р., робить висновок про те, що у відповідності до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання по спірній угоді між відповідачами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Дійсно, відповідно приписам ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З аналізу наведеної норми випливає, що кваліфікуючою ознакою для її застосування є обов'язковість протиправності мети у учасників (учасника) господарського зобов'язання.
Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди за відомо суперечній інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, а саме - вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача 1 або відповідача 2 за відповідну злочинну дію - позивач суду не надав.
В адміністративному позові, як і в судовому засіданні представник позивача наполягає на тому, що спірна угода (господарське зобов'язання) була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, проте позивач не довів факт несплати відповідачами податкового зобов'язання за результатами виконання спірної угоди у відповідних податкових періодах.
Відповідно п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( зі змінами і доповненнями) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. В п. 4.3 ст.4 Закону України №2181-ІІІ передбачені випадки визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання за непрямими методами.
Згідно із матеріалами справи, перевірка ТОВ «Компанія Селіон», м. Київ контролюючими органами на протязі 2006р. не проводилась, визначення суми податкового зобов'язання підприємству не здійснювалось.
Другий контрагент за спірною угодою -ТОВ «НФ ЛТД»є належним платником податків і при перевірці його позивачем, матеріали за якою є викладкою акту від 15.11.2007р., будь яких відхилень в звітності щодо податків під час взаємовідносин з ТОВ «Компанія Селіон»не встановлено.
Сама по собі угода про поставку дружбу та відходів чорних металів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключений із цивільного обігу та не було й інших законодавчих обмежень стосовно його поставки чи купівлі-продажу.
Слід зазначити, що наявність протиправного умислу при вчиненні господарського зобов'язання не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів господарюючого суб'єкта - сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Ні до позову, ні в судовому засіданні позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Компанія Селіон», м. Київ виключене з ЄДРПОУ.
У відповідності до ст. 71 КАС України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За викладеного, вимоги позивача про визнання спірного господарського зобов'язання недійсним як такого, що укладено з метою, суперечною інтересам держави, не підтверджені допустимими доказами, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Крім того, при зверненні до суду із даним позовом ДПІ у м. Полтаві не врахувала наступне :
Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 р., до якої в позові відсилається ДПІ стосується норм матеріального права, які втратили чинність як на момент укладення сторонами спірної угоди, та і на момент вчинення ними дій на її виконання, а тому не може розповсюджуватися на майбутнє.
Що стосується другої частини вимог -застосування наслідків нікчемної угоди, то вони заявлені в супереч першій частині вимог, за якою позивач просить визнати недійсним в судовому порядку господарське зобов'язання, а нікчемний правочин ( за визначенням ч.2 ст. 215 ЦК України) є недійсним правочином в силу закону і його недійсність судом не вимагається. Це -по-перше.
По-друге, санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 цього кодексу, необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування (ухилення) від сплати податків.
Належні докази щодо наявності умислу з зазначеною метою податковою-позивачем не забезпечені.
Крім того, санкції за цією нормою (ч. 1 ст. 208 ГК України) є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, визначених ст. 250 ГК України.
Виходячи з викладеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Повний текст постанови виготовлено 20.03.2009р.
Примітки :
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.