29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" квітня 2009 р. Справа №20/8-НА
За позовом закритого акціонерного товариства «Октант», м. Хмельницький
до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року.
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кузьменко І. О.
Представники:
Від позивача - Шеремета В. В. -за довіреністю № 76 від 04.02.2009р.
Від відповідача - Вірьовкін В. І. -за довіреністю № 3212/9/10 від 06.02.2008р.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суть спору :
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 667315 грн., з яких за основним платежем 443800 грн., за штрафними санкціями - 223515 грн., з посиланням на п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначає, що позивачем з метою фінансування будівництва укладались із пайовиками-інвесторами у будівництво, якими є фізичні і юридичні особи (в договорі - Клієнт) до 01.01.2004 року у відповідності до Закону України «Про інвестиційну діяльність», Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, договори дольового інвестування у житлове будівництво, на будівництво житла останніми.
Згідно даних Договорів внесені пайовиками кошти та передані на будівництво матеріали не переходять у власність Позивача (в договорі - Підприємство), а переходять лише в його управління для виконання умов цього договору (п. п. 1.1 Договорів). Крім того, згідно з п. п. 1.6 договорів до Підприємства не переходить право власності на об'єкт будівництва (квартиру, гараж тощо), а він залишається власністю пайовика.
Відповідно до п. п. 7.1 Договору, після здачі будинку державній комісії Підприємство видає Клієнту довідку про завершення останнім фінансування для оформлення права власності на об'єкт інвестування.
Тобто, укладені договори інвестування у будівництво будинку з вбудовано-прибудованим магазином, офісними приміщеннями та підземними гаражами не передбачають переходу права власності на майно (кошти) Клієнта перераховані у формі інвестицій. При одержанні майна та коштів у ЗАТ «Октант»виникають боргові зобов'язання перед інвесторами. Зазначені боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею після завершення будівництва інвесторам документів для оформлення права власності на відповідну частину будинку.
Таким чином, діяльність ЗАТ «Октант»по залученню коштів або матеріалів інвесторів у довірче управління відноситься до операцій, що оподатковуються згідно ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто відповідно до спеціального режиму оподаткування, що передбачений вказаною нормою. Аналогічний режим оподаткування передбачений також п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оподаткування операцій, які проводились ЗАТ «Октант»здійснюється наступним чином:
- на дату перерахування коштів від пайовиків до ЗАТ «Октант»в останнього не виникає податкового зобов'язання;
- ЗАТ «Октант»збільшує податковий кредит в момент перерахування коштів іншим організаціям за будівельні матеріали, виконанні роботи, наданні послуги тощо;
- податкові зобов'язання ЗАТ «Октант»збільшує в момент передачі об'єкта фінансування пайовикам.
Тобто, протягом перевіряємого періоду в ЗАТ «Октант»не виникало податкового зобов'язання з податку на додану вартість з коштів отриманих від інвесторів в якості фінансування будівництва.
Таким чином, оскільки право власності на кошти, перераховані пайовиками (Клієнт) на будівництво не переходить до позивача, то в податкових деклараціях з ПДВ товариство відображало лише ту частину коштів, яка перейшла у власність за іншими видами діяльності підприємства. Підприємство не відображало в декларації з ПДВ операції з надання послуг, відповідно до п. 5.1.20 ст. 5 Закону, положення якого діють у випадках, коли будівництво житлових будинків розпочато до 01.01.2004 року та фізичними особами сплачено дольових внесків не менше 30% від загальної вартості житла, адже не було об'єкта оподаткування по вказаним операціям при перерахуванні коштів Клієнтом на рахунок Підприємства.
Позивач також, вважає помилковим посилання ДПІ у м. Хмельницькому на невиконання ЗАТ «Октант»п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону, оскільки право власності на грошові кошти, які надходять від пайовиків на будівництво, не переходить до ЗАТ «Октант», у зв'язку із чим останні не можуть бути об'єктом оподаткування та відповідно і базою оподаткування податком на додану вартість.
При надходженні грошових коштів від інвесторів на фінансування будівництва на рахунок ЗАТ «Октант», у останнього не виникають податкові зобов'язання по ПДВ на дату зарахування коштів, а тому невиконання п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону не може мати місце.
Зважаючи на те, що господарська діяльність пов'язана лише з операціями, які оподатковуються податком на додану вартість, операції ж з фінансування будівництва не оподатковуються в момент зарахування коштів, як зазначено вище, то застосування податковим органом п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону, який передбачає розподіл податкового кредиту між операціями які оподатковуються та не оподатковуються, є безпідставним, а тому порушення вказаного пункту вважає відсутнім.
Крім того, в п. 3 розділу 3.1.5. «Податок на додану вартість»Акту вказано, що Позивачем в порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону віднесено до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 3801,00 грн.
Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки в акті перевірки не вказано, яка саме операція не підтверджена податковою накладною, зважаючи на що у Позивача відсутня можливість довести зворотнє.
З приводу порушення вказаного в п. 4 розділу 3.1.5 «Податок на додану вартість»Акту, а саме щодо порушення п. 8.4 Закону, ЗАТ «Октант»зазначає, що вказаний пункт застосовується в разі коли платник податків здійснює комісійну торгівлю (право власності на туристичний продукт не переходить до платника податків) туристичним продуктом. В даному ж випадку, як вбачається з Акту перевірки, ЗАТ «Октант» придбавав такий туристичний продукт з метою використання в подальшій господарській діяльності, а тому оподаткування таких операцій здійснювалось на загальних підставах.
ЗАТ «Октант»не може також погодитись з порядком визначення підприємству в податковому повідомленні-рішенні № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 штрафних санкцій.
З посиланням на п. 1.2, п. 1.5 ст. 1, п. «б»п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначає що дані норми Закону № 2181 свідчить про те, що підставою для нарахування штрафної санкції є визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків. Відповідно, на суму податкового зобов'язання застосовуються штрафна санкція за кожний податковий період установлений для такого податку враховуючи вимоги п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення, штрафна санкція в розмірі 223515,00 грн. податковим органом застосована на підставі встановлених актом перевірки порушень у зв'язку з донарахуванням податкового зобов'язання в сумі 443800,00 грн., тобто без врахування суми донарахованого податкового зобов'язання контролюючим органом, за підставами визначеними п. п. «б»п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181, адже, якщо сума донарахування становить 443800,00 грн., то навіть якщо застосовано 50% від суми донарахування, сума штрафу становитиме 221900,00 грн., тобто на 1615,00 грн. більше ніж це передбачено Законом № 2181.
Відповідач проти позову заперечує мотивуючи тим, що посилання позивача на те, що правовідносини між товариством та фізичними і юридичними особами, за кошти яких велося будівництво житлових та нежитлових приміщень, фактично регулюються законом № 334/94-ВР і вимоги лише цього закону необхідно враховувати при визначені дати виникнення податкових зобов'язань є помилковими та такими що не відповідають ні фактичним обставинам господарських правовідносин, ні сутності застосування як норм вказаного закону, так і норм закону № 168/97-ВР
Закон № 168/97-ВР є спеціальним законом з оподаткування, що встановлює вимоги та визначає базу оподаткування ПДВ. Відповідно нормативний акт на який посилається позивач, в дійсності регулює податкові питання щодо іншого об'єкту оподаткування - податку на прибуток.
Звертає увагу суду, що одночасно платник податку не заперечує правомірність визначення податку на прибуток, в частині включення до валових витрат грошових коштів, що надходили від громадян та організацій, на виконання договорів. В той час по таких сумах коштів безпідставно заперечується навіть сам факт наявності об'єкта оподаткування ПДВ, а саме по першій події.
Щодо тверджень позивача відносно правомірності користування товариством пільгою по ПДВ, то надані ним дані засвідчили, що окремими фізичними та юридичними особами станом на 01.01.04р. не перераховані взагалі грошові кошти, або перераховані в розмірі меншому, ніж 30 відсотків від визначеної вартості житла, (нежитлових приміщень). У вказаних випадках підприємство порушило вимоги п. п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5, п. п. 6.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.06.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1782-ІV «Про внесення змін до Закону № 168/97-ВР».
Вимоги, про підставність віднесення до податкового кредиту ПДВ від туристичної діяльності, з посиланням на те що право власності на туристичну послугу не перейшло до платника податків (ЗАТ «Октант»), є безпідставними твердженнями, оскільки у відповідності з вимогами п. 8.4 ст. 8 Закону «Про ПДВ», базою оподаткування для операцій що здійснюються турагентами є комісійна винагорода що нараховується (виплачується) туроператором, іншим постачальником послуг на користь такого турагента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту, туристичних послуг. Фактично, у перевіреному періоді товариство, в якості турагента отримало від туроператорів податкові накладні та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ що були вже включені до вартості придбаних туристичних послуг від 12-ти туроператорів на загальну суму 2310,31 грн.
Відповідно, товариством не в повному обсязі включено до об'єкта оподаткування ПДВ ряд операцій по поставці товарів (послуг), а саме нежитлових приміщень на загальну суму 680688 грн. в будинку за адресою: вул. Проскурівська, 58 по 21-му договору що привело до заниження податкових зобов'язань на 136137,00 грн.
Вказані факти заниження об'єктів оподаткування у кожному випадку підтверджувались наданими товариством податковими накладними, їх реєстрами, банківськими виписками, картками рахунків, інформацією договорів (ціна, стан перерахувань на окремі дати), розрахунками, письмовими поясненнями посадових осіб товариства.
Думка позивача, про невірне застосування вимог до підрахунку та подальшого визначення сум штрафної (фінансової санкції) є невірною, оскільки податковий орган, за кожен податковий період, в якому виявлено недоплати, визначення та нарахування проводив у відповідності з вимогами п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, п. 6.1.3 та вимог наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»від 17.03.01р. № 110 з наступними змінами та доповненнями.
Підставність визначення об'єктів оподаткування та застосування вимог податкового законодавства, а саме визначення податкових зобов'язань на загальну суму 667315 грн., в тому числі за основним платежем - 443800 грн. та штрафні санкції - 223516 грн., підтверджується зібраними в процесі перевірки доказами, в тому числі і розрахунками укладеними з участю посадових осіб платника. Просить в позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
ДПІ у м. Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку закритого акціонерного товариства «Октант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року про що складено акт перевірки № 3933/23-4/30145299 від 26.06.2007 року.
В акті перевірки зазначено що у періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання користувався пільгою по ПДВ згідно п. п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. та п. 2 прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 № 1782-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»в частині звільнення від оподаткування ПДВ коштів, що надходили на виконання договорів щодо поставки житла у разі коли до 01.01.2004р. житло було передане у власність покупця або були розпочаті роботи з будівництва такого житла під зобов'язання покупця або інвестора, та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж тридцять відсотків від вартості загальної площі такого житла. За період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р. обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ становить 3315853 грн., сума несплаченого ПДВ складає 663170 грн. Проте в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди обсяги операцій, що звільнені від оподаткування платником не відображені, звіт про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності до ДПІ у м. Хмельницькому не подавався.
Перевіркою встановлено та зазначено в акті перевірки, що ЗАТ «Октант»в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР не в повному обсязі включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів, робіт, послуг в результаті чого, занижено об'єкт оподаткування ПДВ в сумі 201540 грн. та завищено об'єкт оподаткування на 1083610 грн., в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 40308 грн. та завищено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 216722 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Октант»в порушення п. п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168, п. 2 прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 року № 1782-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», користувалось пільгою по податку на додану вартість в частині звільнення від оподаткування ПДВ коштів, що надходили на виконання договорів щодо поставки житла, будівництво якого розпочатого до 01.01.2004 року, однак окремими інвесторами проведено оплату в розмірі меншому, ніж 30% від вартості житла. В перевіряємому періоді на виконання таких договорів надійшли кошти в сумі 1187305 грн. Вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 197884 грн. Крім цього підприємством застосовувалась вищевказана пільга по ПДВ по пайових договорах по продажу нежитлових приміщень, а саме торговельних приміщень та автостоянок. Вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за перевіряємий період на 97343 грн. Підприємством застосовувалась вищевказана пільга по ПДВ і по виконанню пайових договорів по продажу житла 2-ої черги в житловому будинку за адресою вул. Подільська 58, по якому будівництво станом на 01.01.2004 року не було розпочато. Вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за перевіряємий період на 81427,38 грн.
Також перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, підприємством не включено до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг для використання в господарській діяльності та підтвердженого податковими накладними в сумі 189439 грн., що призвело до заниження податкового кредиту у відповідних періодах на суму 189439 грн.
В порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР, ЗАТ «Октант»віднесено до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, що не підтверджені податковими накладними в сумі 4983 грн., що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, липень 2006 року та березень 2007 року всього на суму 4983 грн. Вищезазначене порушення виникло в результаті звірки задекларованих сум податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах в деклараціях з ПДВ та реєстрів отриманих податкових накладних.
Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла після 31.03.2005 року) підприємством віднесено суми ПДВ по придбаних туристичних продуктах від туроператорів (турагентів) до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди, що призвело до завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період на 2310 грн.
Також, ЗАТ «Октант»в порушення п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, не проводився розподіл сум ПДВ, що підлягають включенню до складу податкового кредиту, включених до вартості придбаних товарів, робіт, послуг, які використовуються як в операціях звільнених від оподаткування ПДВ (згідно п. п. 5.1.20 Закону України «Про ПДВ»), так і в операціях, які підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, що призвело до завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період на 266801 грн.
Перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством не в повному обсязі включено до об'єкту оподаткування ПДВ операції з поставки товарів (робіт, послуг), а саме передачу замовникам нежитлових приміщень на виконання укладених договорів, що знаходяться в будинку за адресою по вул. Проскурівській, 58 на суму 680688 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за перевіряємий період на 136139 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому 09.07.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 667315 грн., в тому числі за основним платежем 443800 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією 223515 грн.
ЗАТ «Октант»оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м. Хмельницькому. За наслідками розгляду первинної скарги ДПІ у м. Хмельницькому прийнято рішення від 17.08.2007 року № 30135/10/25-025, яким вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
За наслідками розгляду повторної скарги ДПА у Хмельницькій області прийнято рішення № 16652/с/25-036 від 05.10.2007 року, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його протиправним та скасувати.
Ухвалою суду від 13.03.2008 року провадження у справі № 20/8-нА зупинялось у зв'язку з призначенням судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, проведення якої було доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На розгляд експертизи ставились наступне питання : Чи підтверджується документально обґрунтованість висновку ДПІ у м. Хмельницькому, що зазначений в акті виїзної планової перевірки № 3933/23-4/30145299 від 26.06.2007 року про заниження ЗАТ «Октант»чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 443800 грн. у зв'язку з порушенням п. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.3, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами експертного дослідження, судовим експертом складено експертний висновок № 570 від 25.12.2008 року, у розділі ІІІ «заключна частина» якого зазначено :
В результаті дослідження представлених документів по ЗАТ «Октант»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року документально та нормативно підтверджується невиконання п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 136137,60 грн.; невиконання п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»в частині заниження податкового кредиту в сумі 189439 грн., завищення податкового кредиту в сумах 4983 та 2310 грн.; Документально та нормативно не підтверджується заниження податку на додану вартість в сумі 443800 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Актом перевірки позивача, відповідачем встановлено, що в порушення п. п. 5.1.10 п. 5.1 ст.5, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 4.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»ЗАТ «Октант» занижено суму податку на додану вартість на 443800 грн.
Зазначений висновок відповідача суд вважає необґрунтованим та документально не підтвердженим з врахуванням наступного.
Перевіркою визначено заниження податку на додану вартість за рахунок порушення ЗАТ «Октант»п. 5.1.20 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Пунктом 5.1.20 ст. 5 Закону передбачено, що звільняється від оподаткуванням ПДВ поставка житла (об'єктів житлового фонду), крім її першої поставки. Донарахована сума ПДВ визначена від суми грошових коштів, отриманих ЗАТ «Октант»по договорах про дольове інвестування у будівництво, а не оплати вартості новозбудованого житла при переході його у власність покупця.
При перевірці податковим органом відповідно до п. п. 7.4.2 та 7.4.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено висновки, що підприємством придбані товарно-матеріальні цінності використовуються як в оподаткованих операціях так і в неоподаткованих операціях податком на додану вартість, а тому до суми податкового кредиту перевіркою включається частка сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей, яка відповідає частці використання таких товарів, робіт , послуг в оподаткованих операціях звітного періоду.
Судом враховується, що відповідно до експертного дослідження (експертний висновок № 570) судовим експертом обґрунтувати частки сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей, яка відповідає частці використаних таких товарів в оподаткованих операціях звітного періоду, визначених перевіркою ДПІ в додатках № 7, 28, 19, не видається за можливе, оскільки перевіркою не надано розрахунку часток.
Відповідно до декларацій з податку на додану вартість ЗАТ «Октант»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року встановлено, що рядок 3 «операції, що не є об'єктом оподаткування»та рядок 4 «операції, які звільнені від оподаткування»підприємством не заповнені, тобто підприємство не відображало в декларації операції, які неоподатковуються податком на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Октант»та фізичними і юридичними особами до 01.01.2004 року укладено договори про дольове інвестування у будівництві шляхом залучення коштів або матеріалів клієнта у довірче управління. ( п.1.1 договору).
Зазначене підтверджується і перевіркою (таблиці 6, 7, 8 акту перевірки).
Відповідно до укладених договорів, внесені клієнтами кошти та передані ними будівельні матеріали не переходять у власність підприємства, а передаються лише у довірче управління для виконання умов договорів по дольовому фінансуванню будівництва. (п.1.2 договору).
До підприємства не переходить право власності на об'єкт інвестування (нежитлове приміщення), а він залишається у власності клієнта (п.1.6 договору).
При цьому, Підприємство має право довірити виконання умов (повністю або частково) цього Договору третім особам (п. 2.2.4 Договору).
Клієнт зобов'язується сплатити підприємству комісійний збір на покриття збитків по розрахунково-касовому обслуговуванню на користь банку, обслуговуючої сторони у розмірі 0,3% від суми зданої готівки при інвестуванні, витрати на оформлення права власності на об'єкт інвестування. (п.3.1.4 договору).
Підприємство зобов'язується виконувати функції з управління коштами та матеріалами, переданими клієнтами на будівництво об'єкта інвестування, вчиняти інші дії з організації будівництва та внутрішнього облаштування об'єкта інвестування, а також сприяти оформленню права власності на нього на умовах передбачених цими договорами у ІV кварталі 2008 року, при умові дотримання клієнтом порядку та строків інвестування. (п. 3.2.1 договору).
Після здачі будинку державній комісії підприємство надає клієнту довідку про завершення останнім фінансування об'єкту інвестування на оформлення права власності на нього. (п. 7.1).
Всі питання про відчуження за вимогами відповідних державних органів коштів, інвестованих клієнтом в житлове будівництво вирішується відповідно до діючого законодавства України. (п. 7.2 договору).
Таким чином, укладені договори про дольове інвестування у будівництво не передбачають переходу права власності на об'єкт інвестування до ЗАТ «Октант». При одержанні матеріалів та коштів від клієнтів у підприємства виникають боргові зобов'язання перед Забудовниками. Зазначені боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею після завершення будівництва Забудовникам документів для оформлення права власності на відповідну частину будинку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що діяльність позивача по залученню коштів або матеріалів Забудовника у довірче управління відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями оподаткування яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків у довірче управління, що не передбачають переходу права власності на таке майно з урахуванням положення п. 7.9.6 ст. 7 даного Закону.
У випадку, коли платник податку здійснює діяльність по придбанню товарів, робіт, послуг по дорученню і за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів в інтересах продавця таких товарів, робіт, послуг, або поставка інших видів компенсації вартості таких товарів, робіт, послуг, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів, результатів робіт, послуг довірителю. При цьому, довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів, перерахованих повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту в податковий період отримання товарів, робіт, послуг, отриманих довірителем по його дорученню.
Таким чином, оподаткування операцій з поставки товарів, робіт, послуг податком на прибуток у рамках п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тотожно оподаткуванню податком на додану вартість операцій з поставки товарів, робіт, послуг, відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність у межах договорів комісії, поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товару від імені та за дорученням іншої особи без передавання права власності на такі товари , базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.
У разі, коли платник податку здійснює діяльність з придбання товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця товарів або інших видів компенсації вартості таких товарів, робіт, послуг, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передавання таких товарів довірителю. (п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про ПДВ»).
Отже, отримані кошти від пайовиків, забудовників, інвесторів оподатковуються на всю суму коштів, але не в період отримання таких коштів, а в період передачі пайовикам, забудовникам, інвесторам результатів будівельних робіт. Податковий кредит виникає на всю суму, перераховану іншим учасникам будівельного процесу.
Судом також враховується, що експертом у висновку судово-економічної (бухгалтерської) експертизи № 570 від 25.12.2008р., зазначено, що поступлення грошових коштів від дольовиків по ЗАТ «Октант»обліковуються по кредиту рахунку 48.0 «Цільове фінансування»по кожному клієнту. Облік цих внесків здійснюється методом накопичення до повної сплати вартості частини будинку відповідно до договору. За період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року по бухгалтерському рахунку 48.0 «Цільове фінансування»відображено лише поступлення грошових коштів від клієнтів (кредитовий оборот), використання грошових коштів (дебетовий оборот) не відображено. По дебету рахунку 48 відображено лише повернення коштів у зв'язку з розірванням договору інвестування у будівництво, у тому числі 31.10.2006 року - 500000 грн., 29.12.2006 року - 500000 грн., 31.01.2007 року - 50000 грн., 09.02.2007 року - 200000 грн., 29.03.2007 року - 500000 грн.
Станом на 01.04.2007 року по рахунку 48.0 «Цільове фінансування»по ЗАТ «Октант»рахується кредиторська заборгованість у сумі 46028296,92 грн., тобто заборгованість підприємства перед клієнтами.
За період з липня 2006 року по березень 2007 року ЗАТ «Октант»передано збудовані магазини в житловому будинку по вул. Проскурівська, 45 по актах прийому передачі на загальну суму 816825,60 грн., у тому числі ПДВ 136137,60 грн., а тому станом на 01.04.2007 року по рахунку 48 «Цільове фінансування»на дану суму завищено заборгованість перед клієнтами. Документально і нормативно підтверджується невиконання п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 136137,60 грн., згідно вищезгаданих актів.
Відображення господарських операцій, пов'язаних з будівництвом за рахунок грошових коштів клієнтів в ЗАТ «Октант»не суперечить вимогам Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за № 893/4186, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року.
Оскільки право власності на грошові кошти, які надходять від клієнтів на будівництво, не переходить до ЗАТ «Октант», то вони і не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так як продажу або передачі у власність новозбудованого об'єкту фізичним особам або юридичним особам для його використання підприємством не проводилося, за винятком актів виконаних робіт на суму 816825,60 грн., у тому числі ПДВ -136137,60 грн.
При поступленні грошових коштів від клієнтів на фінансування будівництва на рахунок ЗАТ «Октант», у товариства не виникають податкові зобов'язання по ПДВ на дату зарахування коштів.
Підприємство не відображало в декларації з ПДВ операції звільнені від оподаткування відповідно до п. 5.1.20 ст. 5 Закону України «Про ПДВ».
Оскільки податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, відображених в деклараціях ЗАТ «Октант»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, визначені по господарських операціях , які оподатковуються податком на додану вартість , то застосування п. 7.4.2, 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає розподіл податкового кредиту між операціями які оподатковуються та неоподатковуються, є безпідставним , а тому порушення даних пунктів експертним дослідженням не встановлено.
Перевіркою ДПІ стверджується, що Законом України від 15.12.2005 року № 3201-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 14.01.2006 року, заборонено залучення коштів для фінансування будівництва по пайових договорах.
За змістом п. 1 та п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, даний Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Цивільний та Господарський кодекси України, що набрали чинності з 01.01.2004 року, не містять положень та правових механізмів, які зобов'язували б суб'єктів господарювання додатково врегулювати раніше врегульовані правові відносини шляхом розірвання діючих та укладення нових або внесення змін до укладених раніше договорів та угод.
Оскільки договори про дольове інвестування у будівництві укладені ЗАТ «Октант»з клієнтами до 01.01.2004 року, то дія даного закону не може поширюватися на господарські відносини, обумовлені вищезгаданими договорами.
Судом враховується також і позиція Міністерства юстиції України викладена в листі від 05.04.2006 року № 19-5-195 «Щодо надання роз'яснень законодавства відносно фінансування та будівництва житла»відповідно до якої, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, дія Закону України від 15.12.2005 року № 3201 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності (з 14.01.2006 року). А тому до договорів про пайову участь у спорудженні об'єктів будівництва, укладених до 14.01.2006 року не може бути застосовано положення частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом враховується також, що податковим органом при перевірці та судово-експертним висновком встановлено, що при співставленні даних декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року з даними реєстрів отриманих податкових накладних по ЗАТ «Октант»встановлено завищення податкового кредиту у сумі 4983 грн. та заниження податкового кредиту у сумі 189439 грн., що документально підтверджується.
Крім того, підтверджується і невиконання позивачем вимог п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» по операції з придбання туристичних продуктів від туроператорів, що привело до завищення податкового кредиту по ПДВ за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року у сумі 2310 грн.
Відповідно, по ЗАТ «Октант»за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р. документально та нормативно підтверджується : невиконання п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 136137,60 грн.; невиконання п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»в частині заниження податкового кредиту у сумі 189439 грн., завищення податкового кредиту у сумах 4983 грн. та 2310 грн., тобто 136137,60 + 4983 + 2310 - 189439 = - 46008,40 грн., зменшується об'єкт оподаткування податком на додану вартість на дану суму.
Враховуючи зазначене, висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 443800 грн. є безпідставним.
Щодо донарахування ДПІ у м. Хмельницькому штрафної санкції в розмірі 223515 грн. відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд зазначає, що у відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону, податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У відповідності до п. „б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях
Штрафною санкцією (штрафом), в розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Аналіз зазначених норм Закону свідчить про те, що підставою для нарахування штрафної санкції є визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків. Відповідно, на суму податкового зобов'язання застосовуються штрафна санкція за кожний податковий період установлений для такого податку враховуючи вимоги п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.
Оскільки сума основного зобов'язання, яка визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0000093500/0/5447 в розмірі 443800 грн. не підтверджується обставинами справи, безпідставним буде і застосування штрафної санкції та таку суму податкового зобов'язання.
Зважаючи на викладені обставини та враховуючи висновок судово-бухгалтерської експертизи № 570 від 25.12.2008р., суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 18.05.2006 року обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259 Кодексу адміністративного судочинства України, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов закритого акціонерного товариства «Октант», м. Хмельницький до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000093500/0/5447 від 09.07.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 667315 грн., з яких за основним платежем 443800 грн., за штрафними санкціями - 223515 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Октант»(м. Хмельницький, вул. Свободи, 36, код 30145299) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій