29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" лютого 2008 р.
Справа № 11/7811
За позовом Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м. Київ
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Поділля" м. Хмельницький
про стягнення 126 602, 74 грн.
Суддя Радченя Д.І.
Представники сторін:
Від позивача - Давидчук Р.В. -представник за довіреністю №16181-07 від 08.10.2007 року.
Від відповідача - Галайко Ю.В. - представник за довіреністю №1 від 25.10.2007р.
Позивач -ВАТ “Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ “Леон-Поділля” на свою користь заборгованості в розмірі 126 602, 74 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 05.04.2005р. договору комісії, за №11/05, з яких 125 000, 00 грн. сума основного боргу, 750,00 грн. сума індексації від суми боргу та 852, 74 грн. сума 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 19.10.2007 року порушено провадження у справі № 11/7811. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи сторонам направленні рекомендованими листами.
Розгляд справи відкладався для надання можливості сторонам врегулювання спору в добровільному порядку.
В судовому засіданні 28.02.2008р. представником позивача надано суду платіжні доручення про сплату відповідачем суми основного боргу.
Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
05 квітня 2005 року між ВАТ “НАК "Украгролізинг" (комітент) та ТОВ “Леон-Поділля” (комісіонер) укладено договір комісії, за №11/05.
У відповідності до умов даного договору комісіонер (відповідач) зобов'язався за дорученням комітента (позивача) за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого іменні один або декілька правочинів щодо придбання с/г техніки за ціною не вище узгодженої сторонами в додатку №1 до цього договору, а саме агрегату передпосівного обробітку грунту АПБ-6 виробництва ВАТ “Шепетівський завод культиваторів”, в кількості 4 одиниці, загальною вартістю 125 000, 00 грн., в строки до 01.10.2005р.
Згідно п. 9 договору, відповідач зобов'язався укласти від свого іменні договір з продавцем на продаж останнім виробів, передати позивачеві на підставі акту приймання-передачі товар та після виконання своїх безпосередніх обов'язків представити позивачу звіт і передати йому всі одержанні по виконаному дорученню документи.
Позивач в свою чергу зобов'язався у місячний термін з моменту укладення даного договору перерахувати платіжним дорученням відповідачу кошти в сумі 125000,00 грн. (п. 11 договору).
На виконання умов даного договору позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 125000,00 грн., підтвердженням чого виписка з особового рахунку позивача.
01 жовтня 2005 року сторонами підписано додатковий договір за №1 до договору комісії від 05.04.2005р. №11/05, яким продовжено дію договору до 29 вересня 2006 року.
21 грудня 2005року сторонами підписано додатковий договір№2 до договору комісії від 05.04.2005р. №11/05, яким внесено зміни до п. 15 договору, а саме що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.03.2008р..
Відповідачем не виконано умови договору - не куплено обумовлену Договором техніку.
16.06.2007 року відповідачу направлено претензію щодо розірвання Договору комісії 11/05 від 05.04.2005 року з вимогою в десятиденний строк перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача сплачені останнім кошти та додатково сплатити штраф в розмірі 125000,00 грн., який передбачений п. 12 Договору, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення. В результаті цього за відповідачем рахується борг перед позивачем в сумі 125 000,00 грн.
25 лютого 2008 року відповідачем проведено повну сплату боргу в сумі 125 000, 00грн., підтвердженням чого є платіжне доручення №634, а також платіжне доручення №635 про відшкодування відповідачем позивачу судових витрат в сумі 1385, 00 грн.
Окрім цього, як стверджує позивач, обов'язок по поверненню коштів у Відповідача настав 07.07.2007 року, тобто через 20 днів з дня надсилання претензії Відповідачу, у строк, який передбачений ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, тобто через 20 днів. А від так, з 07.07.2007 року у Відповідача виникло перед Позивачем грошове зобов'язання, яке полягає в необхідності повернення отриманих коштів за Договором комісії.
Відповідно до ч. 2, яка передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення відповідачу 750, 00 грн. індексації від суми боргу та 3% річних з простроченої суми в розмірі 852, 74 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.
Наявними в матеріалах справи доказами (платіжним дорученням) підтверджується виконання відповідачем своїх обов'язків.
Відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Що ж до нарахованої позивачем до стягнення відповідачу 750, 00 грн. індексації від суми боргу та 3% річних з простроченої суми в розмірі 852, 74 грн., суд, враховуючи, що відповідно до додаткового договору за №1 до договору комісії від 05.04.2005р. №11/05, яким продовжено дію договору до 29 вересня 2006 року, кінцевий термін повернення відповідачем коштів не наступив, а тому порушень зобов'язання зі сторони відповідача позивачем не доведено.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 125000,00 грн. припинити, а в задоволенні вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних відмовити.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Провадження по справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Леон-Поділля” м. Хмельницький про стягнення 125 000, 00 грн. припинити.
В задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Леон-Поділля” м. Хмельницький про стягнення 1 602, 74 грн. відмовити.
Суддя Д.І. Радченя