36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.03.2009 Справа №9/123
м. Полтава
За адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство", 39200, вул. Дружби, 1, м. Кобеляки, Полтавська обл.
до Кобеляцької міжрайонної державної податкової інспекції, 39200, вул. Леніна, 2, м. Кобеляки, Полтавська обл..
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000612300/0
Суддя Ківшик Олена Володимирівна
Секретар судового засідання Марчевська М.О.
Представники:
від позивача : Яблонська І.В., довіреність № б/н від 15.12.2008 р.;
від відповідача : Кінаш Л.О., довіреність № 295/10 від 13.01.2009 р...
Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 10.07.2008 р. а голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..
У судовому засіданні 19.03.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору: Розглядається адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000612300/0, за яким ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62 915,00 грн., в тому числі 48 400,00 грн. основний платіж та 14 515,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.
Суд ухвалою від 11.10.2007 р. (див. протокол судового засідання, а.с. 126) допустив зміну відповідача -Кобеляцьку міжрайонну державну податкову інспекцію - на його правонаступника -Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію - в порядку ст. 55 КАС України.
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 21905/10 від 16.07.2007 р. (вх. № 11429 від 17.07.2007 р.) та доповнень до заперечення № 1991/10/10-023 від 29.08.2007 р. (вх. № 13710 від 30.03.2007 р.), № 2234/10/10-023 від 10.10.2007 р. (вх. № 16080 від 11.10.2007 р.), посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,
За висновками позапланової документальної перевірки ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 01.07.2006 р., що набрали форму акту № 133-230-132-32115230 від 12.10.2006 р., податкова-відповідач констатувала наступні порушення з боку останнього норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" :
- заниження скоригованого валового доходу за І квартал 2006 року в сумі 187 836,00 грн. внаслідок реалізації акцій ВАТ "Агротехніка" громадянину Розсохіну О.І. за ціною, що нижча від звичайної, чим порушено пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та пп.. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону;
- завищення суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 5 965,00 грн. внаслідок включення до їх складу амортизаційних відрахувань по основних засобах І групи, чим порушено п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону.
Результатом зазначених висновків стало визначення ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки за спірним податковим повідомленням-рішенням Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000612300/0 податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62 915,00 грн., в тому числі 48 400,00 грн. основний платіж та 14 515,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.
При цьому ДПІ-відповідач ґрунтує свої висновки тим, що :
- ВАТ "Агротехніка" та позивач є пов'язаними особами, згідно висновку приватного підприємства "Нерухомість на Подолі" ринкова вартість акцій ВАТ "Агротехніка" станом на 30.01.2006 року становить 0,43 грн. за 1 акцію, дана ціна є звичайною;
- знаходженням основних засобів на балансі ВАТ "Агротехніка" та не проведенням державної реєстрації прав власності на придбані основні засоби за позивачем.
ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки не погодилося з даним висновком, звернувшись із даним адміністративним позовом.
При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.
І. 30.01.2006 року між позивачем та громадянином Розсохіним О.І. було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки реалізувало внесені акціонерами ВАТ "Агротехніка" до статутного капіталу ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки акції в кількості 436 820 штук на загальну суму 30 5477,40 грн. (за ціною 0,07 грн. за 1 акцію) громадянину Розсохіну О.І..
Відповідно до пп.. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами і доповненням), до порушення якого позивачем апелює відповідач, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Згідно з приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Підпункт 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами) передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами відповідно до пп.. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (із змінами) затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.
У ст. 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на момент постановлення судового рішення (постанови) господарським судом, відсутня затверджена законом методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами. При визначенні позивачу податкового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ-відповідач взагалі не посилається на визначення зобов'язання за непрямими методами.
З огляду на зазначене, Кобеляцька МДПІ при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкових зобов'язань діяла у спосіб, не передбачений законом.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається згідно із пп.. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.
Як слідує із матеріалів перевірки, позивач реалізовував акції на умовах, передбачених укладеним договором.
В обґрунтування правомірності застосування звичайних цін при визначенні позивачу податкового зобов'язання зі спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ-відповідач (див. арк. акту перевірки 13) посилається на висновок приватного підприємства "Нерухомість на Подолі" ринкова вартість акцій ВАТ "Агротехніка" станом на 30.01.2006 року становить 0,43 грн. за 1 акцію.
Суд не оцінює дані посилання як допустимі докази, оскільки такі не містять відомостей щодо співставності умов продажу.
Виходячи з наведеного, висновки ДПІ-відповідача щодо застосування визначеного в акті рівня звичайних цін є недоведеними.
Закон України № 9507-ХІІ від 03.12.1990 р. "Про ціни і ціноутворення", який поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, надає суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в т.ч. і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, за винятком тієї, що підпадає під державне регулювання. Органами, що здійснюють регулювання цін та тарифів (ст. 8 Закону), не встановлено регулювання цін на товар, що був реалізований позивачем.
А відповідно до ст. 14 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р. "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.
Отже, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на певну групу товарів, то операції з продажу таких проводяться за вільними цінами. Податкова ж служба в спірному випадку перебирає на себе не властиву їй функцію - регулювання цінової політики підприємства, що є порушенням як вище відміченого Закону, так і Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами і доповненнями).
Крім того, пунктом 7.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено особливий порядок оподаткування операцій з цінними паперами.
Так, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
При визначенні бази оподаткування Кобеляцькою ОДПІ не враховано витратну частину бази оподаткування податком на прибуток (витрати на придбання акцій), оскільки твердження відповідача щодо відсутності у позивача витрат на придбання акцій як таких, що внесені до статутного фонду, спростовується наступним.
Відповідно до пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 зазначеного Закону, норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.
Згідно із визначенням, наведеним в пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати - це сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Підпунктом 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 цього Закону встановлено, що норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.
Корпоративні права, згідно із визначенням, закріпленим в п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Інвестицією відповідно до п. 1.28 ст. 1 зазначеного Закону є господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Відповідно до п. 2.1.1 Статуту ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки Кобеляцьке ВАТ "Агротехніка" є засновником позивача, для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки згідно з п. 5.1 Статуту за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал.
З матеріалів справи також вбачається, що прості іменні акції на загальну суму 463 029,20 грн. були передані до статутного фонду ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки.
Таким чином, при внесенні акцій до статутного фонду ВАТ "Агротехніка" здійснила господарську операцію по внесенню до статутного фонду майна в обмін на корпоративні права. Отже, акції, що надійшли від ВАТ "Агротехніка" в якості внеску до статутного фонду позивача, не можуть визнаватись безповоротною фінансовою допомогою, оскільки виходячи з визначення, наведеного в пп. 1.22.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога передбачає передачу суми коштів згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів.
ІІ. Як вбачається з акту перевірки, ВАТ "Агротехніка" 01.02.2003 року згідно акту приймання-передачі внесло до статутного фонду ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки основні фонди І групи (механічний цех, моторний цех, скважина артезіанська, бак водонапірний, електромережа), на які позивач нараховував амортизацію у VІ кварталі 2005 року, І та ІІ кварталі 2006 року на загальну суму 5 965,00 грн..
Згідно з приписами пп. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до вимоги пп. 8.1.1 ст. 8 вказаного Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Приписами пп. 8.1.2 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Як вбачається зі змісту пп. 8.4.11 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюють операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 2.1.1 Статуту ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки Кобеляцьке ВАТ "Агротехніка" є засновником позивача, для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки згідно з п. 5.1 Статуту за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал.
З матеріалів справи також вбачається, що ВАТ "Агротехніка" 01.02.2003 року згідно акту приймання-передачі внесло до статутного фонду ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки основні фонди І групи (механічний цех, моторний цех, скважина артезіанська, бак водонапірний, електромережа). Дана обставина відповідачем визнається.
Судом при винесенні рішення також враховано, що відповідно до „Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Рахунок 40 "Статутний капітал", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186) рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунку 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (далі -ПБО 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Основні засоби -це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних i соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, а первісна вартість -це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Первісноя вартістю основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, є їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 ПБО 7, погоджена із засновниками (учасниками) підприємства. Витрати на транспортування та підготовку основних засобів до експлуатації також включаються до первісної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по пасиву отриманій статутний капітал у розмірі 328 424,78 грн. (основні фонди) у березні 2003 року. Тобто, позивачем доведено, що вартість отриманих основних фондів включена до статутного фонду підприємства.
З огляду на вимоги пп. 8.4.11 ст. 8 та п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та беручи до уваги те, що отримані позивачем до статутного фонду основні засоби відноситься до основних фондів у розумінні пп. 8.2.1 ст. 8 Закону про прибуток, позивач обґрунтовано і правомірно здійснив амортизацію цих основних фондів.
ІІІ. Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Судом встановлено, що ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 515,00 грн. за спірним податковим повідомленням-рішення не має.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ прийняте на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.
За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита), що сплачене квитанцією від 23.05.2007 р..
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати невинним податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ від 12.10.2006 р. № 0000612300/0, за яким ТОВ "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62 915,00 грн., в тому числі 48 400,00 грн. основний платіж та 14 515,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" (39200, вул. Дружби, 1, м. Кобеляки, Полтавська обл.), код ЄДРПОУ 32115230 : 3,40 грн. судових витрат (державного мита).
Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили.
4. Постанову надіслати позивачу за адресою, вказаній у її вступній частині, та Кременчуцькій ОДПІ (39600, м. Кременчук, вул. Жовтнева, 43).
Суддя Ківшик О.В.
Дата підписання повного тексту постанови :
Примітки :
Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.