91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
Іменем України
24.03.09 Справа № 8/87ад.
За позовом Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астаховське», місто Свердловськ Луганської області, -
про звернення стягнення на активи на суму 357176 грн. 53 коп.,
Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючого - судді Середи А.П., членів колегії -суддів Мінської Т.М., та Яреська Б.В.
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Галяпін А.В. - завідуючий сектором, - довіреність №27 від 23.03.09 року; Батишева О.О. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №3 від 08.01.09 року;
від відповідача -Сердюкова Н.М. -представник, - довіреність №б/н від 26.02.09 року; Мацько М.Ю. - представник, - довіреність №77 від 24.03.09 року, -
розглянувши матеріали справи
встановила:
суть спору: 13.02.07 року позивач звернувся з позовом до суду (вих. №2308/10 від 08.02.07 року), в якому заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі -ПДФО) у сумі 357176 грн. 53 коп., який у нього мається станом на 01.01.07 року, - шляхом звернення стягнення на активи боржника.
У судовому засіданні, яке відбулося 13.04.07 року, представник позивача звернувся до суду з заявою в порядку ст. 136 КАСУ (вих. №6206/10 від 12.04.07 року), в якій ставить суд до відома про наступне:
1)за період часу з 01.01.07 року по 12.04.07 року відповідач частково погасив податковий борг у сумі 18310 грн., - при цьому представник позивача послався на конкретні документи: платіжні доручення №11 від 31.01.07 року на суму 7310,00 грн. та №38 від 23.02.07 року на суму 9000,00 грн.
У зв'язку з цим залишок суми боргу становить 338866,53 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки за станом на 01.03.07 року;
2)з огляду на цю обставину, з урахуванням фінансового стану підприємства та фактичної часткової сплати суми боргу, позивач вважає доцільним надати відповідачу можливість погашення заборгованості з ПДФО у сумі 338866,53 грн. згідно графіку погашення заборгованості з ПДФО на строк до 31.12.2008 року, з щомісячним погашенням суми цього боргу, починаючи з квітня 2007 року, у порядку та розмірах, передбачених графіком, який взаємно узгоджено та підписано сторонами по справі;
3)згідно графіку погашення ТОВ «Астаховське»податкового боргу з ПДФО, узгодженому та підписаному обома сторонами, боржник зобов'язаний сплатити:
у 2007 році:
квітень - 17,9 тис. грн.; травень-серпень - у розмірі 5,0 тис. грн. щомісячно; у вересні та жовтні - по 30,0 тис. грн. щомісячно; у листопаді та грудні -по 31 тис. грн. щомісячно, - а всього 159,9 тис. грн.
у 2008 році:
у січні -16,0тис. грн.; у лютому-березні -по 10,0 тис. грн. щомісячно; у квітні-серпні -по 5,0 тис. грн. щомісячно; у вересні-листопаді -по 30,0 тис. грн. щомісячно; у грудні -28,0 тис. грн., - а всього 179,0 тис. грн.».
Ухвалою суду від 13.04.07 року клопотання сторін задоволено, - мирову угоду затверджено у запропонованій ними редакції.
16.02.09 року від позивача - Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області (далі -ДПІ) до суду надійшло клопотання в порядку частини 4 ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) про поновлення провадження у справі, оскільки відповідач (боржник) станом на 31.12.08 року не у повному обсязі виконав умови мирової угоди, а саме: частково сплатив заборгованість з податку з доходів з фізичних осіб (далі -ПДФО) у сумі 177591,53 грн., у зв'язку з чим залишок боргу на вказану дату становить 161275,00 грн.
З огляду на те, що встановлений ч.1 ст. 122 КАСУ двомісячний термін розгляду справи закінчився 13.04.07 року, розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 16.02.09 року розгляд справи доручено колегії суддів у складі: головуючого -судді Середи А.П., членів колегії -суддів Мінської Т.М. та Яреська Б.В.
Відповідно до вимог частини 4 ст. 113 КАСУ провадження по справі поновлено.
На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 03 березня до 24 березня 2009 року -з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
На виконання вимог ст. 41 КАСУ судовий процес у повному обсязі зафіксовано технічними засобами.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.09 року, представники позивача позов підтримали частково -на суму 161275,00 грн., посилаючись на сплату боржником у період чинності мирової угоди боргу у розмірі 177951,53 грн. Вони заперечили проти доводів відповідача щодо того, що він, сплачуючи частки боргу, який мав місце станом на 01.01.07 року, а також поточні платежі з ПДФО після 01.01.07 року, станом на 31.12.08 року повністю погасив борг з ПДФО, оскільки останній не є податковим боргом у розумінні п.1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -ЗУ №2181-ІІІ), а є бюджетним фондом (п/п 3.2.1 п.3.2 ст. 3 названого Закону), а тому відсутні правові підстави для застосування до нього правила п.7.7 ст. 7 цього Закону, згідно якому податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що станом на 31.12.08 року вони, сплачуючи частки боргу згідно мировій угоді, а також щомісячно, після 01.01.07 року, сплачуючи поточні платежі з ПДФО, - станом на 31.12.08 року не тільки погасили борг з ПДФО, але навіть сплатили суму, яка перевищує його.
І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача зі сплати до місцевого бюджету ПДФО станом на 01.01.07 року виник у 2006 році та становив 357176,53 грн. (а.с.9; 10-13;32-34 та ін.).
Наданими відповідачем до справи (після поновлення провадження по ній) документальними доказами про сплату ПДФО після 01.01.07 року (а.с.58-86) підтверджується факт сплати в рахунок погашення боргу з ПДФО, визначеного у мировій угоді, тільки на суму 177951,53 грн.
Усі інші платежі з ПДФО, здійснені відповідачем станом на 01.01.09 року, свідчать про сплату ним поточних (щомісячних) внесків з цього виду податку.
Згідно акту взаємозвірки станом на 01.01.09 року, складеному сторонами, у ТОВ «Астаховське»мається заборгованість з ПДФО у розмірі 272571,66 грн., а станом на станом на 23.03.09 року - 287532,78 грн.
Надані суду документальні докази дають підстави для висновку, що до кожної з названих сум боргу входить непогашений борг з ПДФО у розмірі 161275,00 грн., який мав місце на 01.01.07 року.
ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 4 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі -ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
Порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж якого у відповідача виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі -ЗУ №889-ІУ) (набрав чинності з 01.01.04 року).
Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.
Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).
Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.
Як визначено у п/п «а»п.20.2 ст. 20 ЗУ №889-ІУ, фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утриманні та сплаті до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи.
Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (п/п «а»підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).
Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7; підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому ДПІ у місті Свердловську цілком правомірно щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу з податку з доходів фізичних осіб.
ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.
Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, сума таких податків вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
За таких обставин сума залишку боргу у розмірі 161275,00 грн. підлягає стягненню з відповідача шляхом звернення стягнення на його активи.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача залишку боргу з ПДФО у вищеназваній сумі, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково - у розмірі 161275,00 грн., оскільки інша його частка у розмірі 177951,53 грн. відповідачем погашена в ході виконання мирової угоди.
Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито” при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, колегія суддів
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астаховське», ідентифікаційний код 30733986, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Енгельса,51 Луганської області, - на користь місцевого бюджету міста Свердловська Луганської області на бюджетний рахунок №33214800600293, КФК -11010100 ГУДК України у Луганській області в установі банку, МФО 804013, код одержувача 24048566, - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 161275 (сто шістдесят одна двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАСУ за згодою представників сторін у судовому засіданні 24.03.2009 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 30.03.2009 року.
Колегія суддів:
Головуючий - суддя А.П.Середа
Члени колегії-судді Т.М.Мінська
Б.В.Яресько