36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.02.2009 р. Справа № 19/68
м. Полтава
За позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, пров. Шкільний,4, м. Полтава, 36003
до Полтавського обласного комунального підприємства «Аеропорт-Полтава», Октябрський район, м. Полтава, 36028
про стягнення 4380,69 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Секретар судового засідання Овсепян А.Г.
Представники:
від позивача: Коломієць С.В.
від відповідача: Паньков А.С.
Справа прийнята до розгляду суддею Безрук Т.М., згідно ухвали заступника голови господарського суду Полтавської області від 08.01.2009р.
Розглядається позовна заява про стягнення 4380,69грн. економічних санкції за порушення державної дисципліни цін, застосованих згідно рішення № 70 від 09.10.2006р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що згідно Наказу Міністерства транспорту України від 06.07.1999р. № 351 «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден в аеропортах України, для яких не встановлені індивідуальні аеропортові збори», аеропорт має право надавати інші послуги, згідно переліку розцінок, затверджеого керівником підприємства.
В судовому засіданні 12.02.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області (далі -позивач) проведено перевірку дотримання порядку правильності стягнення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів Полтавського обласного комунального підприємства «Аеропорт-Полтава»(далі - відповідач), за період з 13.09.2006 року по 04.10.2006року. За результатами перевірки складено акт № 000393 від 04.10.2006р.
У ході проведення перевірки позивачем встановлено, що відповідач за період з 01.07.2006р. по 05.07.2006р. стягував плату за індивідуальну охорону повітряних суден, що є порушенням п.п.1;3.3 Наказу Мінтрансу України від 06.07.1999р. за № 351, оскільки дана послуга входить до аеропортового збору - понаднормативна стоянка повітряного судна (а.с.12).
Як встановлено в акті перевірки за рахунок необґрунтованого стягнення з клієнтів оплати за індивідуальну охорону ПС зайво отримана сума за період з 11.07.2005р. по 21.08.2005р. склала 246,79 грн., з 16.10.2005р. по 09.09.2006р. -1460,23 грн. Всього зайво отримана сума становить 1707,02 грн.(а.с.12, 16).
За результатами перевірки позивачем прийнято рішення № 70 від 09.10.2006р. про вилучення у відповідача в дохід державного бюджету 4380,69 грн. (що становить: необгрунована сума одержаної виручки з 16.10.2005р. по 09.09.2006р. - 1460,23 грн. та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки -2920,46 грн.).
Не погоджуючись з даним рішенням за № 70 від 09.10.2006року відповідач оскаржив його до господарського суду Полтавської області. За результатом розгляду даної справи господарський суд Полтавської області прийняв постанову від 06.12.2007р. по справі № 16/260 про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008р. постанову господарського суду Полтавської області від 06.12.2007 року у справі № 16/260 залишено без змін (а.с.96).
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України “Про ціни і ціноутворення” та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ст.8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Статтею 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Пунктом 1 Аеропортових зборів, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден в аеропортах України, для яких не встановлені індивідуальні аеропортові збори»від 06.07.1999р. № 351 (який діяв на час проведення перевірки) передбачено, що за аеропортове обслуговування повітряних суден (далі - ПС), пов'язане із забезпеченням: зльоту-посадки, обслуговуванням пасажирів (пасажирський збір), понаднормативної стоянки повітряного пасажирського судна, авіаційної безпеки пасажирських перевезень, аеропорт стягує з авіаперевізників аеропортові збори за встановленими розмірами, що наведені в додатку.
Пунктом 3 Наказу від 06.07.1999р. № 351 визначена вартісна основа аеропортових зборів, п. 3.3 встановлено, що сюди входять також витрати під час понаднормативної стоянки повітряного судна, пов'язані з утриманням твердого покриття перонів, розташуванням повітряних суден на місцях стоянки, буксируванням повітряних суден до місць стоянки та їх охороною на місцях стоянки, користування відповідним освітлювальним обладнанням.
Отже, в п.1, п.3.3 чітко вказано, що охорона входить до аеропортового збору. Таким, чином, відповідачем було допущено порушення п.1, п. 3.3 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден в аеропортах України, для яких не встановлені індивідуальні аеропортові збори»від 06.07.1999р. № 351.
Факт порушення відповідачем вказаної норми, а також правомірність винесення Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області рішення № 70 від 09.10.2006р. про вилучення у відповідача в дохід державного бюджету 4380,69 грн., встановлено постановою господарського суду Полтавської області від 06.12.2007р. по справі № 16/260 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008р.
Дані судові рішення набрали законної сили. Доказів оскарження їх в касаційному порядку та доказів прийняття касаційної скарги до провадження відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно статті 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990р. № 507-ХІІ з наступними змінами і доповненнями, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації разом із штрафом у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення в доход державного бюджету 4380,69 грн. економічної санкції обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.94 п.4 КАС України справи, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.69,71,86,94,161-163 та п.6 VII Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «Аеропорт-Полтава»(Октябрський район, м. Полтава, 36028; ідентифікаційний код 31441217) в дохід Державного бюджету України (код платежу 23030300; на р/р УДК м.Полтава, МФО 831019,код ЄДРПОУ УДК 34698804) 4380,69 грн. економічних санкцій.
Видати виконавчий лист після набрання цією постановою законної сили в разі надходження відповідної заяви від позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Безрук Т.М.
Повний текст постанови складений: