ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
03.03.07 Справа № 2/7ад.
Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом:
Урядового органу державного управління -Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля»Структурний підрозділ «Шахтоуправління ім. 50 річчя СРСР», м. Молодогвардійськ Луганської області
про стягнення 5945 грн. 90 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -Шапара І.П., дов. № 12/168-3030 від 13.10.06,
від відповідача -Сторчевий О.М., дов. № 2 від 16.10.06,
у відповідності до вимог ст. 150 КАС України у засіданні суду було оголошено перерву з 27.02.07 по 03.03.07,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у сумі 5945 грн. 90 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.01.07 № 12/17 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем не належним чином був здійснений механізм перевірки , який визначений Порядком проведення перевірок ефективності використання ПЕР. Позивачем за результатами перевірки був складений акт та винесений припис від 10.08.06 № 18-12/128. У відповідності з нормами п. 13 Порядку перевірка виконання припису здійснюється позивачем після закінчення строку їх дії, тобто у разі не виконання підприємством припису Інспекцією приймається рішення про застосування фінансових санкцій до підприємства, яке оформлюється постановою про застосування підвищеної плати за нераціональне використання ПЕР відповідно до п. 15 Порядку та акту перевірки виконання припису. Відповідно до вимог п. 14 Порядку передбачено, що у разі виконання робіт -обсяги неефективного використання анулюються, що відповідачем до уваги не прийнято.
Додатком до відзиву від 02.03.07 № 12/28 відповідач повідомив про е, що позивачем зафіксовано актом від 12.02.07 № 18-12/031 про виконання припису до акту від 10.08.06 № 18-12/128 , тобто встановлений факт виконання порушень встановлених позивачем при здійсненні перевірки, у зв'язку з чим обсяги неефективного використання ПЕР анулюються, що передбачено п. 14 Порядку.
Позивач у запереченнях на позов від 05.02.07 № 12/132-231 наполягає на задоволенні позовних вимог.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та приймаючи до уваги, що:
Згідно ст. 9 Закону України «Про енергозбереження»від 01.07.94 № 74/94 ( далі -Закон № 74/94) управління у сфері енергозбереження… здійснення функцій контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності здійснює Кабінет Міністрів України та уповноважений їм орган.
Державна інспекція з енергозбереження є органом державного управління у цієї сфері що закріплено у п. 1 Положення про Державну інспекцію по енергозбереженню, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00 № 1039.
Відповідно до п.п е, є ст. 11 Закону № 74/94 економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема , введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитратпаливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами, застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Пунктом а ч.1 ст. 17 Закону № 74/94 передбачені економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у, зокрема, безгосподарному використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів (п. є ч. 2 ст. 27 Закону).
Відповідно до аб. 2 р. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.93 «Про заходи щодо ефективного використання газу на інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві»зі змінами та доповненнями, визначено, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними та технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.
Як вбачається з матеріалів справи, територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача -ВП Шахта імені 50 річчя СРСР, за результатами якої складено акт від 10.08.06 № 18-12/128. Вказаним актом встановлено факти нераціональних перевитрат ПЕР, які викликані недодержанням технологічної дисципліни, а саме: внаслідок перевищення зовнішніх витоків повітря системи вентиляції скіпового вентиляційного № 1 стволів над нормативними та складають 15822 кВтг/рік, у зв'язку з чим розмір підвищеної плати складає 5954 грн. 90 коп.
На підставі акту винесено постанову від 10.08.06 № 18-12/128-1 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, якою до відповідача застосовано подвійну плату за перевитрати у розмірі 5954 грн. 90 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених у відзиві.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до п.2 Положення про який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000 ( далі - Положення) встановлено, що Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Держкоменергозбереження.
Правовідносини сторін регулюються нормами Закону №74/94 , Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого Наказом Державного комітету України з енергозбереження 25.09.00 за №653/4874, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.93 № 699 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві” з додатком.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.00 №1071 „Про деякі заходи щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів” Державним комітетом України з енергозбереження виданий наказ №64 від 04.08.2000, яким затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання. ( далі -Порядок).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання - паливно-енергетичних ресурсів, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго - та теплопостачання; споживання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.
Обсяги марнотратного споживання і прямих витрат паливно-енергетичних ресурсів визначаються у перерахунку на річне споживання або на період від виникнення до виявлення порушення.
За результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством (ст. 12 Порядку).
Відповідно до п.14 Порядку встановлено, що залежно від результатів виконання припису обсяги нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів коригується: - у разі невиконання робіт до встановленого обсягу додаються прямі витрати, що виникли у термін, встановлений для виконання робіт;
- у разі часткового виконання робіт цей обсяг визначається як перевитрати, до яких додаються прямі втрати енергоресурсів, зумовлені невиконанням частини робіт;
- у разі виконання робіт -обсяги неефективного використання анулюються.
Пунктом 15 Порядку визначено, що рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається на підставі акту перевірки підприємства і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.08.06 позивачем у справі в особі територіального управління державної інспекції з енергозбереження проведена комплексна перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача, за результатами якої встановлені перевитрати паливно-енергетичних ресурсів, які викликані прямими втратами теплової енергії, що відображено в акті № 18-12/128 від 10.08.06.
Відповідно до п.12 Порядку відповідач склав припис до акту №18-12/128 від 10.08.06, який складається з комплексу робіт, необхідних до виконання для усунення підстав втрати теплової енергії, який є обов'язковим для виконання позивачем.
Даним приписом позивач повинний виконати перелічені в приписі роботи у строк з вересня по січень 2007 року.
З наданий відповідачем матеріалів вбачається, що позивач 12.02.07 провів перевірку виконання підприємством вищевказаного припису, про що складено акт №18-12/031 від 12.02.07.
За даними акту від 12.02.07 відповідачем позивачем виконані 7 заходів та невиконаних пунктів припису немає, що відповідно до умов п.14 Порядку є підставою щодо анулювання обсягів неефективного використання за актом №18-12/128. Представник позивача підтвердив факт складення даного акту та виконання відповідачем вимог вказаного припису.
Однак, позивач 10.08.06 прийняв постанову №18-12/128-1 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів та визначив відповідачу подвійну плату у сумі 5945 грн. 90 коп. за перевитрати теплової енергії, що суперечить п.14 і п.15 Порядку, оскільки дана постанова згідно пунктів 12, 13, 14 і 15 Порядку приймається за актом перевірки використання припису.
З огляду на наведене, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми перевитрат за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду підстав для визначення даного факту, з врахуванням складеного акту виконання припису №18-12/031 від 12.02.07.
Відповідно до ст. 94 КАС України на позивача покладаються витрати, понесені ним, по сплаті судового збору.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
1. У задоволені позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.03.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Седляр