29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" листопада 2008 р. Справа №10/411-НА
за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 21.08.2006р. №0003792301/36763676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн., №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн.
Суддя Виноградова В.В.
Секретар судового засідання Дідик Н.Д.
Представники сторін:
позивача Зозуля І.Є.- за довіреністю №3573 від 2912.2007р..
Розмаїтий В.В.- за довіреністю №2503 від 10.10.2008р.
відповідача Мартинюк А.В.- за довіреністю №31154/9/10 від 21.10.2008р.
СупруновськаВ.М.- за довіреністю №32927/9/10 від 14.11.2008р.
Постанова виноситься 19.11.2008р. , так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч.3 ст.160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови .
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003792301/36763676 про сплату донарахованого ПДВ в сумі 15606 грн., та штрафних санкцій в сумі 21316 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн., прийнятих за результатами перевірки дотримання ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" вимог податкового та валютного законодавства за 2005 рік та І квартал 2006 року
Зазначає, що перевіркою ДПІ у м. Хмельницькому встановлено, що в порушення вимог п.п. 5.4.9. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР ( далі Закон), підприємством до складу валових витрат включено витрати на утримання гуртожитку в сумі 137663 грн. та в порушення п.п.8.4.1. п.8.1. ст.8 Закону, підприємством нараховувалися амортизаційні відрахування на гуртожиток, який не використовується у господарській діяльності. В результаті цього порушення завищено амортизаційні відрахування в сумі 14273 грн., та по зазначених порушеннях донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 38400 грн.. Спростовує даний висновок посиланням на п.5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Тобто, умовою для віднесення витрат підприємства до складу валових є їх понесення. Крім того, у розумінні пункту 1.32 цього Закону, господарська діяльність-це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. На підставі вищевказаного робить висновок, що для віднесення певного виду діяльності до господарської діяльності, вона повинна здійснюватися з метою отримання доходу у будь-якій формі; здійснюватися систематично, рівномірно, через певні проміжки часу (тобто відповідати ознаки "регулярності"); тривати увесь час, безперервно, а не тимчасово, тобто бути постійною"; становити суть діяльності або бути важливою, значимою частиною діяльності особи (бути "суттєвою").
Звертає увагу на те, що під час проведення перевірки перевіряючими не враховано, що підприємство розміщує в гуртожитку як власних працівників, так і сторонніх громадян. При цьому, всі особи оплачують підприємству проживання у однаковому розмірі, який відповідає ринковій ціні. Тобто така діяльність здійснюється підприємством з метою отримання доходу.
Таким чином, надаючи житлові приміщень для проживання фізичних осіб, підприємство проводить окрему господарську діяльність. Остання здійснюється ним цілком правомірно у відповідності з частиною 1 статті 19 Господарського кодексу України (якою встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству) та Статутом підприємства (витяг додається).
У свою чергу, підпунктом 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Отже, витрати, понесені підприємством у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням діяльності з надання приміщень гуртожитку у користування фізичним особам підлягають віднесенню до валових витрат.
Одночасно, позбавлення підприємства права на віднесення таких витрат до валових є порушенням одного із принципів побудови системи оподаткування, відображеного у статті 3 Закону України "Про систему оподаткування", а саме принципу рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
Вважає помилковим висновок податкового органу, що здавання житлових приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям не є основною діяльністю підприємства та те, що гуртожиток відноситься до основних фондів невиробничого призначення. При цьому, посилається на п.п.8.4.1 п.8.4.ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де зазначено, що під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку та на той факт, що стаття 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в якості визначального критерію господарської діяльності наголошує на отриманні платником податку доходу.
Крім того, податковим органом в аналізі діяльності ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" не заперечується і навіть підкреслюється, що від проживання в гуртожитку громадян ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" отримувало доходи в сумі 182 тис. грн..
Отже, враховуючи вищенаведене робить висновок, що працівниками ДПІ перевищено свої повноваження стосовно кваліфікації основних фондів суб'єкта господарювання, як невиробничих.
Щодо встановленого в ході перевірки порушення п.п. 4.1. ст.4. Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р № 168/97-ВР, а саме , що ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" занизило базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) на спожиту електроенергію понад договірні величини в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 15606 грн. та штрафні санкції в сумі 21316 грн.. Зазначає, що податковим органом не враховано ряд діючих на момент перевірки норм чинного законодавства.
Зокрема посилається на затверджене наказом ДПА України від 12 липня 2002 р. № 330 Податкове роз'яснення щодо застосування підпункту 5.3.5 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії, в якому вказується, що ст.27 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживання електроенергії понад договірні величини відносяться до правопорушень в електроенергетиці, а суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами енергії (крім населення) на користь енергопостачальників відповідно до ст. 26 зазначеного Закону за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.
Стверджує, що відповідно до вищезазначеного роз'яснення, ПДВ нараховувався лише на однократну вартість використаної понад договірну величину електроенергії, оскільки це вартість фактично спожитої електроенергії згідно із нормами п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Нарахування зобов'язань з ПДВ на суму сплачених штрафних санкцій за порушення умов договору Законом не передбачено. Разом з тим, ДПА України своїм листом від 17.02.2006 р. № 1422/6/15-0316 зазначила, що кошти за споживання електричної енергії понад договірні величини на користь енергопостачальників, не включаються до валових витрат споживача електроенергії і відносяться до категорії штрафних санкцій. До теперішнього часу вказане податкове роз'яснення діюче.
Враховуючи вищевикладене, робить висновок, що ПДВ за квітень, травень, червень та до 23 липня 2005р. в сумі 15606 грн., донарахований на спожиту електроенергію понад договірну величину безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства.
Звертає увагу на те, що податковим органом в акті перевірки зазначено, як факт порушення, самостійно виправлену помилку в декларації за березень, пов'язану з донарахованою сумою ПДВ на сплачену електроенергію, спожиту понад договірні величини за період з 23.07.2005 р. по 28.02.2006 р., та заниження податкових зобов'язань за цей період. Разом з тим, ДПІ сама собі суперечить, вказуючи що у березні проведено коригування суми податкового зобов'язання у зв'язку з самостійно виправленою помилкою, та зазначена сума податку і нараховані штрафні санкції у розмірі 5% сплачені до бюджету .
Стверджує, що податковим органом не враховано норми п.п.17.1.3. п. 17.1. ст. 17. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 -III щодо підстав нарахування штрафних санкцій. Вказує на те, що ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго", на виконання листа ДПА України від 03.03.2006 р. № 3980/7/16-1517, самостійно у березні 2006р. донарахувало за період з 23.07.2005 р. по 28.02.2006 р. ПДВ за спожиту та сплачену електроенергію понад договірні величини в сумі 34760,06 грн., та нараховані і сплачені штрафні санкції. Вказана сума задекларована в декларації за березень, та сплачена до бюджету, а отже, починаючи з моменту оплати , за підприємством відсутня недоплата.
Крім того, зазначеним Законом не передбачено нарахування штрафних санкцій, у разі, якщо в одній декларації відображено коригування за весь термін донарахування ПДВ.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі акту перевірки, в якому зафіксовані порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства .
Вказує на те, що відповідно до п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких суб'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувались за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом зокрема багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.
Зазначає, що станом на 01.04.2005р. на балансі позивача по рахунку 10 "Будинки та споруди" обліковується гуртожиток. Документально оформлене рішення про передачу даного гуртожитку на баланс місцевих рад на момент перевірки відсутнє. Тому, зазначене порушення призвело до завищення валових витрат на суму 137663 грн.
Відповідно до п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі активи" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однією із обов'язкових ознак господарської діяльності є спрямованість її на отримання доходу.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Мінфіну від 31.03.1999р. №87 доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.
Позивачем нараховувались амортизаційні відрахування на гуртожиток, який не використовувався ним у господарській діяльності, у зв'язку з чим завищив амортизаційні відрахування на 14273 грн..
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Згідно ст.26 Закону України "Про електроенергетику" у редакції, що діяла до 23.07.2005р., споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Починаючи з 23.07.2005р. у зв'язку зі змінами, внесеними до ст.26 вищевказаного Закону споживачами сплачувалась двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Така підвищена плата за використану з порушенням режимів споживання електроенергію є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.
Всього за період, який підлягав перевірці, позивачем отримано додаткову компенсацію вартості електроенергії в сумі 251830 грн., яка не включена до бази оподаткування податком на додану вартість. В результаті зазначеного порушення позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на 50366 грн.
Податкове роз'яснення, затверджене Наказом ДПА України від 12.07.2002р. №330, на яке посилається позивач у позовній заяві, стосується застосування п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" споживачами електричної енергії, а саме: правомірності віднесення до валових витрат з податку на прибуток вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, і не регулює питання оподаткування цих сум податком на додану вартість постачальником електроенергії.
Щодо проведення позивачем в декларації за березень 2006 року коригування (збільшення) суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2006 року на 31093 грн. в зв'язку з самостійним виправленням помилки та відповідно сплати даного податкового зобов'язання та нарахованих на підставі п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних санкцій , то відповідач вказав на те, що в результаті перевірки встановлено, що позивачу за лютий необхідно було збільшити податкові зобов'язання з ПДВ на 4067 грн., що призвело до завищення суми ПДВ за березень 2006 року на 27026 грн.
Посилається на п.п.4.4 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, яким передбачено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати у порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Враховуючи дані заперечення, ДПІ у м. Хмельницькому просить у задоволенні позову ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676, №0003782301/0/3674 відмовити.
Ухвалами суду від 09.01.2007р. провадження у справі зупинено в зв'язку із призначенням судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1181/1754 при дослідженні наданих документів, висновки ДПІ у м. Хмельницькому, зазначені в акті "Про результати виїзної планової перевірки ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р." від 16.08.2006р., на підставі яких визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 36922грн. (в тому числі 15606грн. основний платіж) спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676, підтверджуються частково в сумі 2586грн. Податок на прибуток в сумі 37984грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2006р. №0003782301/0/3674 документально і нормативно не підтверджується.
Позивач в наданих поясненнях вважає даний висновок таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства, належним чином мотивованим та підтвердженим посиланнями на відповідні документи, проте не погоджується з висновком щодо підтвердження правомірності нарахування ПДВ в сумі 2586 грн. Акцентує увагу суду на висновках експертизи, які підтверджують хибність висновків податкового органу.
Відповідач в наданих поясненнях вважає висновок судово-економічної експертизи нормативно та документально необгрунтованим.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за наслідками якої складено акт перевірки від 16.08.2006р. №3689/23-4/22767506.
За результатами перевірки зроблено висновки про порушення п.4.1 ст.4, п.5.1,5.4.9. п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2,8.1.4.п.8.1..п.п.8.3.1,8.3.2.п.8.3.ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 38400 грн., в т.ч : завищення податку на прибуток в розрізі звітних періодів півріччя 2005р-3817 32 грн., 9 місяців 2005р.-24977 грн.. 1 кв.2006р.-13424 грн., п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 ,п.4.1.ст.4 ,п.п.7.3.1.п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суми ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15606 грн., . в т.ч занижено ПДВ в розмірі 42632 грн. та завищено ПДВ в сумі 27026 грн.
Актом перевірки відображено, що перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток в сумі 38400 грн.
Крім іншого, перевіркою встановлено, що на порушення п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат включено витрати на утримання гуртожитку в сумі 137663 грн. Зазначено, що станом на 01.04.2005р. на балансі підприємства по рахунку 10 "Будинки та споруди" рахується гуртожиток. На момент перевірки відсутнє документально оформлене рішення про передачу даного гуртожитку на баланс місцевих рад. Зазначене порушення призвело до завищення валових витрат на 137663 грн. Крім того, в порушення п.п.8.1.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено амортизаційні відрахування на суму 14273 грн. на гуртожиток, який не використовується у господарській діяльності платника.
В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження ПДВ в розмірі 15606 грн.. Зафіксовано, що на порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) на суму 251830 грн. Зазначено, що дане заниження виникло в результаті отримання додаткової компенсації за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 251830 за період квітень 2005р.-лютий 2006р. Посилаючись на ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", податковий орган робить висновок, що п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини, а з врахуванням змін внесених до ст. 26 вищевказаного Закону, починаючи з 23.07.2005р. - двократна різниця фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергії. Тобто оплата є додатковою компенсацією вартості товарів В результаті вищенаведеного, платником занижено податкові зобов'язання на 50366 грн.
В порушення п.п.3.3.1 п.3.1 ст.3 ,п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством в лютому 2006р. безпідставно завищено об'єкт оподаткування ПДВ, в результаті чого завищено податкові зобов'язання в сумі 3667 грн.
В декларації за березень 2006р. (вх. 30748 від 10.04.2006р.) платником проведено коригування (збільшення) суми податкових зобов'язань за лютий 2006р. на 31093 грн. в зв'язку з самостійним виправленням помилок. Зазначену суму податку та штрафні санкції у розмірі 5% сплачено до бюджету.
В ході перевірки встановлено, що платнику за лютий 2006р. необхідно було скоригувати ( збільшити) податкові зобов'язання на 4067 грн. ( збільшити на 7734 грн. та зменшити на 3667 грн.). В результаті невірного визначення в Декларації за березень 2006р. суми податкових зобов'язань в зв'язку з самостійним виправленням помилки за лютий 2006р. завищено суму ПДВ за березень 2006р. на 27026 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №003782301/0/3674 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі прибутку 48578 грн., з яких 38400 грн. основного платежу та 10178 грн. штрафних санкцій та № 0003792301/0/3676 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 36922 грн., з яких 15606 грн. основного платежу та 21316 грн. штрафних санкцій.
Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. та № 0003792301/0/3676 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 36922 грн., з яких 15606 грн. основного платежу та 21316 грн. штрафних санкцій з підстав викладених в позові.
Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 5.1., п. 5.4.9 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включено витрати на утримання гуртожитку, при цьому на балансі підприємства гуртожиток рахується на рахунку "Будинки та споруди" та на момент перевірки відсутнє документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад та в порушення п.8.1.4 ст.8 Закону завищено амортизаційні відрахування в зв'язку з їх нарахуванням на гуртожиток, який не використовується у господарській діяльності.
Положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.1.ст.5 вищевказаного Закону до суми валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
При цьому згідно п.1.3.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. У відповідності до п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до Положення ( стандарту) бухгалтерського 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено Наказом Мінфіну №87 від 31.03.1999р. доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.
Податковий орган посилається на порушення п.п.5.4.9.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким визначено порядок віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, а саме до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад, з огляду на те, що у позивача відсутнє рішення про передачу гуртожитку на баланс рад та те, що гуртожиток не використовується у господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та не враховано податковим органом, наказом голови правління ВАТ ЕК "Хмельницькообленерго" №754 від 31.12.2004р. відповідно до п.п.1.32.ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки діяльність гуртожитку компанії ( надання послуг по проживанню фізичних осіб) відноситься до господарської діяльності, з 01.01.2005р. гуртожиток переведено з невиробничих фондів у виробничі основні фонди та зобов'язано головного бухгалтера здійснити відповідні зміни по бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач надаючи послуги по проживанню в гуртожитку, використовував його з метою отримання доходу. Податковим органом при аналізі діяльності встановлено та не заперечується позивачем, що від проживання в гуртожитку позивач отримав дохід в сумі 182 тис. грн. за 2004р. та 161, 9 тис. - за 2005р.
Враховуючи вищенаведене та висновки судово-бухгалтерської експертизи, позивач не використовував приміщення гуртожитку, як об'єкт основних засобів безоплатно, а відповідно отримував доходи, які включались до складу валових доходів. Використовуючи гуртожиток в господарській діяльності, позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати на утримання приміщення гуртожитку в сумі 137563 грн.. Тобто для здійснення господарської діяльності по утриманню гуртожитку, доходи від якої включаються до загального розміру доходу, компанія несе витрати, які відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відноситься до складу валових витрат.
Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п.8.1.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судом враховується, що у відповідності до п.8.1.1. ст.8 вищевказаного закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, п. 8.1.2. амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Згідно п.п.8.2.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Враховуючи те, що приміщення гуртожитку віднесено до основних фондів і використовувалося для надання платних послуг по проживанню з метою отримання прибутку, тобто в у господарській діяльності, позивачем правомірно у відповідності до вимог п. 8.1 2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нараховані амортизаційні відрахування на гуртожиток, що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи.
У зв'язку з наведеним не підтверджуються доводи відповідача з посиланням на п. 8.1.4 ст. 8 зазначеного закону, оскільки не надано доказів про те, що гуртожиток не використовується у господарській діяльності платника і відповідно є „невиробничими фондами” для нього. Натомість згідно ч.2 п. 8.1.4 ст. 8 Закону під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Згідно п.3.1.ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
З огляду на викладені обставини та висновок судово-бухгалтерської експертизи, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 37984 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. та відповідно нарахування 10178 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн. судом враховується наступне.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів ( послуг) на спожиту електроенергію понад договірні величини в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 15606 грн. та штрафні санкції в сумі 21316 грн..
Відповідно до п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( надалі Закон "Про ПДВ") об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
У відповідності до п. 4.1.ст. 4 Закону "Про ПДВ " база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що не є компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР (далі - Закон №575) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Позивач здійснює відпуск електроенергії на підставі договірних відносин, якими передбачено відповідальність за перевищення величин споживання електричної енергії.
Відповідно до приписів частини четвертої ст.26 Закону №575/97-ВР, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією згідно із законодавством України.
Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість, а відповідно до змін, внесених до Закону №575/97-ВР Законом № 2706-ІУ від 23.06 2005р., із моменту набрання чинності, тобто, починаючи з 22.07.2005р. (опублікування в газеті "Голос України"), - двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Положеннями ст. 27 Закону № 575 встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Згідно приписів ст. 27 Закону України "Про електроенергктику" в редакції, яка була діючою до 30.06. 2005р. правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Тобто, згідно вимог Закону №575 перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається, як правопорушення, за яке застосовуються санкції у вигляді сум , що додатково сплачуються споживачами електроенергії.
При цьому судом враховується, що відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором. Господарські санкції, крім іншого, включають штрафні санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене порушення у сфері господарювання. ( ст. 218ГК України).
Штрафними санкціями, згідно із частиною першою ст.230 Господарського кодексу України визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, санкції, передбачені ст.26 Закону №575 відповідають приписам статей 230 і 231 Господарського кодексу України, тому суми що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електроенергії на користь енергопостачальників, відповідно до статті 26 Закону №575 за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.
Судом враховується Податкове роз'яснення щодо застосування п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії" затверджено наказом ДПА України від 12.07.2008р. №330 в якому зазначено, що суми, що додаткового та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії на користь енергопостачальників відповідно до ст. 26 Закону України " Про електроенергетику" за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.
Однак, із набранням чинності Закону України №2598- IV від 31.05.2005 року (опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" 30.06.2005 року), що набрав чинності з 30.06.2005 року, яким внесено зміни до Закону №575, в абзаці другому частини другої статті 27 "Відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику", слова "споживання електроенергії понад договірні величини" виключено.
Тобто, законодавчо не встановлено, що споживання електроенергії понад договірну величину, згідно норм статті 27 Закону №575, після 30.06.2005 року є правопорушенням в галузі електроенергетики. Із вищевикладеного випливає, що двократна вартість фактично спожитої понад договірні величини електроенергії, із 01.07.2005 року не є правопорушенням.
Оскільки законодавчо не встановлено, що із 01.07 2005 року споживання електроенергії понад договірні величини є правопорушенням до якого слід застосувати штрафні санкції, тому вся сума оплати із 01.07.2005 року, в тому числі і вартість за споживання електроенергії понад договірні величини, є підставою для включення до бази оподаткування ПДВ за ставкою 20%.
Судом враховується, що позивачем відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" проведено коригування (збільшення) суми податкових зобов'язань в зв'язку з самостійним виправленням помилок та відповідно нараховано і сплачено штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи та висновок судово-бухгалтерської експертизи сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету позивачем складає 2586 грн..
Тому податковим органом правомірно донараховано дану суму ПДВ податковим повідомленням - рішенням від 21.08.2006р. № 0003782301/0/3674 та відповідно застосовано 1293 грн. штрафних санкцій згідно п.17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 підлягає скасуванню в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 19 Конституції України відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2006р. №0003792301/36763676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн. та №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення позову, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, при цьому враховується немайновий характер спору. Згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн. №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн. та №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Октант” м. Хмельницький, вул. Свободи, 36 (код 30145299) 1 грн. 70 коп. (одна гривня 70 коп.) відшкодування судового збору, 1776,60 грн. ( одна тисяча сімсот сімдесят шість грн.60 коп.) витрат на проведення судово - бухгалтерської експертизи.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Постанова складена у повному обсязі і підписана 21.11.2008р.
Віддруковано 3 примірники:1 -до справи;2 -позивачу;3 -відповідачу.