29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" вересня 2008 р. Справа № 21/15/9/20-НА
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зимовий сад плюс" м. Городок
до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі м. Городок
про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2004 року № 0000652301/0, № 0000662301/0, № 0000672301/0, № 0000682301/0, № 0000692301/0; від 08.10.2004 року № 0000652301/2, № 0000662301/2, № 0000672301/2, № 0000682301/2, № 0000692301/2, та від 24.12.2004 року № 0000652301/3, № 0000662301/3, № 0000672301/3, № 0000682301/3, № 0000692301/3
Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Козій Т.М.
Представники сторін:
від позивача, Місяць А.П., за довіреністю;
від відповідача, Маланчій О.І., за довіреністю;
від відповідача, Пославська О.В., за довіреністю;
від відповідача, Хорошова Н.В., за довіреністю.
Постанова приймається 24.09.2008 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні згідно ч. 3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору: Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, посилаючись на наступне:
1. Висновки відповідача, що приріст запасів позивача має відхилення від даних, які вказані в декларації на прибуток підприємства, так як встановлено, що при визначенні залишку товарно-матеріальних цінностей, вартість яких враховується при здійсненні даного розрахунку, вартість жерстяної банки, виробленої на даному підприємстві включена до розрахунку по виробничій собівартості даної продукції, а не по вартості матеріалів, використаних на її виробництво, чим було порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", є неправомірними. Звертається увага, що це не узгоджуються з п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", з якої не вбачається, що на суб'єкта господарювання покладено обов'язок включати до розрахунку комплектуючі вироби по вартості матеріалів використаних на їх виробництво.
2. Відповідач визначив порушенням не включення до валового доходу 30000,00 грн., перерахованих 16.07.2003 року ДП „Зимовий сад” як внесок до статутного фонду позивача, так як на момент проведення перевірки зміни щодо утворення статутного фонду не внесені і не зареєстровані в органах державної влади. Однак, на момент формування статутного фонду діяв Закон України "Про підприємства в Україні" яким і регламентувалася діяльність дочірнього підприємства, який не зобов'язував вказувати у статуті розмір статутного фонду підприємства (стаття 9 Закону), а отже при змінах статутного фонду або його формуванні за рішенням власника підприємство не зобов'язане вносити відповідні зміни до статуту і здійснювати їх державну реєстрацію. Відповідно позивач на цю суму не отримував фінансової інвестиції .
3. В акті перевірки безпідставно зроблено висновок про завишення валових витрат позивача в І кварталі 2004 року в сумі 383300,00 грн. по господарській операції з ВАТ "Балтік" (попередня оплата коштами дизельного пального по Договору № 14.10.2003 року від 14.10.2003 року в сумі 460000,00 грн.) всупереч п. 11.2.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Звертається увага, що не враховано доповнення до договору № 14.10.2003 від 14.10.2003 року та лист ВАТ "Балтік" на адресу позивача, в яких вказується на те, що ВАТ "Балтік" є платником податку на прибуток на загальних підставах.
4. Висновки відповідача про те, що право власності на майно Мартинківської ГЕС виникло у позивача 19.01.2004 року (з моменту прийняття малим державним підприємством „Городоцьке бюро технічної інвентаризації" рішення про реєстрацію права власності на Мартинківську ГЕС за позивачем) і тому необхідно відобразити в складі валових витрат платника за І квартал 2004 року витрати на придбання даного об'єкту в сумі 140040,32 грн. є неправомірними, так як згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договорами 17.10.2003 року, відповідно до яких позивач придбав у власність Мартинківську ГЕС, передбачено, що право власності на об'єкт переходить від продавця до покупця в момент підписання даного договору. Тому право власності на Мартинківську ГЕС перейшло до позивача 17.07. 2003 року.
5. Висновки про те, що всупереч п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не проведено коригування ПДВ в сумі 123333 грн. в сторону зменшення, яка була віднесена до податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в квітні 2003 року на 123133,00 грн., так як внесок до статутного фонду підприємства є не прямою інвестицією, а операцією продажу (п. 1.4 Закону України ”Про податок на додану вартість" та п. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Звертається увага на п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", на визначення термінів корпоративні права, пряма інвестиція, на те, що законодавець не випадково відділив пряму інвестицію від господарської операції з продажу. Посилаються, також, на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15 08.2002 року № 2-221/4468 .
6. Не погоджуються з висновками перевірки про безпідставність віднесення до податкового кредиту ПДВ в жовтні та грудні 2003 року на загальну суму 76667,00 грн. по господарській операції з ВАТ "Балтік" (попередня оплата коштами дизельного пального по договору № 14.10.2003 від 14.10.2003 року в сумі 460000,00 грн.) всупереч пп. 7.4.1., 7.2.6. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Звертається увага на ігнорування вимог Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій по виготовленню та продажу нафти сирої та деяких паливо-мастильних матеріалів" від 02.03.2000 року, який встановлює, що право покупця (платника ПДВ) дизельного палива на податковий кредит виникає в податковий період, на який припадає здіснення оплати грошовими коштами або іншим, без застосування положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто по "касовому" методу. Посилаються, що здійснена попередня оплата на користь ВАТ "Балтік" та одержані позивачем від ВАТ "Балтік" податкові накладні засвідчує та визначає податкове зобов'язання у продавця, а саме - дату виникнення, об'єкт і базу оподаткування, "першу подію"; і право на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у покупця по "першій події", оскільки у продавця в момент отримання попередньої оплати виникло податкове зобов'язання та зобов'язання в частині виписки податкової накладної.
7. Щодо пункту 2.15. акту перевірки, то позивач вважає, що ним проводилась реалізація цукру за готівкові кошти через касу з оформленням належним чином прибуткових ордерів, записом їх у касову книгу, тому фактів приховування коштів не було. Крім того, вважають неправомірною позицію відповідача з приводу того, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є актом, який регулює норми готівкового обігу в Україні. Звертається увага, що згідно галузевого стандарту України "Роздрібна, оптова торгівля та громадське харчування. Основні поняття. Терміни та визначення" затв. наказом МЗЕЗТоргу № 456 від 03.09.1997 року до підприємств галузі торгівлі відносяться роздрібно-торгові підприємства, які реалізують товари в роздріб виключно кінцевим споживачам. Необхідним атрибутом такої роздрібної реалізації у сфері торгівлі у відповідності до ст. 698 ЦК України є договір роздрібного купівлі-продажу. Тому позивач є виробничим підприємством, так як реалізовував товари (цукор-пісок) не кінцевому споживачеві на суму 736376,10 грн.
8. Посилаються на те, що відповідач робить висновок про незаконне коригування позивачем податкового зобов'язання по ПДВ в сторону зменшення в грудні 2003 року в сумі 1391,57 грн. по господарській операції з Військовою частиною А1329 (повернення раніше отриманою-купленої продукції у позивача), яке виникло внаслідок порушення позивачем п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", так як Військова частина А1329 не зареєстрована платником ПДВ. Однак, коригування ціни на раніше реалізовану продукцію ні позивачем, ні військова частина не проводили, так як була проведена операція по поверненню товару, тому і дія зазначеної норми втупити в силу не могла, оскільки її дія починається тільки та виключно при подальшому коригуванні ціни на реалізований раніше товар на адресу неплатника податку на додану вартість.
Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на наступне.
1. В порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, позивачем не було враховано, що жерстяна банка є готовою продукцією, виробленою на даному підприємстві, а не сировиною, матеріалами чи комплектуючим виробом. Внаслідок даного порушення суму валового доходу занижено на 7,1 тис.грн. в 2003 році та 22 тис.грн. в І кварталі 2004 року.
2. Створення статутного фонду в обов'язковому порядку визначено для господарських товариств Законом України "Про господарські товариства", статтею 16 якого передбачено, що рішення товариства про зміни статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Враховуючи те, що створення статутного фонду підприємств є обов'язковим для господарських товариств, то при створенні статутного фонду іншими підприємствами до них застосовуються також вказані норми Закону відповідно до ст.11 Цивільного процесуального кодексу України. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств'' (п. 1.22.1 ст.1) визначено, що "безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод", а згідно п.п. 4.1.6 ст. 4 до валового доходу підприємства включаються суми безповоротної фінансової допомоги. При цьому враховано , що зміни до установчих документів позивача не були внесені до державного реєстру, то отримані від засновника кошти - це безповоротна фінансова допомога.
3. Звертають увагу на порушення пп. 11.2.1, 11.2.3 ст.11 та п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'', так як при визначенні валових витрат позивач до їх складу в І кварталі 2004 року включив попередню оплату в сумі 383300,00 грн. перерахованої ВАТ ''Балтік" за паливно-мастильні матеріали в жовтні 2003 року в сумі 180000,00 грн. та в грудні 2003 року в сумі 280000,00 грн. за договором № 14.10.2003р. від 14.10.2003 року. Проте у вказаному договорі не зазначено, що ВАТ "Балтік" є платником податку на прибуток на загальних умовах, зміни та доповнення до вказаного договору під час проведення перевірки не надані. Звертається, також, увага, що кошти, направлені (авансовані) іншим підприємствам не є активом підприємства за нормою законодавства про оподаткування.
4. Звертається увага на порушення п.п. 8.1.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, так як позивачем в липні 2003 року придбано Мартинківську ГЕС з метою подальшого продажу, тому до складу валових витрат платника за 1-й квартал 2004 року підлягає включенню витрати на придбання даного об'єкту в сумі 140040,32 грн.
5. Відповідач, також, посилається на те, що згідно пп. 3.2.8 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" операція з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права не є об'єктом оподаткування. При цьому, оподаткування ПДВ врегульовано пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тому за результатами перевірки донараховано ПДВ в сумі 201392,00 грн. внаслідок завищення ПДВ, віднесеного до податкового кредиту в лютому 2003 року, який підлягає виключенню з податкового кредиту в квітні 2004 року в сумі 123333,00 грн. Також, допущено завищення суми податкового кредиту в жовтні 2003 року на 30000,00 грн., в грудні на 46667,00 грн. та заниження суми податкового зобов'язання на 1392,00 грн. за грудень 2003 року. Встановлено, що згідно укладеного договору № 2502/03 від 25.03.2003 року позивач придбав об'єкти нерухомого майна та обладнання на суму 740000,00 грн., відповідно платником включено до податкового кредиту ПДВ, нарахований продавцем в сумі 123333,00 грн. (податкова накладна № 9 від 22.02.2003 року.). При перевірці враховано, що ТОВ "Поділля Сервіс" зареєстровано в Городоцькій райдержадміністрації 11.04.2003 року, тому дане товариство набуває права та ознаки юридичної особи тільки з дня його державної реєстрації згідно ст. 6 Закону України "Про господарські товариства", то фінансово-господарські відносини між ТОВ "Поділля Сервіс" та позивачем з приводу передачі останнім основних фондів, як внеску до статутного фонд ТОВ „Поділля Сервіс" для формування його цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані корпоративні права відбуваються лише після реєстрації ТОВ „ Поділля Сервіс" як юридичної особи. Тобто, фактично основні фонди, як внесок до статутного фонду передані 11.04.2003 року.
6. Звертається увага, що порядок, передбачений згідно п.п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань. В порушення позивачем проведено в грудні 2003 року коригування суми податкового зобов'язання з ПДВ в сторону зменшення при поверненні товару підприємству на суму 8341,47 грн. Військовою частиною А1329. м. Козятин, яка не є платником ПДВ
7. В ході перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ, нараховану ВАТ "Балтік" на отриману попередню оплату за паливно-мастильні матеріали згідно наступних податкових накладних: № 299 від 15.10.2003 року на суму без ПДВ 150000,00 грн. та ПДВ 30000,00 грн.; № 303 від 12.12.2003 року на суму без ПДВ 191666,00 грн. та ПДВ - 38333,00 грн.; № 304 від 15.12.2003 року на суму без ПДВ 4166,00 грн. та ПДВ -833,00 грн.; № 305 від 15.12.2003 року на суму без ПДВ 37500,00 грн. та ПДВ - 7500,00 грн. З врахуванням пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Згідно п.п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату, або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто, на продаж товарів факт плати чи компенсації не впливає. Визначаючу роль має тільки факт передачі права власності на такі товари. Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу України право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Тому право на податковий кредит підприємство набуває з моменту отримання податкової накладної, що засвідчує перехід права власності на товари, через факт поставки (угоди відповідального зберігання).
8. Перевіркою дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'' встановлено, що в порушення п. 1 ст. 3 та п. 1 ст. 9 позивачем здійснено реалізацію цукру, який не є продукцією власного виробництва вказаного підприємства, за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 736376,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2004 року, за наслідками якої складено акт від 18.06.2004 року.
В акту перевірки зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5, п.п. 8.1.3., 8.3.2 ст. 8, п.п. 11.2.3 ст. 11 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 60180,00 грн. та зменшено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на суму 80300,00 грн., порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.2, п. 7.4 ст. 7 та п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість“, в результаті чого донараховано податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 201392,00 грн. Встановлено, також, порушення п. 1 ст. 3 та п. 1 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, так як позивач реалізовував цукор, який не є продукцією власного виробництва за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 736376,10 грн. Крім того, порушення п. 2.1 розд 2, п. 4.1. розд. 4 , п. 6.1 та 6.6 розд. 6, п. 7.1, 7.2, 7.4, 7.6 розд. 7 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затв. Наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118\219, в результаті чого нараховано збір за використання водами для потреб гідроенергетики за 1-й квартал 2004 року в сумі 1750,95 грн., а також порушення ст. 15 Декрету Кабінету “Про місцеві податки і збори” та рішення Городоцької міської Ради від 10.12.1993 року “Про встановлення місцевих податків і зборів”, внаслідок чого сума нарахованого комунального податку знижена на 86, 70 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2004 року № 0000652301/0 на суму 60180,00 грн. податку на прибуток та 7476,00 грн. штрафної санкції, № 0000662301/0 на суму 201392,00 грн. ПДВ та 100696,00 грн. штрафної санкції, № 0000672301/0 на суму 1750,95 грн. плати за використання водних ресурсів та 175,10 грн. штрафної санкції, № 0000682301/0 на суму 86,70 грн. комунального податку та 170,00 грн. штрафної санкції, № 0000692301/0 на суму 3681880,50 грн. штрафної санкції за порушення норм регулювання готівки відповідно Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
В наступному після адміністративного оскарження прийняті інші податкові повідомлення-рішення на такі ж суми: від 08.10.2004 року № 0000652301/2, № 0000662301/2, № 0000672301/2, № 0000682301/2, № 0000692301/2, від 24.12.2004 року № 0000652301/3, № 0000662301/3, № 0000672301/3, № 0000682301/3, № 0000692301/3 .
Позивач, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству, звернувся із позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 за N 268/5459 із змінами і доповненнями визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.
Суд вважає неправомірними висновки відповідача про те, що приріст запасів позивача має відхилення від даних, які вказані в декларації на прибуток підприємства, так як встановлено, що при визначенні залишку товарно-матеріальних цінностей, вартість яких враховується при здійсненні даного розрахунку, вартість жерстяної банки, виробленої на даному підприємстві включена до розрахунку по виробничій собівартості даної продукції, а не по вартості матеріалів, використаних на її виробництво, чим було порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ці висновки не узгоджуються із п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Також суд вважає, що відповідач визначив порушенням не включення до валового доходу 30000,00 грн., перерахованих 16.07.2003 року ДП „Зимовий сад” як внесок до статутного фонду позивача, так як на момент проведення перевірки зміни щодо утворення статутного фонду не внесені і не зареєстровані в органах державної влади. Однак, на момент формування статутного фонду діяла ст. 9 Закон України "Про підприємства в Україні", яка не зобов'язувала вказувати у статуті дочірнього підприємства розмір статутного фонду.
Щодо висновків перевіряючих про завишення валових витрат позивача в І кварталі 2004 року в сумі 383300,00 грн. по господарській операції з ВАТ "Балтік" (попередня оплата коштами дизельного пального по Договору № 14.10.2003 року від 14.10.2003 року в сумі 460000,00 грн.) суд зазначає, що відповідачем не враховано доповнення до договору № 14.10.2003 від 14.10.2003 року та лист ВАТ "Балтік" на адресу позивача, в яких вказується на те, що ВАТ "Балтік" є платником податку на прибуток на загальних підставах.
Суд також вважає неправомірними висновки перевіряючих про те, що всупереч п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не проведено коригування ПДВ в сумі 123333 грн. в сторону зменшення, яка була віднесена до податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в квітні 2003 року на 123133,00 грн., так як внесок до статутного фонду підприємства є не прямою інвестицією, а операцією продажу (п. 1.4 Закону України ”Про податок на додану вартість" та п. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Висновки перевірки про безпідставність віднесення до податкового кредиту ПДВ в жовтні та грудні 2003 року на загальну суму 76667,00 грн. по господарській операції з ВАТ "Балтік" (попередня оплата коштами дизельного пального по договору № 14.10.2003 від 14.10.2003 року в сумі 460000,00 грн.) суд вважає неправомірними, оскільки вони зроблені без врахування вимог Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій по виготовленню та продажу нафти сирої та деяких паливо-мастильних матеріалів".
Враховуючи викладене, суд вважає визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток неправомірними. Відповідно є неправомірним і застосування штрафних (фінансових) санкції по вказаних податках. Тому суд вважає, що слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлененя-рішення від 23.06.2004 року № 0000652301/0, № 0000662301/0, від 08.10.2004 року № 0000652301/2, № 0000662301/2, від 24.12.2004 року № 0000652301/3, № 0000662301/3.
Щодо пункту 2.15. акту перевірки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до преамбули Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суд вважає правомірними висновки податкової інспекції про те, що всупереч вимог вказаного закону підприємством за перевіряємий період без застосування РРО реалізовано цукор за готівкові кошти на суму 736376,10 грн. Відповідно правомірним є застосування санкцій в сумі 3681880,50 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму штрафних санкцій за порушення порядку застосування РРО, прийняті на підставі приписів підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Аналізуючи норми зазначеного Закону відповідачем безпідставно сума застосованих штрафних санкцій віднесена до категорії “податкових зобов'язань”, так як згідно п. 1.2 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно п. 1.9 ст. 1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно, ця форма актів ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" . В останніх нормах штрафні санкції за порушення порядку застосування РРО Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачена як вид податку чи іншого обов'язкового платежу. Крім того, контролюючий орган згідно п. 4.2.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" може визначити суму податкового зобов'язання тільки у випадках, визначених цим пунктом, а серед останніх немає випадку застосування штрафних санкцій за порушення порядку застосування РРО, передбачених Законом України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Тому, неправомірним є прийняття податковим органом “податкового повідомлення”, визначення штрафних санкцій “податковим зобов'язанням“, зазначення в спірному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення у разі несплати у строк.
Відповідно, слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2004 року № 0000692301/0, від 08.10.2004 року № 0000692301/2, від 24.12.2004 року № 0000692301/3 в частині застосування по його тексту термінів “податкове повідомлення”, “податкове зобов'язання” та наступних абзаців: “У разі несплати в установлений термін податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, виникає право податкової застави на всі активи платника податків і таке податкове зобов'язання буде визнано податковим боргом. Податковим органом будуть ужиті заходи з продажу активів вашого підприємства з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, розпочинається нарахування пені та штрафних санкцій у розмірах, встановлених законом. У разі несплати фінансових санкцій за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, сума санкцій стягується за рішенням суду.”
Оскільки висновки перевірки про порушеннях по платі за використання водних ресурсів та по комунальному податку позивачем фактично не оспорюються, в решті позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позов задоволити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2004 року № 0000652301/0, № 0000662301/0, від 08.10.2004 року № 0000652301/2, № 0000662301/2, від 24.12.2004 року № 0000652301/3, № 0000662301/3.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2004 року № 0000692301/0, від 08.10.2004 року № 0000692301/2, від 24.12.2004 року № 0000692301/3 в частині застосування по його тексту термінів “податкове повідомлення”, “податкове зобов'язання” та наступних абзаців:
“У разі несплати в установлений термін податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, виникає право податкової застави на всі активи платника податків і таке податкове зобов'язання буде визнано податковим боргом. Податковим органом будуть ужиті заходи з продажу активів вашого підприємства з урахуванням обмежень, визначених законодавством.
Від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, розпочинається нарахування пені та штрафних санкцій у розмірах, встановлених законом.
У разі несплати фінансових санкцій за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, сума санкцій стягується за рішенням суду.”
В решті позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено, КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.М. Огороднік
Постанова оформлена в повному обсязі та підписана 29.08.2008 року (27-28 вересня вихідні дні)
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 - ТзОВ "Зимовий сад плюс" на адресу м. Городок, пров. Молочноконсервний, 1,
3 - ТзОВ "Зимовий сад плюс" на адресу м. Городок, вул. Станційна, 5,
4 - ДПІ у Городоцькому районі.
Помічник судді О.С. Гуменюк