91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
Іменем України
17.04.09 Справа № 2/422ад.
Судова колегія у складі головуючого Ворожцова А.Г., суддів Мінської Т.М., Москаленко М.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області
до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краснодоні Луганської області
про визнання недійсним та скасування вимоги
за участю представників сторін:
від позивача -Цукер І.Б., дов. б/н від 01.09.08,
від відповідача -Жаров Д.О., дов. № 3 від 22.01.09.
суть спору: позивачем, ПП "Фелікс", заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування вимоги про сплату боргу від 05.11.04. № Ю728У, якою відповідачем, управлінням пенсійного фонду України у м. Краснодоні (далі -УПФУ), нарахована недоїмка зі страхових внесків у розмірі 589 406,21 грн., фінансові санкції -304153,11 грн., всього до сплати -893 559,32 грн.
Відповідач, УПФУ, відзивом на позовну заяву від 04.10.05 № 3919/06-09 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на акти звірення розрахунків від 10.02.04, від 09.08.05, результати планової перевірки позивача, проведеної за період з 01.08.03 по 29.09.04, за якою було складено акт № 72 від 29.09.04, та враховуючи висновки позапланової перевірки ПП "Фелікс", викладені в акті № 04-05/17 від 26.02.04.
Доводи ПФУ зводяться до наступного:
· цільовою перевіркою була встановлена заборгованість зі страхових зборів в особовому рахунку ПП "Фелікс" станом на 01.01.04 у розмірі 812206,21 грн. (за даними підприємства -267722,88 грн.),
· за результатами планової перевірки, яка була проведена спільно з ДПІ м. Краснодона на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181) було встановлено заниження фонду виплаченої заробітної плати у розмірі 534163,25 грн. З урахуванням граничних строків оплати зобов'язань загальний борг склав 623730,46 грн.
· за цією перевіркою виявлено борг зі страхових внесків із заробітної плати станом до 01.01.04 у розмірі 598306,21 грн., після 01.01.04 -25424,25 грн.
· донараховано зобов'язання у сумі 608306,21 грн.
В обгрунтування позову позивач, ПП "Фелікс", виклав наступне.
05.11.04 відповідач надав підприємству вимогу № Ю 728 У про сплату боргу у розмірі 893 559,32 грн., у т.ч. основний борг зі страхових внесків у розмірі 589 406,21 грн., фінансові санкції, нараховані за ставкою 50% від простроченої суми -304153,11 грн. згідно з рішенням № 78 від 01.10.04, яке прийняте на підставі ст. 17 Закону 2181.
Вказане рішення прийняте УПФУ на підставі акту перевірки № 72 від 29.09.04, однак в ході цієї перевірки відповідачем не була взята до уваги наявність переплати позивачем зі збору протягом 2000 -2003 років у розмірі 544483,33 грн., тому, на думку позивача, не може йтися про наявність податкового боргу зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і правомірність прийняття спірного рішення відповідачем.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до пп. 2.3.1 Закону 2181 органами стягнення податкового боргу є виключно податкові органи, при цьому органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно збору, тобто такими органами, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати збору.
Позивач стверджує, що відповідач безпідставно нарахував суму податкового боргу станом на 01.01.04, як різницю між нарахованою сумою збору, яка на думку відповідача була узгоджена самостійно позивачем, і сумами сплаченого позивачем податку. При цьому відповідач неправомірно зробив висновок про самостійне узгодження позивачем податкового зобов'язання, яке дорівнює сумі податкового боргу, оскільки відповідно до п. 5.1 Закону 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня надання такої податкової декларації, однак звітність за формою 4-ПФ, яка визначена підзаконним актом правління Пенсійного фонду України, не є податковою декларацією, оскільки обов'язковість подачі податкової декларації повинна бути визначена Законом щодо конкретного податку, тобто Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Цим Законом обов'язковість надання податкової декларації за цим обов'язковим платежем не передбачена.
Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу та надані ними докази, судова колегія дійшла висновку про наступне.
Судом встановлено, що 05.11.04 відповідач надав підприємству вимогу № Ю 728 У про сплату боргу у розмірі 893 559,32 грн., у т.ч. основний борг зі страхових внесків у розмірі 589 406,21 грн., фінансові санкції, нараховані за ставкою 50% від простроченої суми -304153,11 грн. згідно з рішенням № 78 від 01.10.04, яке прийняте на підставі ст. 17 Закону 2181.
Вказане рішення прийняте УПФУ на підставі акту перевірки № 72 від 29.09.04 (а.с. 17 -20).
Постановою господарського суду Луганської області від 06.12.07 по справі № 6/513ад, залишеною апеляційною інстанцією, було задоволено позов ПП "Фелікс" до УПФУ у м. Краснодоні Луганської області та визнано недійсним і скасовано рішення відповідача за цією справою від 01.10.04 № 78 про застосування штрафних санкцій по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 304153,11 грн., що є складовою суми спірної за цією справою вимоги про сплату боргу.
Щодо решти суми, зазначеної у спірній вимозі.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі спірної вимоги від 05.11.04 вбачається, що вона прийнята у відповідності до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та зареєстр. в Мін'юсті України 16.01.04 за № 64/8663 (далі -Інструкція 21-1).
Відповідно до п. 8.1 Інструкції 21-1 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з п. 8.2 Інструкції 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Страхові внески, передбачені Законом 1058 не є частиною системи оподаткування та існують з моменту набрання чинності цього закону, тобто з 01.01.04.
Відповідно до ст. 1 Закону 1058 страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів перевірки (акт № 72 від 29.09.04), яка була проведена у період з 01.08.03 по 29.09.04 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 № 1058-ІV (далі -Закон 1058), на початок перевірки несплачені платежі склали 811 130,85 грн., невиплачена заробітна плата, термін сплати страхових внесків якої не настав, склала 276 967,60 грн. Заборгованість зі страхового збору склала 534 163,25 грн.
У висновках акту перевірки (а.с. 20) зазначено, що борг зі страхових внесків із заробітної плати до 01.01.04 складає 598 306,21 грн. за розділом ІІ, борг зі страхових внесків із заробітної плати після 01.01.04 (розділ І) склав 25 424,25 грн. та донараховано зобов'язань за розділом ІІ -608 306,21 грн.
У додатку № 2 до акту перевірки (а.с. 126), який викладений у формі таблиці, зазначено, що на початок перевірки (01.08.03) заборгованість зі страхового збору склала 534 163,25 грн., борг зі страхових внесків із заробітної плати до 01.01.04 складає 598 306,21 грн. проте жодних обґрунтованих доказів наявності цих сум у матеріалах перевірки не існує.
Представник позивача надано до матеріалів справи відповідь УПФУ в м. Краснодон від 28.07.06 за № 3960/07-09 на запит позивача про те, що станом на 01.01.04 позивач мав заборгованість перед Пенсійним фондом у сумі 149 288 грн. за рішенням про розстрочення № 48 від 27.04.01 на загальну суму 549 488 грн.
Позивач оспорює правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки зі страхових внесків та штрафних санкцій) № Ю728У від 05.11.04 у розмірі 893 559,32 грн. як такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду Луганської області від 06.12.07 по справі № 6/513ад було встановлено, що відповідач, УПФУ, не визначив податковий період, за який донараховано відповідну суму податкового зобов'язання. Податковий період, на який припадає недоплата, та з якого почав донарахування відповідач, не визначений останнім в акті перевірки від 29.09.04 № 72. У будь-якому разі, як вбачається з матеріалів справи, цей податковий період виходить за межі перевіряємого періоду, тобто донарахування за вказаною перевіркою відповідачем здійснено за період, що розпочався до 01.08.03, хоча в даному випадку перевірявся період саме з 01.08.03 по 29.09.04.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин рішення прийняте УПФУ на підставі акту перевірки № 72 від 29.09.04 та спірна вимога про сплату боргу від 05.11.04. № Ю728У не відповідають нормам чинного законодавства, вимога є протиправною та такою, що складена та пред'явлена позивачу в порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому цю вимогу слід визнати недійсною та скасувати.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
При подачі позову до суду позивачем сплачено державне мито платіжним дорученням № 34 від 07.09.05 у розмірі 85,0 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому відповідно до ст. 89 КАС України суд може повернути зайво сплачений судовий збір за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним та скасувати вимогу по сплаті боргу від 05.11.04. № Ю728У.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача, ПП "Фелікс", Луганська обл., м. Краснодон, вул. Комсомольська, 1, код 13380949, судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 21.04.2009.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А. Ворожцов
Суддя Т. Мінська
Суддя М. Москаленко