01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.09 р. № 29/261-25/177
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Калатай Н.Ф.
Коротун О.М.
при секретарі: Калатай Н.Ф.
За участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача - Большакова К.А. (довіреність № 1056/9/10-209
від 01.02.2007р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2005
у справі № 29/261-25/177 (Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прогрес"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Прогрес” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.04.2004 р. № 196/26-062 та акту № 27/26-52/4/32180403 від 21.04.2004 р. як підстави вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Господарського суду м. Києва 21.07.2005 р. у справі № 29/261-25/177 позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення, було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2005 р. було порушено апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р. провадження по справі було зупинено до розгляду кримінальної справи № 70-187 відносно Лейбович В.Є., Фещенка О.Р., Гері С.Є., Первухіна А.Ф., Іванова Ю.Г., Перунова К.В., Григоряна Г.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. провадження у справі було поновлено.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Крім того, позивач просив розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2004 р. № 196/26-062, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1508597,85 грн. (1005731,90 грн. - основний платіж, 502865,95 грн. - штрафні санкції).
Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту перевірки від 21.04.2004 р. № 27/26-52/4/32180403, складеного за результатами позапланової перевірки по взаєморозрахунках підприємства ТОВ „Агро-Прогрес” з підприємством ТОВ „Спецхімпроект” за весь період діяльності підприємства.
В акті перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до завищення підприємством ТОВ „Агро-Прогрес” податкового кредиту, а відповідно до зменшення розміру податку на додану вартість за лютий 2003 р. на суму 1005731,90 грн.
Висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2003 р. № 2-444\04, яким визнано недійсними Статут ТОВ „Спецхімпроект”, зареєстрований 22.10.2002 р. виконкомом Черкаської міської Ради та Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Спецхімпроект” № 32140498 від 05.11.2002 р. Оскільки право на складання податкової накладної надається виключно платнику податків, який зареєстрований платником ПДВ, а вказаним рішенням суду реєстрація платником ПДВ ТОВ „Спецхімпроект” визнана недійсною, таким чином перевіряючими зроблено висновок про неприйняття виписаних останнім податкових накладних, з урахуванням рішення суду такі податкові накладні не є належним підтвердженням сум, віднесених позивачем до складу податкового кредиту.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2004 р. виправлено описку у рішенні Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-444/04 від 14.01.2003 р. та зазначено, що рішення прийнято 14.01.2004 р., пункт: „Визнати недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Спецхімпроект” № 32140498 від 05.11.2002 р.” викладено в редакції: „Визнати недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Спецхімпроект” № 32140498 від 25.10.2002 р.”.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2004 р. по справі № 2-444/04, якою роз'яснено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2004 р., в частині того, що Свідоцтво платника ПДВ № 32140498 від 25.10.2002 р., видане ТОВ „Спецхімпроект”, визнано недійсним з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.
На підставі цього відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту, та відповідно до зменшення розміру податку на додану вартість за лютий 2003 р. на суму 1005731,90 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, визнав необґрунтованими висновки акту перевірки, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п. п. 7.4.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Як встановлено судом першої інстанції, 06.01.2003 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” укладено договір № 03/03, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” зобов'язується у 2003 році поставити продукцію у кількості та термінах, зазначених у Відомості постачання (Додаток №1), а Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Прогрес” зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію. Сума договору на момент його укладення складала 5028659,50 грн., сума ПДВ - 1005731,90 грн., усього 6034391,40 грн.
23.04.2003 р. між позивачем та ТОВ „Спецхімпроект” укладено додаткову угоду до договору від 06.01.2003 р. № 03/03, відповідно до якої розрахунки можна проводити векселями чи цінними паперами, а також іншими способами, що не суперечать чинному законодавству. Додатком №1 до договору є відомість постачання продукції.
За висновками суду першої інстанції, виконання договору від 06.01.2003 р. № 03/03 Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” підтверджується відомістю постачання продукції на загальну суму 6034391,40 грн., у т.ч. ПДВ 1005731,90 грн.; видатковою накладною від 12 січня 2003 року № РН-1с на загальну суму 6034391,40 грн., у т.ч. ПДВ 1005731,90 грн.; податковою накладною від 12 січня 2003 року № 1-с на загальну суму 6034391,40 грн., у т.ч. ПДВ 1005731,90 грн.
Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” поставило товар на загальну суму 6034391,40 грн., у т.ч. ПДВ 1005731,90 грн.
Господарський суд м. Києва також зазначив, що виконання договору від 06.01.2003 р. № 03/03 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Прогрес” підтверджується актом прийому-передачі векселя від 02.07.2003 р. № 3001755010 на загальну суму 3558143,40 грн. (векселедавець ТОВ „Агро-прогрес”, строк платежу 01.06.2006 р.); видатковою накладною від 30.04.2003 р. № РН - 00000003 на загальну суму 2476248,00 грн., податковою накладною від 30.04.2003 р. № 3 на загальну суму 2476248,00 грн., у т.ч. ПДВ 412708, 00 грн.
Встановивши вищевказані обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” від 06.01.2003 р. № 03/03 виконаний сторонами повністю.
До податкового кредиту позивачем включена за лютий 2003 р. сума ПДВ - 1005731,90 грн. на основі податкової накладної від 01.02.2003 р. № 1-с.
Згідно п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.
Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2004 р. вказане вище рішення цього ж суду скасоване за нововиявленими обставинами. Ухвалою Святошинського районного суду від 30.08.2004 р. провадження по справі закрите. Таким чином, на дату прийняття рішення судом першої інстанції рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.01.2003 р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Спецхімпроект”, яким також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Спецхімпроект”, скасоване. На думку суду першої інстанції, законні підстави для донарахування податку на додану вартість ТОВ „Агро-Прогрес”, та застосування штрафних санкцій у відповідача відсутні.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції не було досліджено факт сплати сум ПДВ контрагентом позивача до бюджету у лютому 2003 році, як це закріплено в п. п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Отже, обов'язковою підставою для включення суми податку до податкового кредиту є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у січні 2003 р. мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект”, а саме: уклав договір № 03/03 від 06.01.2003 р. на поставку продукції (джерела безперебійного живлення) у кількості та в термінах, зазначених у відомості постачання. Загальна сума договору на момент його укладання становила 6034391,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1005731,90 грн. Розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено шляхом відвантаження джерел безперебійного живлення на суму 2476248,00 грн., у т.ч. ПДВ - 412708,00 грн. та шляхом передачі простого векселя на суму 3558143,40 грн.
До податкового кредиту позивачем включено за лютий 2003 р. ПДВ в розмірі - 1005731,90 грн. на підставі податкової накладної від 01.02.2003 р. № 1-с.
Однак, за період здійснення взаємовідносин по договору № 03/03 від 06.01.2003 р. ТОВ „Спецхімпроект” подавало до ДПІ у м. Черкаси податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2003 р. з нульовими показниками. До того ж, згідно облікової картки ТОВ „Спецхімпроект” по податку на додану вартість станом на 31.12.2003 р., контрагент позивача з січня по травень 2003 р. включно взагалі не нараховував та не сплачував суми ПДВ до бюджету.
Відповідно до п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Враховуючи те, що сума ПДВ по угоді № 03/03 від 06.01.2003 р. у розмірі 1005731,90 грн. не була включена в розділі податкової декларації за лютий 2003 р. „Податкові зобов'язання” та відповідно не була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” до Державного
бюджету України у лютому 2003 року, то у позивача відсутні підстави для завищення податкового кредиту.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач розраховувався з Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” за отримані товари шляхом відвантаження джерел безперебійного живлення на суму 2476248,00 грн., в т.ч. ПДВ - 412708,00 грн. та передачі Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-прогрес” простого векселя на суму 3558143,40 грн.
Отже, розрахунки грошовими коштами позивачем не здійснювались. Оплата проводилася шляхом бартеру та видачею простого векселя.
Згідно ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р. (зі змінами та доповненнями) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Як встановлено в п. 4.8. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від операцій, по яких такі векселі використовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач по акту приймання-передачі лише передав Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецхімпроект” вексель, однак доказ оплати суми, зазначеної в векселі, відсутній.
Крім того, згідно Листа ДПА України від 15.07.1999 р. № 10417/7/16-1201 „Що стосується податкового кредиту у осіб, які для розрахунків за отриманий товар застосовували вексельну форму, то, враховуючи специфіку касового методу, для правомірності включення в податковий кредит, зокрема, наявності факту списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), таке право у покупця товарів (робіт, послуг) є після повного погашення векселя. Підставою для віднесення до податкового кредиту є податкова накладна та копія погашеного векселя”.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що ПДВ фактично сплаченим не був, а у позивача відсутні підстави для включення сум ПДВ по договору № 03/03 від 06.01.2003 р. до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належним чином обгрунтував правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення, а тому на думку колегії суддів апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2005 р. у даній справі - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києвавід 21.07.2005 р. у справі № 29/261-25/177 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Агро-Прогрес” відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення постанови у повному обсязі.
Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді
Калатай Н.Ф.
Коротун О.М.