Номер справи 623/611/13-ц
Номер провадження 2/623/346/2013
іменем України
05 листопада 2013 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Бутенка В.М.
при секретарі судового засідання - Костенко В.В., Бобриш М.С.
судового розпорядника - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю: позивачки - ОСОБА_4
представника позивачки - ОСОБА_5
відповідача - ОСОБА_6
представника відповідача - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, -
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та просила суд:
1. Визнати за нею, ОСОБА_4, право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя, виділивши їй автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень;
2. Автомобіль DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень залишити ОСОБА_6;
3. Стягнути з неї, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_6 різницю вартості часток спільної сумісної власності майна подружжя в розмірі 20000 гривень;
4. Стягнути з ОСОБА_6 на її, ОСОБА_4, користь судові витрати.
(а.с. 2-3)
05 вересня 2013 року ОСОБА_4 змінили позовні вимоги до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та просила суд:
1. Визнати за нею, ОСОБА_4, право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя;
2. Стягнути з ОСОБА_6 на її, ОСОБА_4, користь грошової компенсації за 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя в розмірі 60000 гривень;
3. Стягнути з ОСОБА_6 на її, ОСОБА_4, користь судові витрати.
Від позовних вимог в частині виділу їй автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, та стягнення з неї, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_6 різниці вартості часток спільної сумісної власності майна подружжя в розмірі 20000 гривень - відмовилася.
(а.с. 88-89)
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 посилаються, що з відповідачем ОСОБА_6 позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2006 року, шлюбні стосунки між подружжям фактично припиненні і на даний час сторони мешкають окремо. В період шлюбу позивачка з відповідачем придбали автомобілі, які зареєстровані на ім'я відповідача, а саме: DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень; VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень.
Під час розгляду справи позивачці стало відомо, що 01.11.2012 року відповідач продав ОСОБА_8 автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який було придбано подружжям в період шлюбу.
Вважає, що спірні автомобілі є об'єктом спільною сумісною власністю подружжя, розподіл якого добровільно не відбувається, вона має право на половину спірного майна як дружина.
За твердженням позивачки добровільно відповідач не визнає за нею права власності на 1/2 частини вказаних автомобілів, між ними постійно виникають сварки, зазначеними діями відповідач порушив її права.
У зв'язку із тим, що відповідачем автомобілі були самостійно продані і ніяких коштів від їх продажу вона не отримувала, то вона має право на отримання грошової компенсації за 1/2 частку у спільній сумісної власності майна подружжя в розмірі 60000 гривень.
Тому вона звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
За твердженням позивачки надану відповідачем розписку від 16.11.2012 року, згідно до якої вона нібито отримала від ОСОБА_6 грошову суму у розмірі 62000 гривень, як грошової компенсації за 1/2 частку у спільній сумісної власності подружжя, вона не підписувала і ніяких грошових коштів від відповідача за майно не отримувала.
Представник позивачки ОСОБА_5 зміненні позовні вимоги підтримала і просить суд зміненні позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги позивачки ОСОБА_4 не визнав, надав заперечення на позов (а.с. 20, 39, 92-93).
В обґрунтування заперечень на позов посилається, що 23 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області зроблено відповідний актовий запис №312, але починаючи з жовтня 2012 року їх стосунки фактично припинені та на даний час подружжя мешкає окремо.
У період шлюбу з позивачкою, ним дійсно було придбано автомобілі: VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, та DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень, але зазначені автомобілі були придбані ним за особисті кошти.
В середині листопада 2012 року до нього звернулася позивачка стосовно поділу автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який на думку позивачки є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому на момент звернення до нього позивачка була досвідчена, що автомобіль DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, був спільно проданий сторонами по генеральній довіреності ще на початку 2011 року, а отримані гроші сторони витратили на потреби подружжя.
Враховуючи положення Сімейного кодексу України (ст.ст. 60, 69, 71) 16 листопада 2012 року ним було передано позивачці грошову суму у розмірі 62000 гривень компенсації за 1/2 частку у спільній сумісній власності на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується розпискою від 16 листопада 2012 року.
Відповідач вважає, що на даний час між позивачкою та відповідачем вирішено питання щодо поділу спірного автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шляхом надання відповідачем позивачці грошової суми у розмірі 62000 гривень.
Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню і просить суд у задоволенні позову відмовити, просить відмовити позивачці ОСОБА_4 у задоволенні заяви про зміну позову в частині змін предмету та підстав позову, але не заперечує в частині відмови позивачки ОСОБА_4 від позову в частині виділу їй автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень.
Заслухавши сторони та їх представників, перевіривши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом установлені факти і відповідні їм правовідносини.
Судом установлено і не заперечується сторонами, що 23 вересня 2006 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у відділі реєстрації актів громадянського стану по місту Ізюму ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області зареєстрували шлюб, актовий запис за № 312 (а.с. 5).
Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі сторони ОСОБА_4 і ОСОБА_6, як подружжя, набули майно, до складу якого входять спірні транспортні засоби, а саме: 28.07.2009 року придбано транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень; 01.06.2011 року придбано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, які згідно облікових даних центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Ізюмського, Барвінківського та Борівського районів підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області, станом на 12.02.2012 року були зареєстровані за гр. ОСОБА_6.
Спірний транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, було знято ОСОБА_6 з обліку для реалізації 31.10.2012 року.
(а.с. 82-83)
Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.
Позивачка на підставу своїх вимог щодо поділу майна подружжя шляхом визнання за нею право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за 1/2 частку у спільній сумісній власності майна подружжя в розмірі 60000 гривень, посилається на статті 60, 69, 70 СК України, а згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей СК), позивачка в силу статті 10 ЦПК України зобов'язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до частини 3 статті 10, частини 1 статті 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 СК України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.22, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно п. 25 вказаної постанови Пленуму вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України.
Положеннями статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Суд виходить із того, що спірне майно, а саме: транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, набуті сторонами за час шлюбу, що дає можливість визнати майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя й частки такого майна загальною вартістю 120000 гривень є рівними - вартістю по 60000 гривень.
Судом установлено і не заперечується сторонами, що спірний транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень, був спільно проданий сторонами по генеральній довіреності ще на початку 2011 року ОСОБА_9, а отримані гроші 40000 гривень сторони витратили на потреби подружжя. Але транспортний засіб не знято з обліку для реалізації і належить відповідачу ОСОБА_6 (а.с. 54-57, 61, 66, 83).
Як убачається із матеріалів справи, на теперішній час, спірний транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, знято з обліку для реалізації 31.10.2012 року, і не належить відповідачу ОСОБА_6. Відповідач розпорядився спірним транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, - продав його гр. ОСОБА_8 (а.с. 82-83).
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 295734 від 01.11.2012 року власником автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_8 (а.с. 79, 40).
Укладення договору купівлі-продажу автомобіля не передбачає обов'язкового його нотаріального посвідчення та не передбачає надання письмової згоди подружжя, її відсутність не є перешкодою для реєстрації автомашини у відповідності з Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371), яким передбачено державну реєстрацію транспортних засобів, яка здійснюється органами ДАІ МВС в тому числі для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них вищевказаними Порядком.
Відповідачем на виконання вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, надано розписку від 16.11.2012 року, як доказ, яка беззаперечно підтверджує отримання позивачкою ОСОБА_4 від відповідача ОСОБА_6 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на спірне майно в розмірі 62000 гривень (а.с. 21, оригінал в додатку).
Позивачкою на порушення вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, не надано доказів які б беззаперечно підтверджували твердження позивачки, що надану відповідачем розписку від 16.11.2012 року, згідно до якої вона отримала від ОСОБА_6 грошову суму у розмірі 62000 гривень, як грошової компенсації за 1/2 частку у спільній сумісної власності подружжя, вона не підписувала і ніяких грошових коштів від відповідача за спірне майно не отримувала.
Так, у відповідності із постановою про закриття кримінального провадження від 10 червня 2013 року слідчого СВ Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування за заявою від ОСОБА_4 щодо її чоловіка ОСОБА_6, який використавши її підпис підробив розписку про отримання нею коштів при вирішенні питання про поділ їх спільного майна подружжя, - кримінальне провадження № 12013220320000803 від 12.04.2013 року закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (а.с. 46, 68, 69-72).
Суд вважає встановленим факт, що сторони дійшли згоди на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема спірних транспортних засобів марки VOLKSWAGEN PASSAT, 1998 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 80000 гривень, та марки DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40000 гривень, шляхом отримання 16.11.2012 року позивачкою ОСОБА_4 від відповідача ОСОБА_6 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно (а.с. 21).
За таких обставин суд відмовляє позивачці ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову, встановлених ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.02.2013 року та ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.02.2013 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, підлягають скасуванню (а.с. 10, 31, 59, 81).
Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати позивачки, які документально підтверджуються, не компенсуються відповідачем у зв'язку із відмовою у задоволенні позову (а.с. 1, 7).
Керуючись статтями 60-61, 63, 69-72 СК України, статтями 325, 364, 365, 368, 372 ЦК України, статтями 10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, встановлених ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2013 року та встановлених ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2013 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| в апеляційному| порядку|ладу|| в строк 10 днів| з дня проголошення| рішення, а неприсутніми сторонами в той же строк з дня отримання копії рішення,|розв'язання,вирішення,розв'язування| шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.
Головуючий: суддя -
Повний текст рішення складено 08 листопада 2013 року.