Справа №613/249/13-ц
Провадження № 2/613/161/13
23 жовтня 2013 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого-судді - Уварової Ю.В.
за участі секретаря - Братушкіної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богодухові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Приват-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому після уточнення позовних вимог /в частині назви позивача/ просив стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 37 859 грн. 53 коп. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.03.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Харківського ГРУ ПриватБанку на посаду інкасатора. 27.03.2008 року між Харківським ГРУ ПриватБанку та відповідачем було укладено Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 27.03.2009 року бригада інкасації Харківського ГРУ ПриватБанку проводила інкасацію згідно затвердженого графіку інкасації. В той день бригада складалася з старшого бригади - відповідача у справі, інкасатора - водія ОСОБА_2 та двох співробітників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідно до графіку інкасування, інкасатори повинні були відвезти з Відділення №66 Харківського ГРУ ПриватБанку надлишкові кошти каси. Старшим бригади ОСОБА_1 було отримано в касі Відділення № 66 у касира - операціоніста для вивезення 1 888 ЄВРО та 2500 доларів США, після чого він відповідно до Інструкції розписався в прибутково - видаткових касових ордерах № 1 та №2 про отримання зазначених коштів. Один екземпляр прибутково - видаткових касових ордерів були упаковані в інкасаторську сумку разом з коштами, а інший екземпляр залишився в касі Відділення. Інкасаторський мішок з відділення №66 інкасатор забрав, але до каси перерахунку зазначений мішок доставлений не був. ОСОБА_1 не заперечив у своїх поясненням, що дійсно він забирав мішок, але де саме він дівся пояснити не зміг. Відповідно до п. 4 гл. 3 розділу ІІ Інструкції , під час виконання завдань перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, відповідальність за роботу всієї бригади покладається на старшого бригадира інкасації. Оскільки старшим бригадиром був ОСОБА_1, саме він отримував кошти під розпис, тому саме він і повинен був особисто здати їх під розпис до каси перерахунку. Відповідно до п. 1 Типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27.03.2008 року, укладеного між Харківським ГРУ ПриватБанку та ОСОБА_1, останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку довірених йому цінностей. Відповідач недбало віднісся до своїх службових обов'язків, внаслідок чого позивачу завдана шкода в розмірі 2500 доларів США та 1880 ЄВРО, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.06.2009 року № 417/206 становить 39 385 грн. 40 коп. Проте, враховуючи, що при остаточному розрахунку ПриватБанк утримав з ОСОБА_1 1525.87 грн., зазначена сума зменшилась і складає 37859.53 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що з іншими працівниками також укладаються договори про повну матеріальну відповідальність, але інкасатор ОСОБА_2 фактично виконував функції водія, а касири лише несвоєчасно встановили зникнення мішків. Щодо відповідача, то саме він - старший бригади - інкасатор ОСОБА_1 розписався за отримання мішків з грошовими коштами, тому службове розслідування проводилось тільки у відношенні нього.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що його вина у втраті інкасаторського мішка не доведена. 12.06.2009 року Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВСУ порушено кримінальну справу за ч.1 ст.185 КК України - за фактом зникнення інкасаторського мішка, проте до теперішнього часу особу, яка викрала кошти не встановлено. Зазначив, що рішенням Богодухівського районного суду від 31.05.2011 року було встановлено, що втрата інкасаторського мішка з грошовими коштами сталась внаслідок халатних дій інших працівників ПАТ КБ «ПриватБанк», проте позивач пред'являє вимоги лише до нього, зауважив при цьому, що певні порушення були і з боку касира ОСОБА_6, яка приймала кошти. Також пояснив, що працював в ПАТ «ПриватБанк» на посаді інкасатора, ніяких підвищень по службі протягом роботи не отримував, тому не може відповідати як старший інкасатор відповідно до положень Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні також зазначила, що вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди не доведена, а в рішенні Богодухівського районного суду від 31.05.2011 року, яке набрало законної сили, встановлено, що втрата мішків сталась також через халатні дії інших працівників ПАТ «ПриватБанк», також просила відмовити у позові.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до наказу від 26.03.2008 року N Э.НА - КП - 2008-192, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Харківського ГРУ ПриватБанку на посаду інкасатора з 20.03.2008 року /Т.1, а.с.10/.
28.02.2008 року між Харківським ГРУ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність /а.с.13/, згідно п. 1 якого ОСОБА_1 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей. При цьому відповідач пояснив в судовому засіданні, що дійсно спочатку, а саме 28.02.2008 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність і тільки майже через місяць - 20.03.2008 року він був офіційно прийнятий на роботу та приступив до своїх обов'язків.
Згідно графіка маршруту інкасації точок 27.03.2009 року інкасатором ОСОБА_1, останній з Відділення №66 здійснював вивіз надлишковихі коштів /Т.1, а.с.16/ та відповідно до копій прибутково-видаткових касових ордерів ОСОБА_1 отримав в Відділенні №66 Харківського ГРУ «ПриватБанк» 2 500 доларів США та 1 880 євро /Т.1, а.с.19,20/.
Проведенням службового розслідування по пропажі інкасаторського мішка з грошовими коштами від 17.04.2009 року було встановлено, що 27.03.2009 року з Відділення № 66 було здійснено вивіз коштів через інкасатора ОСОБА_1, згідно прибутково - видаткового ордера на суму 1 880 ЄВРО та 2 500 Доларів США та до каси Харківського ГРУ «ПриватБанк» кошти не надійшли. Після закінчення службового розслідування було вирішено звільнити інкасатора ОСОБА_1 за грубе порушення пунктів, закріплених в Типовому договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, що потягло втрату - 1 880 ЄВРО та 2 500 доларів США - 21.04.2009 року з Банка - у зв'язку з втратою довіри ( на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в ППВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року із змінами та доповненнями, виходячи з вимог ст.15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки,
неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно з копією постанови про порушення кримінальної справи від 12.06.2009 року Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВСУ порушено кримінальну справу №63090269 за ознаками ч.1 ст.185 КК України за фактом таємного викрадення грошових коштів з відділення Харківського ГРУ ЗАТ КВ «ПриватБанк» /Т.1, а.с. 44/.
Як вбачається з відповіді Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, у слідчому відділі Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ знаходиться кримінальна справа №63090269 за ч.3 ст.185 КК України, досудове розслідування у якій зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України 1960 року - у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин /Т.2, а.с.43/.
Таким чином, вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили відносно ОСОБА_1 - відсутній.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про ивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, за відсутності вироку щодо ОСОБА_1, що набрав законної сили, підстав для стягнення шкоди саме з відповідача ОСОБА_1 немає.
Відповідно до п.п. 4,5 гл. 3 розділу ІІ Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах в Україні, під час виконання завдань з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відповідальність за роботу всієї бригади покладається на старшого бригади інкасації. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які письмові підтвердження щодо призначення саме ОСОБА_1І старшим бригади. А як вбачається з копії журналу обліку сумок і мішків з готівкою /Т.1, а.с.21/, мішки приймались від інкасаторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому підписи інкасаторів про здачу у відповідній графі - відсутні.
Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, нестача коштів була виявлена приблизно через два-три дні після здачі мішків до каси - за допомогою програми SYBRIDGE, а на момент передачі мішків з коштами до каси, касир зазначила, що кількість мішків збігається з тією кількістю, яку ОСОБА_1 отримав у відділенні банку №6, а сума переданих коштів збігається з даними програмного комплексу, не звернувши уваги на залишки. Про наявність вини і інших працівників ПАТ «ПриватБанк» у зникненні мішків йдеться і в рішенні Богодухівського районного суду від 31.05.2011 року /Т.1, а.с.96-97/.
Однак відомості щодо службових розслідувань відносно інкасатора ОСОБА_2, касира ОСОБА_6 та інших працівників суду не надавались, клопотання про їх допит в судовому засіданні у якості свідків також не заявлялось.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що вина ОСОБА_1 у зникненні інкасаторських мішків на теперішній час не встановлена, належних та допустимих доказів вини відповідача у заподіянні шкоди позивачеві суду не надано, суд вважає, що позов заявлено передчасно і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Приват-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ -