06 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Собіни І.М., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання: Панас Б.В.
з участю представника відповідачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку,
Рішенням Острозького районного суду від 27 червня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право власності на житлове приміщення в АДРЕСА_1 та право користування цим житлом у зв'язку з втратою права власності.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір 114грн.70 коп. та 1223,46грн. витрат на правову допомогу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом під час ухвалення рішення було порушено норми матеріального права та процесуального права.
Вважає, що правові підстави для задоволення позову в частині визнання її такою, що втратила право власності на житлове приміщення в АДРЕСА_1 відсутні, оскільки, право власності на належний їй у минулому будинок зареєстроване за ОСОБА_3 та на даний час ніким не оспорюється. Правова норма за якою особа може визнаватися судом такою, що втратила право власності, у законодавстві відсутня, оскільки право власності втрачається автоматично з моменту виникнення права власності у іншої особи.
Так само без будь-якої підстави, яка б випливала із застосування норм житлового законодавства, її було визнано такою, що втратила право на користування зазначеним житловим будинком.
Перед судовими дебатами позивачем була подана заява, якою він фактично змінив предмет та підстави позову, проте суд всупереч вимогам ст. 31 ЦПК України розглянув справу у межах нових позовних вимог та позов задовольнив. У зв'язку з тим. що під час розгляду справи суд вийшов за межі позовних вимог, рішення у справі підлягає скасуванню.
Окрім того, стягуючи судові витрати, суд не застосував положення статті 88
Справа №567/114/13-ц Головуючий у суді І інстанції - Венгерчук А.О.
Провадження № 22-ц/787/1518/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.
ЦПК України та стягнув судові витрати у повному обсязі, а не пропорційно до задоволених позовних вимог.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, просить її відхилити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_2 була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 27.08.1993р. Зареєстрована у вказаному будинку по даний час.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 20.08.2009 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики борг в розмірі 65 424 грн.
Під час виконання вказаного рішення суду державним виконавцем арештовано житловий будинок АДРЕСА_1, який неодноразово виставлявся на прилюдні торги, однак вони не відбулися через відсутність покупців.
11 жовтня 2012 року державним виконавцем складено акт про передачу ОСОБА_3 майна в рахунок погашення боргу, на підставі якого, 18.10.2012 року приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на зазначене вище нерухоме майно, яке 19.11.2012року зареєстровано ним в БТІ.
Рішенням Острозького районного суду від 28.03.2013року відмовлено ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3 про визнання недійсним виданого нотаріусом свідоцтва про право власності на житловий будинок. Рішення 15.05.2013року набрало законної сили.
Таким чином встановлено, що позивач є власником спірного будинковолодіння, а ОСОБА_2 зареєстрована в ньому як колишній власник.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з втратою ОСОБА_2 права власності на житлове приміщення в АДРЕСА_1 за відповідачем не зберігається право користування цим житлом.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено збереження права користування житлом попереднього власника у випадку переходу права власності до іншої особи.
Виникнення права власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право ОСОБА_2 на користування цим будинком.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що ні ст.16 та глава 25 ЦК України, ні ЖК України не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання особи такою, що втратила право власності, а тому абзац 2 резолютивної частини рішення підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було змінено одночасно предмет та підстави позову, а судом всупереч вимогам ст.31 ЦПК України розглянуто справу у межах нових позовних вимог не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 30.01.2013року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, без надання іншого житлового приміщення. Підставами позову є втрата відповідачкою права власності на нерухоме майно.
Під час розгляду справи по суті, позивач двічі уточнював свої позовні, відповідно до останніх, просив усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом виселення відповідачки, зняття її з реєстраційного обліку та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право власності і користування на житловий будинок в АДРЕСА_1 в зв'язку з втратою права власності.
Тобто, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права власності, а в ході розгляду справи лише збільшив свої вимоги, що не може розцінюватися, як одночасна зміна предмету та підстав позову.
Заявлені позовні вимоги носять не майновий характер, а тому доводи апеляційної скарги про порушення положень ч.1 ст.88 ЦПК України при стягненні понесених витрат на правову допомогу є безпідставними. Судом визначив розмір витрат на правову допомогу у відповідності до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" в сумі 1223 грн. 46 коп. за участь адвоката у судових засіданнях протягом 2год.10хв. із розрахунку 40% від встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314,316,317,325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 червня 2013 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції:
«Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування будинком АДРЕСА_1 в зв'язку з припиненням права власності».
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Григоренко М.П.
Собіна І.М.