04 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Василевича В.С.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.
з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" на рішення Рівненського районного суду від 03 вересня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
Рішенням Рівненського районного суду від 03 вересня 2013 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" (далі - ПАТ„Західінкомбанк") до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовлено повністю за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ „Західінкомбанк" покликалося на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідно до договорів поруки №3103-3 та №3103-4 від 31 березня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зобов'язалися перед КБ „Західінкомбанк" відповідати за належне виконання ВАТ „Квасилівський завод комунального устаткування" зобов'язань за договором кредиту. Договори підписані сторонами, їх умови погоджені і відповідно до ст. 629ЦК України є обов'язковими до виконання.
Доводить, що підстав визнавати поруку припиненою в порядку ч.1 ст. 559 ЦК України немає, оскільки договорами поруки була обумовлена попередня згода поручителів на зміну умов основного зобов'язання.
Вказує, що судом було встановлено, що додаткові договори до кредитного договору про зміну відсоткової ставки підписував один з відповідачів-поручителів - ОСОБА_3, як керівник ВАТ „Квасилівський завод комунального устаткування" і він знав про зміну відсоткової ставки.
В своєму рішенні суд зазначив, що договори поруки є припиненими з 06.04.2009 року, тобто на 10-й день після отримання письмового повідомлення банку №258 від 24.03.2009 року „Щодо зміни процентної ставки за кредитним договором №3103-1 від 31.03.2008 року", однак тим самим суд ототожнив вказане повідомлення з передбаченою пунктом 1.2 кредитного договору вимогою про дострокове погашення кредиту, хоча така вимога в ньому не заявлялась, оскільки на момент надсилання повідомлення позичальник своєчасно та у повному розмірі виконував умови договору кредиту.
Справа №2/570/735/2013 Головуючий в суді І інст. - Остапчук Л.В.
Провадження № 22-ц /787/1865/2013р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.
Стверджує, що від ВАТ „Квасилівський завод комунального устаткування" до банку надійшло кілька клопотань про відстрочку повернення кредитних коштів (від 03.04.2009 року, від 30.07.2009 року та від 14.08.2009 року) до листопада 2009 року, що свідчить про визнання ним вимог банку, а тому перебіг позовної давності перервався і її відлік розпочався заново з 30.11. 2009 року на підставі ч. 3 ст.264 ЦК України.
Доводить, що наявними у справі доказами та поясненнями сторін підтверджується факт звернення банку до позичальника з вимогою достроково погасити заборгованість до 30.11.2009 року і саме цю дату вважає строком виконання основного зобов'язання, а не 06.04.2009 року, як зазначено в рішенні суду.
Враховуючи наведене, просить рішення Рівненського районного суду від 03 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представники ПАТ „Західінкомбанк" ОСОБА_1, ОСОБА_2, в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, та відповідач ОСОБА_6, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення виниклої суми заборгованості за кредитним договором з поручителів, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ «Західінкомбанк» і ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» було підписано дві додаткових угоди про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, а поручителі ОСОБА_3 і ОСОБА_6 своєї згоди на її збільшення не давали і угоди не підписували.
Такий висновок місцевого суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно кредитного договору № 3103-1 від 31 березня 2008 року ВАТ „Квасилівський завод комунального устаткування " в ПАТ „Західінкомбанк" на поточні потреби, для поповнення обігових коштів, проведення розрахунків, оплату послуг та придбання основних засобів, отримав кредит в розмірі 1800000 грн. з сплатою 18% річних.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту та надав позичальнику грошові кошти (що не оспорюється), однак позичальник умови договору не виконав, кредит та відсотки банку в повному обсязі не повернув.
Відповідно до договорів поруки від 31 березня 2008 року укладених між банком та ОСОБА_3 № 3103-3 (а.с.53 ) та між банком і ОСОБА_6 № 3103-4 (а.с.54), зокрема п. 1.1. та п.2.2. поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником ВАТ „Квасилівський завод комунального устаткування " в повному обсязі всіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 3103-1 від 31 березня 2008 року і додаткових до нього договорів укладених між кредитором та позичальником.
Ці пункти умов договорів поруки нечинними не визнавалися.
При укладанні даних договорів поруки, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, що встановлюються для договорів даного виду. Їх умовами не передбачено отримання банком окремої письмової згоди поручителя на укладення кожного конкретного додаткового договору, а тому підстав для його звуженого тлумачення (лише на користь поручителів), колегія суддів не вбачає.
Згода поручителів на укладання будь-яких додаткових договорів між кредитором та позичальником, відповідно і збільшення обсягу їх відповідальності, які випливають з них, згідно умов договорів поруки була отримана банком ще при укладенні цих договорів 31 березня 2008 року, а тому посилання місцевого суду на припинення поруки відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перед банком з підстав передбачених ч.1 ст.559 ЦК України є безпідставним.
Щодо висновку місцевого суду про пропуск шестимісячного строку для пред'явлення позову до поручителя після отримання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, то він є хибним.
Надісланий лист-повідомлення № 258 від 24 березня 2009 року (а.с.77) не є вимогою кредитора в розумінні п.1.2 та п.6.5 кредитного договору, оскільки термін користування кредитом встановлено по 30 березня 2011 року включно, а необхідною умовою вимоги про дострокове повернення кредиту є невиконання або неналежне виконання умов договору.
На час надсилання зазначеного листа умови кредитного договору позичальником не порушувались та сплачувались необхідні платежі.
Підняття відсоткової ставки є правом банку від якого той відмовився на прохання позичальника (а.с.258).
Отже, оскільки порука не є припиненою, то сума заборгованості за кредитним договором підлягає до стягнення з поручителів, тобто з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 відповідно до ст.554 ЦК України та п. 1.1 договорів поруки.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За умовами кредитного договору № 3103-1 від 31 березня 2008 року та додатковими договорами від 30 вересня та 28 листопада 2008 року про збільшення відсоткової ставки за кредитом та заяви про збільшення позовних вимог, позивачем до стягнення заявлено 2040117,16 грн., з них 1 176 000 (один мільйон сто сімдесят шість тисяч) грн. - заборгованість по кредиту та 864 117 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 16 коп. - заборгованість за відсотками. Ця сума підтверджена поданими банком розрахунками та підлягає до стягнення в повному обсязі (а.с.48-50,75-76,231-233).
Відповідно до ст.88 ЦПК України, до стягнення з відповідачів також підлягають понесені позивачем судові витрати, а саме 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які на час подання позову відносились до судових витрат та були сплачені банком (а.с.45-47).
Оскільки висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, то воно не може залишатись чинним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" задоволити.
Рішення Рівненського районного суду від 03 вересня 2013 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" задоволити: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" (код 19233095) як з поручителів заборгованість по кредитному договору №3103 від 31 березня 2008 року в сумі 2 040 117 (два мільйона сорок тисяч сто сімнадцять) грн. 16 коп.,
1 176 000 (один мільйон сто сімдесят шість тисяч) грн. - заборгованість по кредиту;
864 117 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 16 коп. - заборгованість за відсотками;
1700 (тисяча сімсот) грн. судового збору і 120 (сто двадцять) грн. витрачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: