07 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Хилевич С.В., Оніпко О.В., Рожин Ю.М.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2013 року у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на утримання під час навчання,
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 17 червня 2013 року зазначений позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - Університет внутрішніх справ) 12 499, 57 гривень фактичних витрат, пов'язаних з утриманням за час навчання, та 230 гривень судового збору.
Ухвалою цього суду від 12 вересня 2013 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично покликалася на неправильність застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування зазначала про неврахування тих обставин, що ст. 3 Закону України „Про освіту" передбачає безоплатний порядок здобуття освіти в усіх державних закладах. Норми ч. 1 ст. 18 Закону України „Про міліцію" відсилають до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 року №114, яка не зобов'язує особу при звільненні з органів внутрішніх справ компенсувати будь-які витрати. Посилання позивача на ч. 6 ст. 18 цього Закону вважала помилковим через застосування принципу дії закону в часі, оскільки ця норма введена в дію Законом України №3455-VІ від 02.06.2011 року. Вказувала про чинність п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, який передбачає договірний порядок відшкодування цих витрат.
Пункт 2 і підпункт 2.2. відомчого наказу від 14.05.2007 року №150, яким затверджено Типовий договір про підготовку фахівця, зобов'язували Університет внутрішніх справ укласти договір протягом місяця з дня зарахування курсанта на навчання, що виконано не було. Тому з урахуванням тієї обставини, що відповідач не уникала укладення договору, стягнення витрат за час із серпня 2006 року по 13 травня 2009 року, не ґрунтується на законі і обставинах справи, а спірні суми підлягають виключенню через їх зменшення.
Вважала, що надана позивачем довідка-розрахунок від 12.08.2011 року №26 не є переконливим засобом доказування, не містить чітких і зрозумілих даних про понесення фактичних витрат.
Судом залишено без уваги те, що ст. 16 Закону України „Про міліцію" передбачає безоплатний характер забезпечення працівників міліції єдиним форменим одягом. Їй незрозумілим є і спосіб нарахування комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, а також механізм понесення витрат на продовольче та речове забезпечення.
Не погоджувалася з діями роботодавця, який направив її для проходження служби на посаді дільничного інспектора, тоді як вона одержала освіту для зайняття посади слідчого. Вважала, що цим Управлінням внутрішніх справ України в Рівненській області порушено зобов'язальні відносини за договором.
З наведених міркувань просила скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2013 року і ухвалити нове - про відмову Університету внутрішніх справ у задоволенні позову.
Заслухавши думку судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Університету внутрішніх справ від 03.08.2006 року №210 ос ОСОБА_1 зараховано курсантом факультету з підготовки слідчих, а наказом від 31.08.2006 року №246 ос їй присвоєно першочергове спеціальне звання „рядовий міліції" (а.с. 6, 7). Після закінчення навчання у липні 2010 року вона проходила службу на посаді дільничного інспектора міліції 1-го сектору відділу дільничних інспекторів міліції Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, звідки 1 квітня 2011 року звільнилася за власним бажанням (а.с. 10).
13 травня 2009 року, тобто під час навчання ОСОБА_1, було укладено тристоронній договір між нею, Університетом внутрішніх справ та Управлінням МВС України в Рівненській області, яким регулювалися відносини щодо підготовки фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку та порядку їх відшкодування (а.с. 8-9).
Вважаючи, що відповідач порушила зобов'язання за договором, оскільки звільнилася з органів внутрішніх справ з власної ініціативи під час обов'язкового трирічного строку проходження служби після закінчення навчання, Університет внутрішніх справ звернувся до неї з позовом про відшкодування 12 499, 57 гривень понесених витрат на утримання в ході здобуття вищої освіти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пункт 2 ст. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, передбачає обов'язок осіб, які відмовилися від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу протягом перших трьох років після закінчення навчання, нести витрати, пов'язані з їх утриманням у таких закладах. Їх відшкодування здійснюється у фактичному розмірі на підставі договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі.
Форма і зміст тристороннього договору встановлені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2007 року №150 „Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Аналіз наданих позивачем письмових доказів об'єктивно і переконливо підтверджує обставини понесення ним 12 499, 57 гривень фактичних витрат на утримання ОСОБА_1 при навчанні в Університеті внутрішніх справ за час із серпня 2006 року по липень 2010 року (а.с. 12, 70-76).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З урахуванням передбаченої законом презумпції винуватості боржника та принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві, що визначений ст. 10 ЦПК України, ОСОБА_1 не спростувала відсутності своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань, як і належним чином не заперечила проти спірної суми витрат, що підлягають стягненню на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права на увагу не заслуговують, позаяк не свідчать на помилковість висновків суду.
Покликання відповідача про хибність оцінки доказів у справі та порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання при ухваленні свого рішення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: