05 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Григоренка М.П., Мельника Ю.М.
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 26 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського районного суду від 26 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на те, що відповідач не надав достатніх та переконливих доказів на заперечення його позовних вимог.
Вказує, що останній безпідставно не визнає тієї обставини, що між ними неодноразово були укладені усні договори позики у гривнях та доларах.
Крім того, судом від сторони відповідача прийнято звичайний друкований текст розписок без підписів та печатки, як укладений на його думку між ними договір позики, що не відповідає дійсності.
Стверджує, що договір купівлі продажу між ними зерна на загальну суму 122 462 грн. і договір позики грошей в сумі 160480 грн. це дві різні угоди, які не пов"язані між собою.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відбулася новація, а саме договірні зобов"язання, що підтверджені квитанціями серії 01АААМ 911812, серії 01АААМ 911813, серії 01АААМ 911814 змінилися на позикове зобов"язання підтверджене розпискою від 07.11.2010р. на суму 160 480 грн.
Враховуючи, що заборгованість за новим (позиковим) зобов"язанням ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 стягнута рішенням Рівненського міського суду від 18.11.2011р. та рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27.02.2012р., то вимоги ОСОБА_1 за вказаним позовом на думку суду першої інстанції не підлягають задоволенню.
Проте такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та вимогам закону, а тому таке рішення, відповідно до правил ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
З рішення Рівненського міського суду від 18.11.2011р. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27.02.2012р. вбачається, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто за договором позики 160 480 грн. основного боргу, а також відсотки за користування грошовими коштами та три проценти річних від простроченої суми У вказаних рішеннях йдеться тільки про те, що між сторонами відбувся договір позики і нічого не згадується, що вона утворилася в наслідок зміни обов"язку по поставці ОСОБА_3 для ОСОБА_1 зерна на позикове зобов"язання.
За наведених обставин, вище зазначені рішення не мають преюдиційного значення для вирішення вказаного спору, оскільки між сторонами відбулися інші правовідносини.
Так з квитанцій до прибуткового касового ордера серії 01АААМ 911812 від 08.10.2009р., серії 01АААМ 911813 від 08.10.2009р. та серії 01АААМ 911814 від 19.11.2009р. вбачається, що ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_1 всього разом 122 462 грн. як попередня оплата за зерно.
Колегія суддів погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про те, що вказані квитанції свідчать про укладення між сторонами у відповідності до правил ст. 656 ЦК України договору купівлі - продажу, за яким ОСОБА_3 продав товар (зерно), який буде створений ним у майбутньому.
Взяті на себе зобов"язання по поставці зерна ОСОБА_3 не виконав.
За наведених обставин вимоги ОСОБА_1 про повернення виплачених ним коштів є законним та обгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Про необхідність виконання взятих на себе зобов"язать по передачі зерна ОСОБА_1 попередив ОСОБА_3 претензією від 18.08.2011р., однак вона залишилася поза увагою останнього ( а.с. 19).
Законними та огрунтованими є і вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки такі вимоги грунтуються на правилах ст. 625 ЦК України.
Визначаючи суму в 23005,54 грн. як три проценти річних за користування грішми та 21796 грн. як втрати у зв"язку з інфляцією, позивачем надані відповідні розрахунки, з якими погоджується і колегія суддів. Відповідачем по справі вони належними та достатніми доказами не спростовані.
Невизнання ОСОБА_3 вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що в резолютивній частині своїх позовних вимог той ставить питання про повернення суми позики, а не коштів по попередній оплаті за зерно не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги в позовній заяві саме з підстав передбачених ст. ст. 530, 656, 663, 693 ЦК України, тобто у зв"язку з укладенням договору купівлі - продажу і безпідставним його невиконанням і ці вимоги він уточняв у суді першої інстанції та підтримав у апеляційній інстанції.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки в даному випадку між сторонами існують договірні зобов"язання, при яких стягнення такої шкоди не передбачено.
Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки адвокатом не вказано з чого складалася така допомога, скільки ним затрачено часу на таку допомогу та її розрахунок.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 26 червня 2013 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 122462 грн. основного боргу по договору купівлі - продажу , 23005,54 грн. трьох відсотків річних за користування грішми, 21796 грн. втрат у зв"язку з інфляцією, 1700 грн. витрат на судовий збір та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 169083,54 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: