Справа № 569/17285/13-ц
30 жовтня 2013 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Сидорука Є.І.
при секретарі Патій Н.А.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції в Рівненській області про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,-
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду із цивільним позовом до Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції в Рівненській області про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала повністю за мотивів, що викладені у позовній заяві, просила її задоволити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на заперечення проти позову, просив в задоволенні позову відмовити повністю. Додатково вказав, що позивач мав оскаржити постанову слідчого у порядку, передбаченому в порядку, визначеному КПК України та не має права на звернення до суду з даним позовом.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 24 листопада 2010 року першою Рівненською державною нотаріальною конторою Рівненської області в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстровим номером 10526272 зареєстровано арешт на ? частки квартири АДРЕСА_1.
Вказане підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованого приватним нотаріусом ОСОБА_4 16 березня 2013 року.
Приводом для накладення арешту була порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.
Встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2011 року визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді сім років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому на праві власності майна.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2011 року вирок Рівненського міського суду від 15.04.2011 року змінено, вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 р.) на шість років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного на праві особистої власності майна. Виключити з мотивувальної частини вироку обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаний вирок Рівненського міського суду та Ухвала апеляційного суду Рівненської області набрали законної сили.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» - виконання покарання у виді конфіскації майна покладається на Державну виконавчу службу в порядку, встановленому цим Законом.
З метою виконання рішень судів, Рівненським міським судом 13.07.2011 року видано виконавчий лист № 1-145/11 про конфіскацію ? частки майна, що належить ОСОБА_3 на праві власності в дохід держави.
Однак, Постановою державного виконавця відділу виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 04.02.2013 року по виконавчому проваджені № 27930872 звільнено майно боржника з-під арешту на тій підставі, що 18.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Також, згідно Правового висновку Верховного Суду України про звільнення майна з-під арешту, викладеного у рішенні № 6-26цс13 від 15.05.2013 року, встановлено, що про розгляді справи про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальному провадженні, Верховний Суд України зробив правовий висновок, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що твердження представника відповідача про необхідність звернення позивача до слідчого із заявою про зняття арешту в порядку кримінального провадження, не заслуговує уваги.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, квартиру АДРЕСА_2 слід звільнити з-під арешту, накладеного постановою б/н від 19.11.2010 року слідчим слідчого відділу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212 - 215, 218, 294, 296, 297 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Звільнити з-під арешту 1\2 частки квартири АДРЕСА_3 належну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1) на праві власності.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 10526272 від 24.11.2010 року та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 97840 від 06.02.2013 року про арешт 1\2 частки квартири АДРЕСА_3 належну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1) на праві власності).
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Сидорук Є.І.
Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2013 року
Суддя : Сидорук Є.І.