Справа №784/4505/13 31.10.2013 31.10.2013 31.10.2013
Провадження №22-ц/784/3544/13
Головуючий у першій інстанції-Тішко Д.А.
Категорія 57 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
31 жовтня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.
суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі - Орельській Н.М.
за участю позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2
представника відповідача - Білецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
(далі - Миколаївобленерго)
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миколаївобленерго, в якому зазначала, що зареєстрована та постійно проживає у АДРЕСА_1 та є споживачем електроенергії. У зв'язку зі зміною наймача квартири, яким раніше був ОСОБА_4, вона звернулась до відповідача з заявою про укладення з нею договору на постачання електроенергії. Проте енергопостачальник відмовив їй в укладенні договору через наявність несплаченої ОСОБА_4 заборгованості за спожиту електроенергію та збитків, заподіяних порушенням правил користування електроенергією.
Посилаючись на незаконність такої відмови та відсутність у неї обов'язку сплати боргу, ОСОБА_1 просила визнати дії Миколаївобленерго неправомірними та зобов'язати відповідача укласти з нею договір про користування електроенергією.
До участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_5, як члена сім'ї позивачки, та ОСОБА_6, як власника квартири.
Представник Миколаївобленерго позов не визнав, посилаючись на те, що позивачці не було відмовлено в укладенні договору, а було лише роз'яснено порядок та умови його укладення. До того ж власником квартири з грудня 2012 року є ОСОБА_6, який не звертався з заявою про укладення такого договору та не давав згоди на укладення угоди з позивачкою.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити її позов. Апелянт посилалася на порушення судом пунктів 7 та 36 Правил користування електричною енергією для населення та ігнорування обов'язку відповідача підключити її квартиру до загальних електромереж.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Правовідносини в сфері постачання та споживання електроенергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року з наступними змінами (далі - ПКЕЕн).
Відповідно до статті 26 Закону «Про електроенергетику» та пункту 3 ПКЕЕн споживання електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється останнім згідно з Типовим договором про користування електричною енергією.
За змістом пунктів 2, 5 ПКЕЕн договір укладається за кожним об'єктом споживання, яким є житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на праві власності або користування.
Отже сторонами договору про користування електричною енергією є електропостачальник та власник або наймач електрифікованої споруди, в тому числі і квартири багатоквартирного будинку.
У разі припинення користування електроенергією споживач повинен повідомити енергопостачальника про розірвання договору ( пункти 6, 42 ПКЕЕн), а новий власник або наймач повинен звернутись до енергопостачальника для укладення договору про користування електроенергією.
З матеріалів справи вбачається, що електропостачання до квартири АДРЕСА_1 здійснювалось на підставі договору про користування електричної енергією, укладеного з наймачем квартири -ОСОБА_4.( колишнім чоловіком позивачки), з відкриттям на його ім'я особового рахунку з 24 листопада 2001 року ( а.с. 39, 63).
За рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2010 року, 26 жовтня 2010 року та 26 грудня 2012 року ОСОБА_4 є боржником по сплаті за спожиту електроенергію на загальну суму 3880,92 грн. ( а.с.62-64).
З 28 грудня 2012 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6.(а.с. 12, 33).
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївобленерго з заявою про укладення договору про користування електроенергією, посилаючись на те, що є наймачем квартири АДРЕСА_2 та споживачем електроенергії (а.с.4).
29 квітня 2013 року Миколаївобленерго повідомив позивачку про необхідність надання документу, що підтверджує право власності чи право користування квартирою, запропонував сплатити заборгованість, витрати на повторне підключення та умови укладення тимчасового договору (а.с. 5).
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції вірно виходив з того, що договір про користування електроенергією з колишнім наймачем ОСОБА_4 не розірваний, новий власник житла - ОСОБА_6 з заявою про укладення договору не звертався, а факт проживання в квартирі позивачки ОСОБА_1 не є достатньою підставою вважати її стороною правовідносин з енергопостачання.
Обґрунтованим є і висновок суду про те, що обраний позивачкою спосіб захисту права шляхом зобов'язання до укладення договору не відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України. У разі невизнання виробником послуг права споживача на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає умовам типового договору, таке право підлягає захисту на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії (Постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача укласти з нею договір про користування електроенергією відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на порушення судом пунктів 7 та 36 ПКЕЕн, які регулюють терміни підключення квартири до електричних мереж, оскільки питання правомірності відключення квартири від мережі позивачем не порушувались, а вимоги про відновлення електропостачання не заявлялись.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді