Справа № 1328/7286/12 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/783/5775/13 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: 32
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Ніткевича А.В.,
секретаря: Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановила:
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2013 року вказаний вище позов задоволено частково. Постановлено стягнути в користь ОСОБА_4 з ПАТ «Міська страхова компанія» витрати на поховання у розмірі 33 529 грн. та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 550 грн., а всього - 36 079 грн.; в користь ОСОБА_3 з ПАТ «Міська страхова компанія» - 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2: на користь ОСОБА_4 3 840 грн. 80 коп. на відшкодування збитків та 17 450 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 21 290 грн. 80 коп. та судові витрати в розмірі 3 147 грн.; на користь ОСОБА_3 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ПАТ «Міська страхова компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 449 грн. 70 коп., а з ОСОБА_2 на користь держави 344 грн. 10 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Апелянт ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог до нього відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що рішення районного суду є незаконним та несправедливим.
Апелянт ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на його (апелянта) користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким збільшити суму на відшкодування моральної шкоди до 57 450 грн., посилаючись на те, що суд не врахував, що заявлений ним розмір моральної шкоди в сумі 60 000 грн. відповідає ступеню тяжкості діяння, вчиненого засудженим ОСОБА_5, та є справедливою сатисфакцією його моральних страждань внаслідок втрати батька вчиненим злочином.
Сторони по справі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи, а відповідно до ст.197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Відповідачу ПАТ «Міська страхова компанія» повістки направлялись за відомим суду її місцезнаходженням, однак, відповідно до довідки поштового відділення, адресат із зазначеної адреси вибув.
З урахуванням викладеного та того, що ПАТ «Міська страхова компанія» не надала суду інформації щодо її місця перебування, у відповідності до ст.74 ЦПК України, судовий виклик вважається врученим належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 з наступних підстав.
Встановлено, що 9 вересня 2011 року біля 3 год. 40 хв. ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, керуючи автопоїздом «UTL Premium 400", номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом «АСМ», номерний знак НОМЕР_2, який належить останньому, заснув за кремом, внаслідок чого автомобіль, яким він керував, з'їхав на праве узбіччя та вчинив наїзд на автомобіль марки «ЗІЛ-138», номерний знак НОМЕР_3, який стояв нерухомо на узбіччі дороги. Внаслідок наїзду на вказаний автомобіль пасажир автопоїзда «UTL Premium 400" ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть.
Зазначені обставини стверджуються вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2012 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочин, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи суми як майнової так і моральної шкоди з працедавця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 поза лімітом страхового відшкодування, районний суд вірно виходив з норм матеріального права.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК).
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди стверджується вироком суду та у відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 3 ст. 1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого взагалі не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України, тобто витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо; у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Також відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного вищезазначеним Законом. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яку має бути відшкодовано страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
Судом встановлено, що на час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника вищевказаного автомобіля була застрахована у ПАТ «Міська страхова компанія» - страховий поліс № АА/5158402 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.06.2011 року.
Таким чином, стягуючи з ОСОБА_2 17 450 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 3 147 грн., пов'язаних з розглядом цивільної справи, районний суд вірно виходив з того, що 17 450 грн. є сумою моральної шкоди, яка виходить поза ліміт відшкодування страховою компанією моральної шкоди - 2 550 грн. із загальної суми моральної шкоди, визначеної судом (з урахуванням добровільно відшкодованої позивачці моральної шкоди 30 000 грн.), а 3 147 грн. є судовими витрати позивачки, пов'язані з витратами на правову допомогу в розглядуваній цивільній справі, сплатою судового збору, пропорційно до задоволених вимог.
В той же час, стягуючи з апелянта ОСОБА_2 3 840 грн. 80 коп. із зазначенням районним судом як «відшкодування збитків», суд не звернув уваги, що це не є збитками в розумінні цивільного права, а судові витрати, понесені ОСОБА_4 в кримінальному процесі під час розгляду кримінальної справи: 2 500 грн. на правову допомогу та 1 340 грн. 80 коп. за проведення судово-медичної експертизи.
Відтак, судові витрати, понесені в кримінальному процесі під час розгляду кримінальної справи стягуються відповідно до вимог КПК, а тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 зазначених судових витрат підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені цих вимог.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 (зі послідуючими змінами) розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів приходить до висновку, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. на користь ОСОБА_3 внаслідок смерті батька при ДТП (плюс 2 550 грн., що підлягає стягненню із страхової компанії), суд не врахував вищенаведеного, моральних страждань позивача та обсягу цих страждань, характеру втрати, а відтак колегія суддів приходить до висновку про його збільшення до 60 000 грн., що буде відповідати вимогам розумності та справедливості. А відтак, з урахуванням того, що з ПАТ «Міська страхова компанія» стягнуто на користь ОСОБА_3 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_2, як роботодавця, підлягає до стягнення 57 450 грн. на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що зазначений розмір відповідає розумності та справедливості внаслідок втрати позивачем батька.
Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3 840 (три тисяч вісімсот сорок) грн. 80 коп. на відшкодування збитків скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені цієї вимоги відмовити, змінивши в частині четвертій резолютивної частини рішення слова та цифри « 21 290 грн. 80 коп.» на « 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят грн.).
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши суму на відшкодування моральної шкоди до 57 450 (п'ятдесяти семи тисяч чотириста п'ятдесяти) грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
ОСОБА_7