Справа №1703/1055/2012
05 листопада 2013 року смт.Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Пацка Д.В.
при секретарі - Довгалець Н.М.
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2
відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника ОСОБА_4, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5
представника третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета позову - органу опіки та піклування
Гощанськоїрайдержадміністрації
ОСОБА_6
представника Гощанської районної ради
Гощанського району - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - орган опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, треті особи - Гощанська районна рада, Гощанська районна державна адміністрація Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення Гощанської районної ради № 172 від 18.08.1989 року, згідно якого видане свідоцтво про право власності на будинок, визнання незаконним та скасування рішення Тучинської сільської ради № 62 від 09.06.1989 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування будинку, визнання права власності на будинковолодіння,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком, що знаходиться в с. Тучин Гощанського району Рівненської області по вул. Тихій, 4.
Позивачка посилається на те, що їй на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться в с. Тучин Гощанського району Рівненської області по вул. Тихій, 4.
Разом з позивачкою та її родиною у вказаному будинку зареєстровані відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Коли у вересні 2005 року її сім'я купувала будинок, то у ньому була зареєстрована рідня продавця, хоча фактично там не проживала.
Відповідачі в будинку фактично не проживають з жовтня 2004 року, що підтверджується довідкою, виданою Тучинською сільською радою Гощанського району та актами обстеження, складеними у присутності секретаря Тучинської сільської ради Гощанського району та інших свідках, що зазначені в актах.
В даний час позивачка хоче розпорядитися належним їй майном, але зробити цього не може, оскільки в будинку зареєстровані відповідачі, хоча фактично у ньому не проживають.
Самостійно вирішити питання про зняття з реєстрації відповідачки позивачка не може, оскільки вона цього не бажає і місце її знаходження позивачці не відомо, хоча остання в зазначеному будинку фактично не проживає.
В зв'язку з цим просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
26.09.2012 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що 18 липня 2012 року вона вперше дізналась, що ОСОБА_8 ніби-то продала будинок, в якому вона живе та прописана, для ОСОБА_1.
В зв'язку з цим ОСОБА_4 змушена подати зустрічний позов про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на будинок, який знаходиться за адресою: вул.Тиха, 4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області.
В зустрічному позові зазначила, що у вищевказаному будинку вона постійно проживала з народження. Будинок збудований її батьками - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що підтверджується довідкою Тучинської сільської ради, в якій вказано, що на момент смерті 08.02.1984 року за ОСОБА_11 рахувався житловий будинок в селі Тучин по вул. Тиха, 4.
На момент смерті батьки заповіту не залишили, що підтверджується довідкою Тучинської сільської ради №389/02-26 від 20.08.2012 року, та Довідкою Гощанської районної державної нотаріальної контори від 22.08.2012року.
До смерті батьків та на час відкриття спадщини ОСОБА_4 була зареєстрована та постійно проживала разом з ними в будинку за адресою: вул. Тиха, 4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області, вела спільне господарство та доглядала за будинком і утримувала його.
Після смерті батьків вона продовжувала бути зареєстрованою та постійно проживати у вказаному будинку, доглядати будинок та прибудинкову територію, а тому згідно ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. Через брак коштів вона не оформляла право власності на спадкове майно в органах БТІ. Однак весь час постійно проживала та була зареєстрована у вказаному будинку, до даного часу - вся її сім'я, чоловік та двоє малолітніх дітей.
Лише в 2010 році вона змушена була поїхати на 1 рік на лікування чоловіка в ОСОБА_7. Повернувшись, вона побачила, що двері будинку замкнені, в будинок її фізично не допускають. Іншого житла вона не має, а тому змушена винаймати квартиру, аби мати хоч якийсь притулок.
На момент відкриття спадщини інші діти - ОСОБА_8 та ОСОБА_13 в будинку разом з батьками на час відкриття спадщини постійно не проживали, спадщину не приймали.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України зазначає: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.»
Вона є рідною донькою своїх батьків, а тому відповідно до ст.1261 ЦК України відноситься до першої черги спадкоємців.
З невідомих причин її сестра - ОСОБА_8 тайком від неї 16.01.1990 року в Гощанському районному виконавчому комітеті незаконно отримала Свідоцтво про право власності на даний будинок, який належить їй як спадкове майно, що залишилось після смерті батьків, а 14 вересня 2005 року незаконно продала даний будинок ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу № 1541, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14
ОСОБА_4 в зустрічному позові вказує, що згідно ст. 328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів». Ніякого правочину набувач ОСОБА_8 не вчинювала - а тому право власності набула незаконно.
Згідно ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В даному випадку із закону прямо випливає незаконність набуття права власності Ярмак на будинок, що є її спадковим майном, збудований та належав її батькам.
Незаконно набувши право власності на вказаний будинок, ОСОБА_8 не мала права його продавати 14 вересня 2005 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу №1541, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14
Відповідно до норм ЦК України, продавець має право продати майно, що належить йому на законних підставах на праві власності.
ОСОБА_4 вказує, що ст.203 ЦК України імперативно зазначає загальні вимоги, додержання яких є необхідне для чинності правочину, в тому числі і те, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим нормам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
ОСОБА_4 просить прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок, який знаходиться за адресою: вул. Тиха, 4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області, видане 16 січня 1990 року Гощанським районним виконавчим комітетом ОСОБА_15; визнати недійсним договір купівлі- продажу від 14 вересня 2005 року №1541, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14 , укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_1; витребувати від ОСОБА_1 будинок, який знаходиться за адресою: вул.Тиха, 4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області та зобов'язати її повернути вказаний будинок для ОСОБА_4.
26.09.2012 року ухвалою суду було прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу до розгляду з первісним позовом.
Відповідно до поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_4 посилається на те, що спірний будинок був збудований її матір'ю - ОСОБА_11, в період її життя та належав їй на праві власності, до даних правовідносин має застосовуватися глава 86 ЦК України - спадкування за законом, посилається на ст. 1268 ЦК України, зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, відповідно до облікової картки об'єкта господарського обліку на 2011-2015 роки, в спірному будинковолодінні прописана вона, її чоловік та двоє неповнолітніх дітей. Зважаючи на викладені обставини, виконком Гощанської районної ради виніс незаконне та безпідставне рішення № 770 від 1989 року про видачу свідоцтва про право особистої власності на вказане домоволодіння на ОСОБА_15 - одну з 3-х дітей померлої.
Гощанська районна рада та виконком як виконавчий орган зобов'язані діяти виключно в порядку та в спосіб, передбачені Конституцією та Законами України, однак в порушення вказаних вимог закону при винесенні рішення, що оскаржується , діяли всупереч закону, задовольняючи при цьому приватні інтереси окремих осіб. Незаконність видачі рішення від 1989року Гощанською районною радою - є підставою для його скасування в судовому порядку.
Згідно п.67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, надається районною державною адміністрацією за поданням служби у справах дітей - однак встановлено, що такого дозволу щодо договору купівлі-продажу від 14 вересня 2005 року № 1541, надано не було - що тягне за собою недійсність вказаного правочину. Тому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Гощанської районної ради від 1989 року, згідно якого видане свідоцтво про право власності на будинок, який знаходиться за адресою: вул.Тиха, 4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області, для ОСОБА_15; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок, який знаходиться за адресою: вул.Тиха,4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області, видане 16 січня 1990 року Гощанським районним виконавчим комітетом ОСОБА_15; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 вересня 2005 року №1541 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14 , укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_1; - витребувати від ОСОБА_1 будинок, який знаходиться за адресою: вул.Тиха,4 с.Тучин Гощанського району Рівненської області та зобов'язати її повернути вказаний будинок для ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння як спадкове майно, що залишилося після смерті її матері; визнати незаконним та скасувати рішення Тучинської сільської ради № 62 від 09.06.1989 року.
Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити, пояснив що ОСОБА_1 правомірно набула право власності на житловий будинок по вул. Тихій, 4 в с.Тучин Гощанського району, провела там ремонтні роботи, просить позов задовольнити.
Щодо зустрічного позову зі зміною позовних вимог заперечував з тих підстав, що ОСОБА_4 пропустила строк позовної давності, з 08.02.1984 року, тобто на протязі 29 років не вжила жодних заходів щодо прийняття спадщини після смерті матері та її оформлення відповідно до вимог закону. При цьому ОСОБА_8 оформила спадщину після смерті матері на законних підставах, в передбаченому законом порядку одержала свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу оформила у нотаріуса з дотриманням всіх вимог закону. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити в повному об'ємі.
Представник ОСОБА_4, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти первісного позову, вважає його таким, що не підлягає до задоволення, підтримала зустрічний позов зі збільшенням розміру позовних вимог з підстав, викладених у ньому, пояснила, що ОСОБА_4 з поважних причин пропустила строки звернення до суду, оскільки їй нічого не було відомо про прийняття спадщини після смерті матері та оформлення її на своє ім'я її сестрою - ОСОБА_8 Також просила суд врахувати положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Закону України «Про охорону дитинства» від 2001 року, Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 року, норми Цивільного та Сімейного Кодексів України, врахувати те, що порушено права та інтереси неповнолітніх дітей як при оформленні права власності на вказаний будинок, так і при його відчуженні на користь ОСОБА_1, тому зустрічний позов просить задовольнити повністю.
ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти первісного позову, підтримали зустрічний позов з підстав, викладених у ньому.
ОСОБА_4 пояснила, що на момент смерті матері вона була неповнолітньою, тому заяву про прийняття спадщини не подавала, опікуном було призначено їх тітку, яка напевно і оформляла право власності на спадщину. Документи по хаті знаходилися в неї, до 2003 року, коли вона з чоловіком виїхали в м. Одесу на тимчасове проживання, де проживали до 2010 року. Вона з дітьми прописана в цьому будинку разом з чоловіком. До нотаріуса та до суду з приводу оформлення спадщини не зверталася, так як не було грошей та часу, думала, що проблем по документах на будинок немає. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному об'ємі.
ОСОБА_3 пояснив, що у вказаному будинку він з дружиною - ОСОБА_4 проживав до 1998 року. З 1998 року там не проживали, але були зареєстровані, ремонту там не проводили. Тривалий час проживали у м. Одесі з 2003 по 2010 роки. Просить первісний позов залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити в повному об'ємі.
ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала щодо зустрічного позову, вказала, що вона правомірно оформила на себе даний будинок, ОСОБА_4 знала, що вона оформила право власності на себе, оскільки документи знаходилися в будинку, на той час вони разом проживали, ОСОБА_4 бачила документи щодо права власності на будинок. З 2004 році в даному будинку ОСОБА_4 та її сім'я не проживали, поїхали жити в м. Одесу, ремонту в даному будинку жодного разу не робили, в ньому більше 10 років не проживали, ним не користувалися, просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала зустрічний позов, щодо задоволення первісного позову заперечувала, вказавши, що в даному будинку зареєстровані неповнолітні діти, інтересів яких стосується розгляд даної справи.
Представник Гощанської районної ради - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував щодо первісного позову та підтримав зустрічний позов з тих підстав, що порушено інтереси неповнолітніх дітей.
Представник Гощанської районної державної адміністрації - ОСОБА_16 в судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Учасники судового процесу вважають за можливе справу розглянути за відсутністю представника Гощанської районної державної адміністрації, за відсутності ОСОБА_8, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи і в минулих судових засіданнях висловила свою позицію по даному спору.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази по справі, оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню частково, вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8 такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється власником житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Тучин Гощанського району Рівненської області по вул. Тихій, 4, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8357553 від 15.09.2006 року, договором купівлі-продажу від 14.09.2005 року, витягом з державного реєстру правочинів № 1473727 від 14.09.2005 року.
Відповідно до довідки № 423 від 23.04.2012 року, виданої Тучинською сільською радою, склад сім'ї ОСОБА_1 - чоловік ОСОБА_17, дочка - ОСОБА_18, внучка ОСОБА_19
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку по вул. Тихій, 4 в с. Тучин з 14.09.2005 року. При цьому на запити суду отримано копію рішення виконавчого комітету Гощанської районної ради народних депутатів № 172 від 18.08.1989 року, згідно якого вирішено : З урахуванням рішень виконкомів Тучинської ….сільських рад народних депутатів видати свідоцтва на право особистої власності на належні громадянам, колгоспним дворам і організаціям житлові будинки згідно додатками № № 1, 2, 3, 4, 5 Тучинської сільської ради….та зареєструвати в Ровенському обласному бюро технічної інвентаризації».
Згідно рішення Тучинської сільської ради народних депутатів Гощанського району № 62 від 09.08.1989 року, виконком Тучинської сільської ради народних депутатів вирішив: ….2. Просити Гощанський райвиконком вирішити питання про оформлення документів та признання права особистої власності на житлові будинки громадянам села Тучин, ….Ровенської області, видачу свідоцтв реєстрації.».
Згідно додатку до рішення виконкому, с. Тучин, вул. Тиха, 4, значиться - ОСОБА_15.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_15 правомірно набула право власності на житловий будинок № 4 по вул. Тихій в с. Тучин, в передбаченому законом порядку оформила право власності на даний будинок. При цьому суд враховує той факт, що на момент оформлення даного будинку ОСОБА_15 в 1989 році, відповідачці за первісним позовом виповнилося 19 років, вона на той час була повнолітньою.
Разом з позивачкою в даному будинку зареєстровано відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_4, які з жовтня 2004 року на території Тучинської сільської ради не проживали, що підтверджується довідкою № 424 від 23.04.2012 року, виданою Тучинською сільською радою.
Факт того, що відповідачі ОСОБА_4 не проживають в будинку, належному ОСОБА_1, крім доводів позивачки, викладених в позовній заяві, та показань представника позивачки, даних ним в судовому засіданні, підтверджується також актами обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.02.2012 року, 22.03.2012 року, 25.04.2012 року, з якого вбачається, що відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, в житловому будинку за адресою: с. Тучин Гощанського району Рівненської області по вул. Тихій, 4, не проживають.
В судовому засіданні встановлено, що сім'я ОСОБА_10 - відповідачі за первісним позовом, з 2003 року - тобто 10 останніх років в будинку в с. Тучин по вул. Тиха, 4 не проживали, крім того, більше року до моменту набуття права власності ОСОБА_1 на вказаний будинок - до 14.09.2005 року, в ньому фактично не проживали, житловим будинком не користувалися. На день укладення договору купівлі-продажу не являлися членами сім'ї попереднього власника - ОСОБА_8
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття їх з реєстрації по вказаній адресі. В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що сім'я ОСОБА_10 з 2003 року не користуються даним житловим будинком, в ньому не проживають, не були членами сім'ї попереднього власника - ОСОБА_8, яка є сестрою ОСОБА_4 Дану обставину сторони визнали в судовому засіданні.
Ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи із загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частина 2 ст.405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні представник позивачки пояснив, що позивачка не перебуває у родинних стосунках з відповідачкою, тому в даному випадку суд вважає за необхідне при вирішенні питання про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, керуватися нормами Житлового кодексу.
Частина 2 ст.167 ЖК України передбачає, що в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту він втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачі вибули на постійне місце проживання до іншого населеного пункту ще в 2003 році, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнали в судовому засіданні, то вони втратили право користування житловим будинком, що знаходиться в с. Тучин, який належить на праві власності позивачці.
Вирішуючи питання про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням неповнололітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд вважає, що в даному випадку права дітей не порушені, оскільки діти на даний час мають постійне місце проживання, крім того, як до, так і на момент укладення договору купівлі-продажу права власності на спірний житловий будинок діти не мали. Крім того, ОСОБА_9 на даний час є повнолітнім.
Відповідно до положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.7 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статей 71,72, 116, 156 ЖК, ст.405 ЦК).
Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо зняття з реєстрації відповідачів за первісним позовом, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, так як вимоги про покладення зобов'язання провести зняття з реєстрації є передчасними, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.02.1984 року померла ОСОБА_11, згідно копії свідоцтва про смерть, що визнала в судовому засіданні і ОСОБА_4 Як вбачається з матеріалів справи та доказів, наданих учасниками процесу, після смерті ОСОБА_11 спадкоємці спадщину в передбаченому законом випадку не оформили.
16.01.1990 року на ім'я ОСОБА_15 (Ярмак) - відповідачки за зустрічним позовом, виконавчим комітетом Гощанської районної ради народних депутатів було видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с. Тучин по вул. Тихій, 4. При цьому учасники процесу відомостей щодо того, чи переглядалося дане рішення або воно було скасовано, суду не надали.
Згідно договору купівлі-продажу від 14.09.2005 року, ОСОБА_8 продала вказаний будинок в с. Тучин по вул. Тихій, 4 для ОСОБА_1 - позивачки за первісним позовом. Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Гощанського районного нотаріального округу ОСОБА_14
При цьому суд не бере до уваги посилання ОСОБА_4 на п.67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, відповідно до якого дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, надається районною державною адміністрацією за поданням служби у справах дітей - оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 14 вересня 2005 року № 1541, дана постанова не була винесена, зворотню дію в часі дана постанова не має.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допитана в судовому приватний нотаріус ОСОБА_14 суду показала, що вона дійсно посвідчувала договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, всі вимоги закону щодо посвідчення даного договору було нею виконано, оформлено в передбаченому законом порядку, перевірено правовстановлюючі документи попереднього власника та чи не перебуває нерухоме майно щодо обтяжень (арешт, застава тощо). На момент укладення договору чинним законодавством України не було передбачено перевіряти, чи зареєстровані в ньому неповнолітні діти. Всі вимоги інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» було виконано.
Під час розгляду даної справи ОСОБА_4 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона вчиняла дії щодо оформлення спадщини після смерті матері - ОСОБА_11, яка померла 08.02.1984 року.
Не заслуговують на увагу суду і доводи ОСОБА_4 стосовно того, що та обставина, що довгі роки вона не знала про видачу свідоцтва про право власності 16.01.1990 року, а також те, що їй не було відомо про укладений договір купівлі-продажу від 14.09.2005 року, що свідчить про наявність пропуску нею строку позовної давності для звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з поважної причини, оскільки починаючи з 1984 року по 2012 рік - на протязі 28 років ОСОБА_4 взагалі не зверталася до будь-яких органів, установ або до суду з приводу прийнятя та оформлення спадщини, чи до суду з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності або вказаного договору купівлі-продажу та не надала суду доказів на підтвердження існування будь-яких поважних причин, в звязку з якими впродовж усього цього часу - 28 років, не мала можливості зробити це.
Крім того, 07.02.2013 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності до вимог зустрічного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_4 з жовтня 2004 року у вказаному будинку не проживала, з 1984 року не зверталася до будь-яких органів, установ або до суду з приводу прийняття та оформлення спадщини, чи з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку від 14.09.2005 року. ОСОБА_4 також не може підтвердити факту того, що вона вчиняла будь-які інші дії щодо оформлення спадщини після смерті матері - ОСОБА_11, яка померла 08.02.1984 року. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав пропущення строку позовної давності.
Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до роз'яснення, що міститься в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Посилання ОСОБА_4 в зустрічному позові на ст. 1268 ЦК України та щодо прийняття спадщини ОСОБА_4, суд вважає необґрунтованими, оскільки на відносини до 2003 року застосовується ЦК УРСР в редакції 1963 року.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що в зустрічному позові ОСОБА_4 необхідно відмовити в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок № 4 по вул. Тихій в с. Тучин Гощанського району, виданого 16.01.1990 року, на підставі ч.1 ст.80 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Що стосується решти частини позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4, то ці позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю та безпідставністю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 16, 203, 215, 256, 261, 267, 316, 319, 321, 391 ЦК України (в редакції 2003 року), суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - орган опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - житловим будинком, який розташований в с. Тучин Гощанського району Рівненської області по вул. Тихій, 4, який належить на праві власності ОСОБА_1.
В частині позовних вимог щодо зняття відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з реєстрації по вказаній адресі - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, треті особи - Гощанська районна рада, Гощанська районна державна адміністрація Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення Гощанської районної ради № 172 від 18.08.1989 року, згідно якого видане свідоцтво про право власності на будинок, визнання незаконним та скасування рішення Тучинської сільської ради № 62 від 09.06.1989 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування будинку, визнання права власності на будинковолодіння, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при його проголошенні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя